24-26 серпня 2018 р. відбувся Чемпіонат УЛН. Гадаю, зайвий раз нагадувати, яке це свято для всіх, хто на нього приїздить – не варто. Традиційно поділюсь враженнями безпосередньо від процесу змагань, без зайвої лірики. Хоча, кілька слів на початку, мабуть, варто сказати. По-перше, всі чотири тури була чиста вода! За свою недовгу історію участі в змаганнях – не пригадую жодного такого випадку. До організаторів та не було жодних запитань – все чітко та зрозуміло. Особливо кортить відмітити професійність рішення головного судді, який ризикнув, і перед змаганнями змінив послідовність річок на етапах, зважаючи на прогноз погоди, і, як то кажуть – влучив у ціль. Останній день на Свічі пішов мутняк, внаслідок якого четвертий тур міг би перетворитись на сумну формальність, втім, цього не сталось, бо ми змагались на чистій, як сльоза, Мізуньці. Так, вперше в історії наш Турнір пройшов на двох віддалених одна від одної локаціях, і в цьому теж була своя родзинка!

Тур 1. Свіча. Вечір

Жереб призначив у напарники Ваню Магулу, з яким давно знайшли спільну мову, тож вирішили просто порибалити з задоволенням, ну хіба відчуваючи відповідальність за результат 🙂 Що цікаво, в нас багато спільного – обидва виросли на Закарпатті, вчились рибалити на річках басейна Тиси, любимо молоті шкварки, і з дитинства називаємо картоплю – ріпою 😉 Але найцікавіше те, що й німфою Іван ловить технікою, дуже схожою до тої, що використовую я. Якщо не вдаватись у подробиці – вона виключає всіх “Ленінів” та “Гітлерів” з Львова-Мукачева-Ужгорода 😉 Щиро кажучи, раніше не зустрічав такого ідеологічно близького рибалку 🙂 Певно, спільне коріння дається взнаки!

Пул нам випав шикарний – перший угору від лісництва. Тут доводилось не раз як просто рибалити, так і змагатись (дуже пам’ятна дуель з Юрою Щербатим в 2016-му), тому легко пригадались робочі точки. Незважаючи на те, що під час розмітки Ростик відрізав від місцини найсмачніший шмат, відокремивши його у найкоротший пул-яму (на якому врешті-решт опинився сам, разом з Сергієм Кушинським), була певність, що на місці є риба, а що ще потрібно? Настрій міг зіпсувати тільки дощ, який досить-таки загрозливо гуркотів десь поряд, за Яйком-Ілемським.

Першим ловив Ваня, в принципі, його план дій на 90% співпав би з моїм, хіба що значно більше уваги напарник приділив сухій мушці. На жаль, безрезультатно, тоді як на німфи зловив два харіуси, райдужку і ще один харіус зійшов на самому початку. Вище нас справи йшли не так гладко – в перерві виявилось, що Сергій закінчив з нулем, і дивно було те, що особливих шансів риба йому не дала навіть натяками, не те, щоб клюваннями.

Акурат на початок мого відрізку часу почалась сильна злива, яка тривала майже годину. Доходило вже до сміху “крізь сльози” – зовсім поруч, за річкою, світило сонце, а в нас за 50-60 метрів вперто періщив дощ… Не скажу, що це сильно заважало, проте певне хвилювання з’явилось, передусім, щодо активності риби. Адже під час Іванової сесії вона де-не-де видавала себе на поверхні, зараз ж всі подібні ознаки зникли, до того ж, здалось, що вода потроху сивіє. Менше з тим, починаю з легких мініатюрних німф на 18 номері (дякую Майстру Стріману, за допомогу з в’язанням), перші 10 хвилин – нічого, потім знайшов локальний приямок і отримав кілька обережних та порожніх клювань. Нарешті ловлю харіуса 20-22 см у відверто невиразному закутку, і стає значно легше морально – від нуля пішов!

Далі довго намагався ошукати досить крупного харіуса, що виходив Івану на суху, навіть отримав якісь підозрілі щипки, але мимо. Чимчикую униз, пул чималенький: більшу його частину займає спокійне мілке плесо, і майже в самому його кінці є цікаве місце – впадає невеликий струмочок. А паралельно протилежному берегу тягнеться перспективна ринвочка. Її й починаю акуратно опрацьовувати вже трохи важчими німфами, і не марно! Майже одразу отримую кілька різких клювань, після третього – невелика, але цілком залікова райдужка опинилась в підсаці. Трохи згодом за тим самим маршрутом прослідував середній харіус – десь 24-25 см, це вже щось! Дивлюсь на годинник – залишилось трохи більше півгодини, треба щось робити. Біжу угору, експромтом “сканую” всі перспективні точки, і в останній таки дістаю вищезгаданого “кабанчика” – 29 см. Приємно, що спрацювала власна німфа, яку задумав по мотивам, зухвало викраденим у відомих польських та українських нахлистовиків 🙂 На цьому було все. Капелюх, голова (як, зрештою, і все навколо) – мокра, але ясна, розумію, що результат на середньому рівні, проте тішусь, що не злив жодної риби та реалізував всі перспективні клювання. Як на мене, це – найважливіше в нахлистовому спорті. Ввечері ще й виявилось, що посідаю чільне місце у загальному заліку, хоча був певен, що Габор Варга і ще 3-4 спортсмени точно мене обійшли. Тим не менше, не дозволяю собі зайве тішитись та пускати в голову зайві думки, спокійно тусуюсь з народом десь до 11-ї і лягаю спати під шум улюбленої ріки, біля коханої дівчини. Що може бути краще? 🙂

Тур 2. Свіча. Ранок.

Світанок зустрів приємною прохолодою, якої було зовсім трішки – надворі ще літо. Дивина, але знов, як і в 2016-му, поталанило отримати пул близько від табору – цього разу другий униз за течією. Сьорбаючи каву, думав, як ловитиму, адже пул був таким самим давно знайомим, як і вечірній. В підсумку вирішую брати основний німфовий та допоміжний комплект зі стримером. Початок дня на Свічі – завжди важкий у сенсі риболовлі, риба прокидається довго, втім, хтозна, може таки поталанить видурити агресивного брука чи рейнбоу на “вулік”?

Пул являв собою каскад з кількох перспективних “басейнів”, потім плинув довгою бистриною з досить-цікавими “закабеями”, аж в кінці вгадувалось щось схоже на яму, проте з досить складними і бурхливими стрімнинами. Починаю згори, німфою, і досить швидко ловлю 20-сантиметрову райдужку. Звісно, промайнула думка – “зараз натовчем!” … Як то завжди буває – не натовкли 🙂 По-перше, дуже швидко обриваю стримера у другому “басейні”, і відкладаю другу снасть до кінця туру. По-друге, решту часу дуже ретельно обловлюю німфами все, що можу, але в результаті – тільки два клювання, які, на щастя, вдається реалізувати. Райдужка 21 см та харіус 29 см залишають надію на те, що втримаюсь десь згори таблиці, бо є розуміння, що сьогоднішній результат не “ахті”. Так воно й вийшло – в турі займаю 7 чи 8 місце, в загальному заліку скочуюсь на 3 чи 5, вже достеменно не пригадую.

Був щиро певен, що Ваня половить краще. На Свічі часто буває так, що коли сонце починає випромінювати на воду – риба (особливо харіус) наче прокидається від “анабіозу”. На жаль, чомусь не цього разу, і напарнику довелось добряче понервувати, адже від нуля він пішов хвилин за двадцять до кінця. Натомість, харіус зловився гарний, і це залишало перспективи боротися “за медалі”. В будь-якому разі, закінчуємо другий тур спокійно, на позитивній хвилі. Залишилось тільки додати, що погода була чудовою протягом усіх трьох з гаком годин.

Тур 3. Мізунька. Вечір.

Добряче розтрусивши офісний “желатин” на вибоїнах дороги, що зміїлась уздовж єдиної в світі лінії Карпатського трамваю, ми залишили автівку на мальовничій галявині, і, не гаючи часу, пішли до річки. Ми – це Ростик з Вовою та я з Сергієм Кушинським, адже жереб звів нас у пару на других змаганнях поспіль 🙂

Якщо сказати, що пул виявився довгим – це буде не дуже повним визначенням. Метрів п’ятсот – за найскромнішими “підрахунками” на око. Настрою це не додавало, передусім тому, що більшість з цих метрів були дуже мілкими, а на єдиній гарній ямі на початку пулу якраз завзято тренувались каякери, ефектно відпрацьовуючи “ескімоський переворот”. Дідько! А я мав ловити першим…
Та менше з тим, беру снасті і йду на кінець пулу. Зібрав два комплекти – звичний німфовий і для ловлі на суху мушку. Інтуіція, а також дуже невеликий досвід риболовлі в цих краях підказували, що слід приділити їй увагу. Тому перше закидання доставляє на поверхню води сірий CDC Sedge. Наступні 5 хвилин маю 4 виходи і сход! Тож на ходу змінюю німфову тактику, яку планував реалізувати спершу, і опрацьовую мілкі місця сухою. На пулі – два місця, в яких відверто зручно ловити німфою, коли дохожу до першого – маю в заліку вже дві риби. Ще дві ловлю на суху на самому “німфовому” місці. Але виходів було значно більше, тому-таки перехожу на іншу снасть. В цей момент під вудкою, один за одним, з виразом крайньої зосередженності на обличчі, пропливають обидва каякери, про яких вже встиг забути… Трохи засмучуюсь, але зрештою Бог з ними, є й позитив: більше ніхто не бовтається у верхній ямі. До того ж, за кілька хвилин на німфу ловлю двох куди більших харіусів, що значно покращує настрій. Тим часом зауважую, що за сусідньою горою сердито загуркотіла темна хмара – дежавю імені 1 туру!

На жаль, часу залишається все менше. А риби багато, всю й не переловиш. Подібна тенденція (дрібніші на суху, більші харіуси – на німфу) зберігається до кінця туру. В підсумку маю 9 риб у заліку і море задоволення від риболовлі, якщо щиро. 6 харіусів зловив на суху, решту – німфою, а найкрупніший клюнув там, де бовтались каякери… Що вкотре підтверджує думку про певну, кхм, невибагливість харіуса до зовнішніх чинників 🙂

Сергію відверто не пощастило – історія вчорашнього вечора таки повторилась, і його старт співпав з початком потужної зливи. Перші півгодини про результативну риболовлю в таких умовах не могло бути і мови, хоча напарник старався з усіх сил. Як тільки дощ почав вщухати, Сергій змістився трохи вище, на те саме, “німфове” місце. І потихеньку почав ловити – до кінця туру завів у підсак три харіуси, зловлені на німфу, і ще одного ошукав на суху, вже коли лік йшов на секунди. Ось що значить боротись до кінця!

У підсумку, ми з Ростиком відловились майже ідентично – по 9 риб приблизно однакового розміру. Однак це був далеко не найкращий результат, наприклад, Рома Яковченко і Ваня Магула зловили по 13! Взагалі цей тур багато кому переплутав карти, і в підсумку я знов не зовсім очікувано опинився нагорі “пелотону”, фактично ділячи лідерство з Максом та Ромою Михайлюком. Значно покращили свої позиції Діма Петруняк, Ваня Головко, Рома, Ростик та Ваня Магула. Теоретичні шанси на перемогу були мало не в першої десятки учасників, тому четвертий тур обіцяв бути цікавим!

Тур 4. Мізунька. Ранок.

Це були перші змагання, коли небажання їх закінчувати було сильніше за певну фізичну втому. Так, набігались ми за три тури по камінню та воді добряче, куди там небритим оленям! Але, повторюся, закінчувати не хотілось – надто цікаво події розгортались, та й якось все складалось загалом гармонійно чи що… Проте, має бути й розв’язка, настала вона і на Чемпіонаті УЛН 2018.
Пули в нас розташувались цікаво – згори рибалили Макс з Дімою Петруняком, за ними – Габор з Андрієм Мартиненком. Знизу вгадувались постаті Івана Магули та Роми Яковченка. Я ловив сьогодні другим, тому мав можливість спостерігати за ситуацією на річці у перші півтори години більш-менш повно. Щоправда, Сергій інколи “відволікав” на міряння риб. Взагалі, пул в нас був чи не найкращий з тих, що я бачив за 4 тури, проте риба клювала відверто мляво, хоча зверху Діма бігав до Макса куди частіше. В підсумку, напарник зловив 3 досить непогані харіуси, ловлячи виключно німфою. Макс наловив аж 11 чи 12, а от Ваня Магула – всього два. З усього виходило, що активність і розташування риби є не дуже рівномірними. Тому, постійно вагаючись, я все ж розпочинаю з сухої мушки, і працюю в темпі, хоча десь в глибині душі розумію, що догнати Макса буде важко, проте, як то кажуть, “в футбол треба грати, як німці” (не дай Боже, як на останньому ЧС), тож вирішую боротись до кінця.

20 хвилин спринту по всьому пулу з сухою не дали результату, не те що виходів – жодного натяку не було. Тому, як і в другому турі, радикально відкладаю цю вудку, беру до рук німфу. Ще з виступу Сергія відмітив один невеликий п’ятачок на основній ямі, який він не допрацював. Саме там заробляю перші клювання, але мимо… Досить глибоко, швидко перев’язую нижню мушку (ще раз щира подяка Стріману) на важчу – це дозволяє краще “пробивати” мереживо течій. Нарешті підсікаю, і досить нервово завожу в підсак першу рибу – 27 см, адреналінчик!
Далі вийшов кумедний і одночасно трагікомічний епізод… В наступному перспективному місці заробляю клювання на перших закиданнях, і одразу – результативне. Тягну рибу, бачу, що то не дуже крупний харіус, а він… не тягнеться! Виявилось, що маю… дуплет, причому нижня риба значно крупніша. Дідько, намагаюсь розрулити ситуацію максимально акуратно, але верхній пир таки зривається… З іншого боку – як взяти їх двох у підсаку?! Нижній натомість приносить дуже жадані бали, адже в ньому цілих 30 см. Ну, думаю, зараз попре!!! І знов не поперло…

Скажу чесно, це був дуже трудовий тур, куди важчий за другий, передусім, морально – зважаючи на те, що Макс і Діма на сусідньому пулі просто “косили” рибу, в нас ситуація була суттєво іншою… Та що вже вдієш, треба боротись. Третього харіуса, найменшого, але 24 см, не ловлю, а вимучую в самому кінці пулу, просто задовбавши його закиданнями в одному і тому самому місці знову і знову. На останні 20 хвилин повертаюсь на початок, де дві результативні ями, наче в лихоманці постійно перев’язую мушки… І за 2 хвилини до кінця таки ловлю ще одного красеня на 29 см, в тому місці, де мав статися дуплет! І хоча розумію, що для чемпіонства цього може не вистачити, все одно тішусь, що вичавив максимум, який мав на пулі. Якщо щиро, після сигналу про закінчення емоцій майже не залишилось, ну а далі ви вже все знаєте з чудового репортажу Ростика. Користуючись нагодою, хочу ще раз привітати Макса зі званням Чемпіона UFFL, а Рому – з бронзою, і щиро подякувати всім учасникам, адже це була справжня, чесна і безкомпромісна спортивна боротьба, від якої отримали тільки позитивні емоції!

Особливо хочу відзначити своїх рідних Альону, Женьку та Харді – мені справді було б важко досягти якогось результату без ваших щирих емоцій та підтримки. Дякую і обіймаю! Безмежно сумую за всім товариством, з яким провели 4 дні, що явно не підуть в залік життя… Прикро, що поки ми не можемо збиратись частіше, хочеться вірити, що з часом ситуація зміниться!

Зворотній шлях до Києва пройшов під акомпанемент потужного атмосферного фронту зі зливою, що була дуже символічною на закінчення такої класної відпустки… До зустрічі на Сухій Мушці!

Андрій “Мандрівник” Скворчинський, спеціально для Блогу

Цікавий нахлист