Блог двох мухарів

Архив категории ‘Фотозвіти’

Шановні друзі! Насамперед, хочу вибачитися за те, що останнім часом блог «відпочивав». Зважаючи на величезну кількість роботи та постійні відрядження, що накинулися на мене, на нахлист часу не було. За тиждень, що його я провів в Німеччині, навіть не витягнув з валізи цілу коробку своїх матеріалів та інструментів. Зараз стало вже трішки легше. Тому блог відновлює свою діяльність. Як не парадоксально, але відновлюється блог моїм останнім нахлистовим виїздом у цьому році…Все почалося з того, що мені нарешті зробили візу, а то кілька місяців я був «невиїзний». Тож випиваючи черговий келих бургундського разом з Арсеном, мені у голову прийшла ідея поїхати на Сян. Наші дружини лише скептично переглянулися, а ми загорілися. І все б нічого, якби не погода. Протягом тижня вона була доброю, але потім почала псуватися. На неділю обіцяли дощі. Саме тому наша поїздка зривалася. І якби в суботу зранку до мене не задзвонив Міша з Міжгір’я, то ніхто б нікуди не поїхав. Кілька дзвінків і ми вирішуємо їхати. Нас троє – приєднується Саша з Ужгорода. А от Арсена не відпускають хатні справи…

Що тут говорити? У неділю в мене була найкраща нахлистова риболовля в житті. Загалом я упіймав близько 40 риб: 10 харіусів та 30 форелей. Найменша риба, така була одна, мала 25 сантиметрів. Переважна більшість від 30 сантиметрів. Дві форелі були за 40. На жаль, зробити фото «сороківок» не вдалося. Спершу я намагався сфотографувати сам себе, але за мить до знимки риба вислизнула з рук. Другу форель я попросив зазнимкувати сусіднього поляка, але все повторилося – пстронг по-зміїному викрутився. Але я навіть не засмутився – відчував неабияке задоволення від самого процесу. Зрештою, як і Міша та Саша. Вони також відловилися по повній програмі. Саша позмагався з трофеєм, але не зміг його витягнути.

Щодо мух, то спершу я ловив на суху – IOBO CDC та прості пушинки. Брала форель, навіть на найменші мушки. Коли я почав ловити на німфу, то форель атакувала і ті мушки, на які в нас ловиться лише харіус. Згодом прекрасні результати показали зелені марчбрауни. В якості експерименту половив і на мокрі. Результати такі ж успішні. Єдина біда – риба відмовлялася ловитися, коли повідки перевищували 0,10 мм. Тож кілька сухих і мокрих мух довелося залишити в якості пірсінгу крупним рибам. А річці я подарував свій підсак, який просто зник у мене зі спини.

ПС. Детальніше про виїзд на Сян, яким я закриваю сезон (наловився по вуха) напишу в журнал «Риболов Профи», після чого опублікую на блозі.

Побывав на кубке Карпат по сухой мушке и отличившись пойманными, первыми в своей жизни, 4 хариусами, я наконец, решил, что «нахлыст» – это не просто очередной способ ловли рыбы, а нечто большее. Это и спортивные нывыки – необходимо отрабатывать «оверхед», это общение с увлекательными людьми и общение с природой. И загорелся. Правда после кубка и до сегодняшних выходных времени на любимое занятие не нашлось.
Почитав за это время немало литературы, вопросов накопилось больше, чем было до этого. И чтобы получить хоть малую часть ответов, решил напросится к Ростику на рыбалку. Ростик пригласил меня сразу же. И переговорив с ним в понедельник, в субботу в 8.00 мы встретились в Карпатах на станции, где поезд из Киева останавливается только на 2 минуты.
Познакомившись с Арсеном, все трое отправились на место. Ростик, мгновенно связав подлесок для ловли на нимфу, вручил мне мою удочку с уже новым оснащением и с подаренными и привязанными нимфами.
Показав перспективные места и где делать проводку, Ростик удалился на середину реки и практически через 5 минут здоровенный хариус был в подсаке. У меня до середины дня дела шли плохо. Ни одной поклевки. Хотя, по словам Ростика, я все делал правильно. Арсен, тоже отличился несколькими хариусами, ловя их исключительно на сухую мушку. К обеду мы сменили место. И снова, показав мне перспективное место, которое подарило Ростику упитанного хариуса, меня ждало полное фиаско.
Арсену на новом месте стало веселее, хариусы периодически хватали связанные им мушки. Я же решил удалиться в поисках рыбацкого счастья и возле берега (я был без вейдерсов) нашел место где было и быстрое течение и медленное, были и камушки за которыми могли стоять хариусы. И действительно, делая проводку на границе двух течений, поймал 4-х хариусов и одну быстрянку.
Первый хариус показался мне очень огромной рыбой, он был очень сильным и несколько раз уходил на глубину. Мы оба были счастливы, я результатом, а хариус свободой. Вечером Ростик и Арсен щедро одарили меня своими нимфами и мушками, да так, что придется покупать огромный флай-бокс. А еще ребята угостили меня вкусным ужином, приготовленным радушной хозяйкой, живущей неподалеку. На следующий день я ловил один. Ростик и Арсен, еще с вечера, уехали домой. Погода оказалась ветренной. Помучавшись с сухой мушкой я решил перейти на нимфы и вернулся на старое место. И оно снова подарило мне улов – две красавицы форели. Одна очень внушительных размеров (как для меня), отреагировала на довольно крупную нимфу.
Связанную, с Ростиком, еще летом на семинаре Страйк 2013. Вот так мы провели время. Ребятам большое спасибо за гостеприимство! Жду Вас в гости на Киевских водоемах!

Автор Влад Осін (Київ)

Минулі вихідні потішили нахлистовиків чудовою погодою, чистими ріками та гарною риболовлею. Перша група нахлистовиків вирушила на Львівщину, де відловилася по харіусу. Арсен, Ганна, Геник, Сергій, а також Тарас, який змінив спінінг на нахлист відловилися на суху. Харіус ловився досить хорошого розміру, трапилася навіть одна підуства, також на суху муху. Усі фото від Геника.

А друга група вирушила на закарпатську Лютянку, де за допомогою стрімерів виманювали трофейні екземпляри райдужної форелі. на жаль, реального трофею ніхто не зловив, але це компенсувала природа, погода та дружнє і душевне спілкування. Усі фото від Володимира Пугача.
Будемо сподіватися, що наступні вихідні виявляться не менш вдалі…

«Останні теплі деньки» – ця фразу моя кохана дружина вже чула від мене тисячу разів. Правда, останнім часом вона вже не чинить мені опір у спробах вирватися в Карпати, за що я їй дуже вдячний. Біда лише в тому, що провести в горах повноцінний день у мене ніяк не вдавалося, до дому треба було приїхати не пізніше шостої вечора. А тут ще й перебої з транспортом: Арсен не зміг поїхати, Тіроль в Кіровограді, моя машина в жінки… Їхати на маршрутці зовсім не хотілося. Досить спонтанно виник варіант з Юрою і Ганною, які з самого ранку забрали мене і повезли в улюблені гори.10-а ранку, сонце, чисте небо і досить навіть чиста річка. Все супер за винятком лише вітру. Вітер сильний, поривистий. Ловити на суху? Погана ідея, не зможу нормально закинути і провести мушку. Француз? Аналогічна ситуація – німфи по-людськи не проведеш.
Добре, що зранку закинув до рюкзака котушку з німфовим шнуром. Це панацея – SA Nymph вітру не боїться. До кінця шнура кріплю одноразовий індикатор від Wapsi оранжевого кольору. На повідках дві «сирітки» – верхня з латунною голівкою, нижня з вольфрамовою – це експеримент.
Раніше ловив лише на латунні «сирітки», причому ці мухи доводять свою ефективність вже кілька років.Усе почалося в 2010-у, коли мій арсенал матеріалів був доволі скромний. У мене було кілька латунних мідних голівок, які вже потьмяніли, кілька пакетів з натуральним білчаним даббінгом, зокрема, сірим та цегляно-помаранчевим. З сірого я зробив тіло, з помаранчевого торакс. На той час, така проста муха здавалася мені доволі складною, бо треба було сконструювати конусне тіло тощо. Але результат така муха принесла.
Вже потім я зрозумів, що мимоволі виготовив імітацію волохокрильця. Згодом на інші імітації пізньою осінню теж ловилася риба, але «сирітка» – оце нещастя, на яке страшно глянути, залишилася моєю улюбленою осінньою мушкою.Правда, на початку вони не працювали. Не виключено, що я просто не там ловив. Ганна примудрилася упіймати харіуса на суху, тож і я спробував повторити її рухи.
Нічого не вдавалося – вітер усе зносив, а те, що все ж вдалося закинути, було проігноровано. Я пішов до низу, до чарівного перекату, де завжди тримається харіус. Перша ж проводка німфи – є!Кидаю у теж місце – знову удар і риба. Харіус не трофейний, але досить приємний, сантиметрів на 25, може трішки більший. Головне, що риба активно ловиться і «сирітки» працюють. Експериментальна вольфрамова німфа приносить більшу рибу, підвісна – меншу.Тим часом прийшов Юра, який ловить на стрімер з тонучим шнуром. З ями витягнув худого харіуса в районі 30-и сантиметрів, біля мене хапнув меншого. Працює невеликий мадлер, стріпи систематичні, досить швидкі. Ми рухаємося далі, риба продовжує ловитися, а її кількість доходить до двох десятків.Біля відомої під скельної ями переходжу річку на інший бік – спершу зривається хороший харіус, а потім з того ж місця виловлюю трохи меншого. Згодом ще двох – все на вольфрамову німфу.Батарея зарядилася, відчуваю спокій і задоволення. Але ще залишається трохи часу, тож ми вирішуємо половити на іншій ріці. Вона зустрічає нас прозорою водичкою і таким вітром, порівняно з яким ранішній був легеньким бризом.
На що ловити? В якості експерименту вирішую спробувати на француза, з додатковим індикатором. Зверху ще й суху муху ставлю – цікаво, чи в таку погоду риба буде стрибати? Словом, французька оснастка такого ще не бачила…Для того, щоб ловити в таку погоду, на мою думку, треба мати довгу і швидку вудку, щоб хоч якось пробити вітер. Моя Кола CN цілком відповідає таким вимогам, але крім довжини і ладу довелося вигадувати, як закинути мухи і як їх проводити. Закидати я пробував максимально швидко і різко, виходило, правда, не завжди.

Тобто, апстріму, ясна річ, не було, але вдавалося провести мухи кілька метрів, це головне. До того ж, треба було класти обидва індикатори на воду, а разом з ними ще й метр-півтора підліска. Інакше, вітер просто підносив усе догори.Навіть попри такі експерименти риба ловилася дуже активно. Працювали обидві мухи, крім того харіус регулярно стрибав на сухарика, але жодного разу його не зловив. Пориви вітру просто кидали ним у різні сторони. Тим часом Ганна теж озброїлася французом, але ловила «на знос». Без додаткового індикатора мені теж довелося б так ловити.
Цікаво, що Ганна також упіймала з десяток харіусів і всі вони були зловлені на «сирітку». Натомість нижня німфа у неї не працювала. Власне, ми ловили на одному перекаті, йти ще кудись сенсу не було. Тож за годину ми вже пакували манатки і верталися додому.
Подалі від вітру…

Троє наших друзів Юра, Ганна та Нестор знову відвідали чарівні береги польського Сяну і привезли нам трішки фотографій, з якими і пропоную ознайомитися. Усі фото від Hudz.