Довго вагалася, чи варто приймати той щасливий квиток для участі у Кубку Карпат “Суха Мушка”. Врешті-решт, рішення було прийнято, і настав час виходити з зони комфорту. І от – на горизонті мальовничі Карпати, в автівці – друзі Коля Стріман та Саша Крук, які не давали сумувати всю дорогу.

Пане Опору рада зустрічі!
Зловила себе на думці, що в цьому році хлопців-нахлистовиків бачила значно частіше, ніж минулі роки (совпаденіє??) Але від того кожна зустріч не стала менш приємна.

Жеребкування
Не можу зрозуміти досі, та цього боялася більш за все. Для мене це був певно найстресовіший момент. І от пари названі: перші два етапи – Стьопа Чех, третій та четвертий – Арсен Грабчук, не знаю як хлопці, а я раділа! Звісно, що номери пулів мені ні про що не казали )))

Перший етап
Впакувалися в автівку до Арсена: я, Степан, Габор та сам власник цього залізного важкоатлета, звісно. Маю невеликий досвід, але пул № 18 ???? (не памятаю точно номер) не вразив. Єдине, що тішило – це його довжина: 500 м, вітання Гуру?? Першим ловив Степан. Було цікаво спостерігати, як він спокійно ставиться до цього процесу. Жодних нервів, метушні і т.д. – цьому треба вчитися. Рибу Степан злапав в кінці свого часу, десь на середині пулу, кінця якого ми так і не побачили ) Ну а в мене очікувано був нуль.

Другий етап
Чудовий сонячний суботній ранок, пул №2 і я ловлю перша. Вітер – це явище природи, яке в рибалці не люблю найбільше. Оскільки ловлю 3-м класом – пробити його мені було складно. Але, все таки, мабуть то була вдача: один маленьки головень таки сів на мій гачок. Дякую Стьопі – він вчасно нагадав про підсак. УРА! Я пішла від нуля! На жаль, мій напарник в той день пішов з пулу порожній… Цікавий момент трапився зі мною дорогою до автівки, його, мабуть, хлопці ще довго будуть згадувати жартома. Я так захопилася фотографуванням грибів, що загубила… свій Orvis. Дякуючи вищим силам ця історія мала happy end!

Третій етап
Сонячний день, що викликав певні почуття надії на гарний результат. Ловили на нижньому пулі, досить цікавому, але вітер…. Хай йому грець! І як я не намагалася в голові прокручувати всі настанови Ігора Тяпкіна, якими він ділився на семінарі в Києві, що не треба намагатися перемогти вітер, треба подружитися з ним, тощо – нічого не вийшло. Пройшовши весь пул, мала лише один вихід риби, якій врешті моя мушка не сподобалась. Як результат – знову нуль. Втім, тішуся за Арсена, який після мене мав двох харіусів.

Четвертий етап
Ранок останього дня, ми з Арсеном не поспішаючи дісталися свого пулу, так як знаходився він неподалік від табору. Настрій був змішаний. Ввечері всі казали, що пул №10 – порожняк. Арсен також мав досвід ловлі на ньому минулі роки, результат був невтішний. Він почав перший, і я уважно спостерігала що й як він робить. Де обловлює, як часто перев’язує і змінює мушки. Це саме той досвід, про який всі так невпинно казали мені раніше. Але, на жаль, і цього разу саме цей відрізок ріки не потішив.
Я ловила друга. Мабуть, найбільше виклалась саме в цьому етапі. Лізла у воду на глибину, в надії видурити хоч головня, обловила всі стоки, ямки але – ніц-нічого, лише одна бистрянка та верховодка. Так і нарікла це місце: “бистряночний пул”. В мене був шок! Там мав бути харіус, але… чи його там не було, чи він чекав на німфу, чи я просто ще багато чого не знаю. Ми пішли ні з чим, проте посміхаючись!

Завершення
Не люблю цю частину змагань. Бо треба прощатися і саме цього разу вже на довше. Але був таки приємний момент. Я вперше стояла в якості участника, мене ВПЕРШЕ в житті нагороджували призом, хоч і “втішним”, проте це було так приємно! Приємно відчувати себе частиною громади, яка має на меті такі благородні цілі. Я не буду вкотре писати про те, як з вами класно, як смачно і затишно у Пані Марії – всі ми це давно знаємо і без слів.

Лише подякую долі, що в певний момент життя привела мене в Карпати (мій чоловік відкрив їх для мене) та познайомила з усіма вами! Далі буде, колись я обов’язково здивую вас своїми результатами в нахлисті!

Автор: Олена Антонюк
Фото: мої, Арсена, Д. Секунди, Д. Чейлитка.

Цікавий нахлист