УЛН-АРЕА-2021: примхи вінницької форелі

УЛН-АРЕА-2021: примхи вінницької форелі

Ареа-турнір УЛН напевно мої улюблені змагання. За драйвом і динамікою вони дадуть фору усім іншим, що розбиті на кілька днів. Тут же треба сконцентрувати всі сили і боротися до останньої секунди. Озеро «Аквамарин» біля Вінниці для цього ідеально підходить. Різні пули, різна риба, різні вподобання – постійно треба щось вигадувати, експериментувати і бути в тонусі. Якщо хтось отримує задоволення від риболовлі, що вичавлює всі соки – то ареа-змагання це саме те, що треба.

До завершальних змагань в році я почав готуватися практично відразу після Сухої мушки. У мене був добрий місяць на те, щоб наповнити коробки мухами і потренуватися на різних ставках поблизу Львова.
Фактично, я мав три повноцінні тренування на воді, де перевіряв найрізноманітніші варіанти оснасток та комбінацій з мухами.

За цей час я вирішив сконцентруватися на п’ятьох вудках. Перша – це традиційний карпатський євронімфінг з двома німфами та підвісною мокрою ред-блек-зулу. Логіка зрозуміла – спершу треба було перевірити наявність риби «під ногами», щоб не злякати її, коли тягнутиму форель з середньої та дальньої дистанції.
Друга – три мокрі мухи на інтермедійному шнурі. Ця оснастка блискуче показала себе під час тренувань і я покладав на неї величезні сподівання. Третя – тонучий шнур і три блоби. Блоби – це традиційні мухи для ареа змагань, що виготовляються зі спеціальної синелі, інколи з пінковими циліндрами, інколи з вольфрамовими головками. Завдяки кислотним кольорам, такі приманки активно приманюють рибу.
Четверта – це вертикальний німфінг зі шнуром. Смисл наступний: зверху монтується максимально плавуча суха муха (або парашут з величезним шматком пінки або базер з такою ж пінкою), яка відсотків на 20% виконує роль, власне, мухи, і на 80% є тримачем для двох дрібних німф. Вони зависають в товщі води (або одна падає на дно) і після повільних стріпів рухаються у вказаному напрямку. Риба дуже полюбила такий стиль і здорово ловилася на тренуваннях. Нарешті, п’ята вудка – це різні комбінації егг-ярнів, стрімерів, міні-лічів, а також мопів, вони ж «швабри».
Спеціально для цих змагань ми з Арсеном приготували чимало таких мух. Робити їх дуже просто – до гачка з головкою прив’язують шматочок швабри і далі роблять торракс з даббінгу. Муха, зазвичай, уловиста, але можуть бути труднощі з обережною рибою.
Не рідко вона просто кусає за кінчик швабри, даючи відчуття клювання, але з холостою підсічкою на фініші. Так само досить часто риба просто «доганяє» цю муху, кусаючи її по 4-5 разів за проводку.
Про запас у мене були базери, аппс-ворми, імітації мотиля, найрізноманітніші стрімери тощо. На змаганнях треба бути готовим до всього.
Загалом я повіз з собою 12 флай-боксів, які зручно вмостилися в чудовий переносний ящик. Окрім всього іншого на ньому можна зручно сидіти, економлячи сили в спині.

Зважаючи на те, що участь в змаганнях вирішило брати 8 учасників, господарі озера виділили нам досить велику територію, розділивши її на 8 пулів. Таким чином, кожен мав ловити на кожному з пулів. В принципі, все мало б бути справедливо – придумати ще чесніший варіант, напевно, нереально.

До Вінниці ми вирушили вже традиційним бусом, із водієм Андрієм. Дорогу він знав добре, бо вже возив нас у минулому та позаминулому роках. Севастьян з Глібом розташувалися на задніх рядах, Арсен, Сова і Макс гульбанили посередині, я розмістився попереду, біля водія. Наша подорож, як завжди була весела і запальна, з різними пригодами. На щастя, вдалося уникнути блок-постів з перевірками. Ми усі вакциновані, а Андрію зробили тест, щоб не мати жодних клопотів під час контролю.

Коли ми прибули на місце, нас вже зустріли Артем Халявка, який долетів з Кропивницького за три години і Саша Дробот, який приїхав з Чернівців із дружиною та двома песиками. За кілька хвилин приїхав і Андрій Скворчинський з Оленкою та Женьою, але без Миколи Степанова – він банально проспав (аби не ламати графіки, його замінив Сєва Богач). Приїхав і Юра Джура, який зголосився виступити шеф-поваром нашого заходу, тож він відразу виставив кавову машину і почав накривати на стіл.

Добрих півгодини я складав вудки та прив’язував мухи. До свого стартового 8 пулу носив їх по черзі – усе барахло просто не вміщалося в руках. Нарешті, усі розташувалися на своїх секторах і суддя дав команду починати. Вже згодом стало ясно, що 8 пул – найважчий з-поміж усіх, оскільки тут не було високої концентрації риби, а її розмір значно переважав форель з інших секторів.
Під ногами я не зловив нічого, тому перейшов до німф з пінковою мухою. Дуже швидко отримав агресивне клювання, швидко підсік і навіть секунду потримав досить крупну рибу. А коли витягнув снасть, побачив що середня муха зникла разом з повідком. Це мене засмутило, адже я купив свіжий флюр Sunline 0,18 і дуже надійно монтував вузли. Як же так? Більше того, невдовзі я отримав такий же трафунок, але вже з блобом – знову обрив. Для мене це був шок. Зважаючи на те, що інші учасники час від часу щось тягнули, я ризикував завершити перший тур з нулем. Не пощастило і тоді, коли я нарешті засік рибу і тягнув її до підсака – схід. Я намагався не падати духом, бо це лише початок. А також подумав, що тепер усім іншим доведеться половити тут рибу. Цікаво буде побачити їхні результати. Як у підсумку виявилося, на 8-у пулі дотягнули рибу до підсака лише двоє – Андрій і Саша. Усі інші також зазнали невдачі.

Формат змагань був складений дуже мудро. Підрахунки проводилися за підсумками чотирьох етапів. У кожному етапі – по два тури. Таким чином, в кожного є шанс реабілітуватися на іншому пулі. Відповідно до жереба, я перейшов на 4-ий пул і відразу ж упіймав форель євронімфінгом. Невдовзі взяв іще одну, але не можна сказати, що риба проявляла якийсь особливий інтерес до моїх мух. Тож перший етап я завершив на четвертому місці. Ну, могло бути і гірше.

Перший тур другого етапу я розпочав на козирному 1-му пулі. Напевно, з усіх точок, саме тут найбільша концентрація риби. Вона активно тероризує мухи, не завжди засікається, але розслабитися не дає. Аби трохи деморалізувати інших учасників, у яких ловилося так собі, я на все горло кричав «судддддя!» після кожної зловленої риби. Найкраще у мене тут спрацювала швабра та підвісні німфи. Вистачало і сходів, але загалом 7 риб – це хороший результат. Завершувати другий етап я мав на 5-му пулі. Мені треба було зловити ще трохи риби, аби повноцінно посісти перше місце в етапі. Загалом, я зловив дві форелі – обидві під берегом на євронімфінг і на швабру. Уся інша акваторія мовчала. Але цього мені цілком вистачило – перше місце в етапі.

Нарешті можна трохи відпочити, бо організатори виділили на обід цілих 45 хвилин. Але що то був за обід! Юра Джура встигав не лише консультувати учасників щодо мух та варіантів проводки, але й контролював процес приготування неймовірно смачної, запашної і гарячої юшки. І хоч нам дуже повезло з погодою, все ж відчувалося наближення зими – юшка зігріла і тіло, і душу.
Стіл був заставлений найрізноманітнішими закусками та напоями, хоч мені вистачило горнятко ухи. Треба було поспішати перев’язати снасті. Я виключив з раціону мокрі мухи, які не працювали взагалі, замінивши їх на чорні та білі вулі-багери. Також зробив снасть з двома зеленими швабрами, які давали постійні клювання.

Під час обіду сталася доволі непередбачувана ситуація. Керівництво озера, бачачи що риба не дуже активна, запустила до водойми трохи свіжої форелі з басейнів. По ідеї, свіжа риба мала б трохи активізувати всю рибу в озері і змусити її мігрувати, а не сидіти на одному місці. Про такі речі я чув і раніше, правдивість цього твердження доводять нахлистовики з інших регіонів. Але по факту так не сталося.
Свіжій рибі ліньки було кудись там плавати і когось копати. Вона подумала, що непогано і тут – на першому пулі. Вийшло так – на і без подачок найкращому пулі додалося ще риби. Таким чином, активізувалася акваторія з першого по четвертий пули. Тоді як територія з п’ятого по восьмий пули залишилася в жалюгідному стані.
Арсен, якому довелося ловити на першому пулі без особливих труднощів упіймав 11 риб, добряче половили і його сусіди. Ті ж, хто ловив подалі від барського столу, задовільнилися об’їдками у вигляді одної-двох риб, зловлених із величезними труднощами. Коли ж ми перейшли на козирні точки, у моєму випадку це був третій пул, більшість риби вже була наколена і малоактивна. Довелося постаратися щоб зловити 3 риби.
Поруч ловив Андрій, з яким ми йшли рівно – у нього було дуже багато сходів, а я мав ловити згодом на його пулі. Коли я бачив, що він має стабільну кількість клювань на швабру, кидав стрімери і хапав мопи. Коли в нього переставало брати, я повертався до чорних та білих вуліків. У підсумку, Андрій зловив дві, я три, а ще одна торпеда – дуже крупна форель, просто порвала флюр вже діаметром 0,20 (я вирішив не ловити на 0,18).
Коли ми помінялися – мені вдалося вичавити максимум з другу сектору, зловивши 4 риби. Стратегія полягала в тому, що я ловив на все підряд по черзі, змінюючи ті приманки, які риба вже бачила. Постійна ротація точок закиду, проводки та мух давала результат. Риба відмовлялася їсти одне й теж весь час, треба було її бавити і всіляко догоджати.

Нарешті, залишився останній тур останнього етапу. Як на зло, мені випав шостий пул, де знову ж таки, концентрація риби на квадратний метр дуже низька. Але не залишилося нічого іншого – треба ловити і зловити бодай щось. Я загубився серед таблиць – уже не знав скільки в кого риби і які місця по етапах. Логічно було припустити, що у третьому етапі переміг Арсен, який зловив найбільше риби.
Що в інших я вже не знав. Пул виглядав порожнім за винятком якоїсь божевільної форелі, яка танцювала на хвості, дратуючи всіх навколо. Ясно, що ловитися вона не буде – просто дражниться.

Я перепробував геть усі варіанти, але натяки на клювання були лише під протилежним берегом. Тому мені довелося закидати шнур з мухами якомога далі. Кастинг не моя сильна сторона, а позаду чимало перешкод, тож оверхед виходив не дуже якісним. Допомагав хіба шнур з досить масивною головою, яка летіла наче з пращі. Розкручувати шнур над головою я не хотів – великий шанс того, що мухи заплутаються, а ризикувати часу не було. Тому я намагався просто кидати і шукати рибу агресивними стріпами. Коли залишилася хвилина, про що оголосив Сова, в мене трапилася проблема – я заплутався в шнурі і разів зо 5 не міг нормально кинути.
За 10 секунд до фінішу нарешті вдалося розплутатися, вкласти в закид усі свої сили і запустити шнур максимально далеко. Три секунди, щоб мухи втопилися. Секунда паузи. Стріп. Секунда. Стріп. Секунда. УДАР! Підсічка! «Час!» – крикнув суддя. «Я тягну рибу!» – тепер вже я кричу судді. Відповідно до правил, у мене є можливість витягти рибу, яка була засічена до фінішу. За секунду до фініша. На щастя, мені вдалося благополучно завести її до підсака. Не знаю, вплине якось ця риба на підсумковий протокол чи ні, але для мене зловити форель в останньому етапі було дуже важливо. У двох попередніх турнірах я залишався з нулями в кінці, що дуже сильно впливало на загальні результати.

Тепер можна було видихнути. Завдяки своєму переносному ящику, я не відчував надмірної втоми, як торік, коли просто з ніг валився. Тому спокійно склав усі вудки і котушки, флайбокси і тубуси. На вечері нас чекав запашний шашлик і копчена форель, тож ми змогли повноцінно напхати свої кендюхи та отримати неабияке задоволення від гостинності вінницьких хлопців.

Нарешті прийшов час пожинати плоди. Восьмого місця фактично не було, сьоме зайняв Артем Халявка. Я йому реально заздрив – він ловив одною вудкою, одною мухою і ловив досить добре. В одному з турів він взяв чотири риби. Загалом дуже тішуся за нього – Артем регулярно приїздить на наші змагання не за здобутками, а за атмосферою і компанією. Шостим став дебютант ареа-змагань Макс Кусакін. Можна не сумніватися, що в наступному році він боротиметься за значно вищі місця. П’ятий – Андрій Скворчинський.
Ми тривалий час йшли з ним нога в ногу. Мені здається, що з-поміж усіх учасників, в нього було найбільше контактів з рибою. І він єдиний, за ким я постійно спостерігав. Мені було дуже цікаво поглянути на його тактику, а вона унікальна. Так як Андрій ловив на стрімер, я бачив вперше – тепер і сам додам такий варіант до своїх методів. Велика кількість сходів наражалася на хвацькі удари шнуром по воді – від спокійного та холоднокровного товариша такого рідко коли побачиш. Мене особисто такі моменти дуже розважали.
Четвертим став Гліб Богач. На останньому тренуванні ми з ним влаштували зарубу – він мене розмазав по водоймі – 6:2, 7:3, 2:6 і 2:0. Гліб дуже перспективний нахлистовик, але має трохи недоліків. Зокрема, у чужі мухи вірить більше ніж у свої власні. Сподіваюся, це скоро мине і він зрозуміє, що віра у власну муху – 50% успіхів.

Залишилася трійка призерів. Бронзу виграв Саша Дробот, який залишив перший етап з нулем, довго намагався зрозуміти що і на що клює, але згодом видав три хороші етапи. Особливо останній, коли все озеро тільки й чуло, як він тягає риби на першому пулі.

Ну а далі найвеселіше. Коли я зрозумів, що залишилося лише двоє, то все стало ясно. З моїм то фартом, я знову буду другий. Так і сталося – за балами в нас з Арсеном повна рівність, тому в хід йдуть додаткові показники – в мене 19 риб, в нього 21. Тому всі вкотре поржали з мого другого місця, ну а Арсена, звісно, привітали з перемогою. Торік була така сама ситуація – він з Ганною набрав однакову кількість балів, але за додатковими показниками поступився. Тепер доля повернула йому борг. Цікаво, що його виручила єдина риба в останньому етапі, яку Арсен зловив на суху муху. Якби не ця форель, не факт, що Арсен був би в призерах. Ну, кума я звісно щиро привітав. Приємно хоч і те, що ловив Арсен на мої мухи, спеціально для нього зв’язані і дбайливо поскладані в коробку.

Таким чином, я повіз додому вже третє срібло підряд у цьому році і вже друге, здобуте на ареа-турнірі. За підсумками 2021 року, у кожному з чотирьох змагань, я вигравав медалі – одну бронзову і три срібні.
Ніби воно з одного боку і не погано, бо стабільно, але золото Ліги все ще залишається для мене не досяжним.

Прокоментувати
І'мя:

Емейл:

Сайт:


Отримувати оновлення


Отримувати оновлення на почту:

Архів записів

Нахлистовий магазин