Блог двох мухарів

Літні фаворити + осінній бонус

Хотів би поділитися з вами квартетом німф, які дуже добре показали себе цього літа на наших річках. Також пропоную поглянути на “бонус” – німфу “Сирітка”, яка має працювати вже зараз і аж до кінця осені. 

Зелений бокоплав (літо)

Гачок – Taimen Knapek G 14-12

Підгрузка – свинцевий дріт

Тіло – оливковий чи зелений натуральний даббінг з білки

Торакс – оранжевий натуральний даббінг з білки

Обмотка по тілу – тонкий дротик

Коментар: використовується як підвісна муха, має пливти в товщі води

Закарпатська (всесезонна)

Гачок – TMC 14

Підгрузка – срібна вольфрамова головка

Хвостик – дві-три волосини Microfibets

Тіло – даббінг Super Fine mahogany

Торакс – оранжевий Ice Dubbing

Обмотка по тілу – найтонший срібний дротик

Коментар: тіло має бути максимально тонким

March brown (весна, літо)

Гачок – Hends Jig 12

Підгрузка – золота вольфрамова головка

Хвостик (не обов’язково) – борідки куріпки

Кінчик – зелений шовк Shakespeare

Тіло – зелений натуральний даббінг з білки

Обмотка по тілу – тонкий дротик

Йоршик – перо куріпки

«Сирітка» (осінь)

Гачок – TMC 16

Підгрузка – латунна мідна головка

Тіло – сірий натуральний даббінг з білки

Торакс – оранжевий натуральний даббінг з білки

Коментар: латунна головка має бути тьмяною. Цю німфу краще використовувати, починаючи з вересня

Конкурс закінчено!

Отже три питання. Відповіді писати в коментарях до новини. Переможцем оголоситься той, хто найшвидше дасть максимальну кількість правильних відповідей. Поїхали!

1. За легендою, коли вода в одному індіанському струмку ставала червоною, як кров, струмок можна було перейти пішки. Стаття в журналі “GEO”, розповідаючи цю легенду, згадує ЙОГО. Відповідно до одного сонника, ВІН символізує прагнення рухатися вперед наперекір всьому. Назвіть ЙОГО.

2. З риб найстрашніший ворог павуків – форель, з амфібій – жаба, з рептилій – ящірка, з птахів – шпак. А хто є ворогом павуків номер один?

3. Це сухе біле вино з нижньої Бургундії Пушкін рекомендував використовувати під час приготування ухи з форелі. Цитата (переклад Пушкіна авторський):

Подадуть тобі форелі,

Зразу їх варить вели.

Як побачиш – посиніли,

Влий в уху флакон (пропуск)

Вставте пропуск

Горе нашим горам!

Після відвідин річки Сян я відходив два дні. Як фізично так і психологічно. Дуже мені важко було прийти до тями і після в”їзду на територію нашої держави, і від її доріг, і від усього іншого. Тому мене пробило на якусь, якщо її можна так назвати,  апокапіпртичну писанину…

Росіяни жартують, що після того, як закінчиться календар майя, розпочнеться календар ійюня. А от нам не до жартів. Все йде до того, що пророцтва древнього народу збудеться. Не на всій планеті, а, скажімо, в одному локальному місці. Наприклад, в наших рідних Карпатах. Напевно, це станеться не цього року і може навіть не наступного. Але це станеться, бо процес СУЦІЛЬНОГО ЗЛА пішов і його зупинити не зможуть ані Брюс Вілліс, ані Міла Йововіч…

Зелені гори огорнені ранковою димкою. Починають щебетати пташки і шелестіти придорожні кущі. Від невідомих ніг туди ховаються ящірки та змії. Сонце щедро обсипає ранкову річку золотими променями, які засліплюють очі. Мила картинка, правда? Сидиш десь над урвищем, слухаєш шелест крон, забиваєш легені чистим гірським повітрям, милуєшся природою. Скільки ще таких щасливих моментів ми зможемо пережити? Може, коли приїдеш сюди наступного року, посидіти вже не буде на чому. Кажуть, тут скоро збудують пекельну машину, абияк прокладуть труби, на ріці поставлять бетонну коробку з турбінами. І все для людей. Все для того, щоб у них було дешеве світло. За якихось тридцять копійок село скоро продасть природу. Власне, будівництво ГЕС в Карпатах – це тема іншої розмови. Не за тим ми приїхали в гори.

Сидячи в офісі відпочиваєш тілом, але втомлюєшся душею. А тут, в Карпатах, все по-іншому. Можна ходити цілий день, збиваючи ноги, зате душа не те що відпочиває, вони просто співає. Як же тут гарно. Ідеш собі по річці, оминаєш консервні банки, які погрожують порізати необережну ногу. У воду, до речі, також краще не заходити босим, особливо в тих місцях, де хтось раніше поставив намет. Одного разу я став на розбиту літрову банку. Добре, що був в чоботах, інакше залишився б без кількох пальців. Але проїхали, йдемо далі. За спиною, в тубусі, лежить нахлистова вудка. В коробці тихо сплять штучні мушки, нав’язані тихим зимовим вечором. От зараз переберуся через повалене дерево, вийду до перекату. Там має бути струмкова форель і харіус – непомітні мешканці карпатських рік. Місце «зайняте». Уздовж річки ліниво гойдається на хвильках верхній канат сітки-путанки. Акуратно витягую її на берег. Риби там нема, воно й не дивно. Добре, що перед від’їздом встиг нагострити мисливського ножа. Сів на камінь і за кілька хвилин сітка змінила свою форму. Тепер вона зможе затримати в собі хіба що слона. Як же гарно в Карпатах…

Треба йти далі. По воді не пройдеш, тому видряпуюся на крутий схил, тримаючись за міцні гілки. Постійно страхуюся – Володимир Висоцький був правий: в горах не надійні ні камінь, ні лід, ні скеля. Вибрався. Тут вже хтось був. Акуратне коло з каменюк, в середині чорні вуглики. Хтось готував тут шашлики кілька днів тому. Молодець, прибрав за собою сміття, не залишив гнити у лісі. Вузенька стежина звивається гадюкою між дерев, потім спускається вниз, знову до ріки.

На протилежному березі плюскаються у воді двоє дітей, років по 10. Не біда, місце гарне, досить глибоке, рибу не розженуть. Розкладаю свою снасть, закидаю мушку. За хвилину мушка зникає з хвиль і після короткої боротьби витягую на берег форель. Особливо мені у ній подобаються криваво-червоні кружечки, якими вона хизується з обох сторін. Це вам не райдужка, яку продають в супермаркетах, підписуючи «форель річкова». Смішно. Цю рибу вирощують в штучних ставках. Магазинна форель ніколи не бачила справжньої ріки. Та менше з тим. Акуратно витягаю мушку з зубатого рота і кладу рибу в воду. Ти ж друг, а не їжа, правда? Пливи собі на здоров’я. «Вуйку, а нашо ви її випустили? Дали б нам» – почали скиглити діти з іншого берега. Я вже втомився пояснювати. Просто усміхнувся. «Нічо, прийде осінь, ми з татом підемо на потічки пструга острогою бити» – крикнув мені у слід один з них. Хто б сумнівався? Звісно, що підете. І принесете додому, на радість усій сім’ї мішок вагітної форелі. Ще кілька років так буде. А потім не принесете. Не буде вже, що носити. Дійшло вже просто до абсурду. Закарпатські рибінспектори змушені днювати і ночувати на місцях нересту дунайського тайменя, охороняти цю рідкісну і вразливу рибу від селян з вилами…

Бідні люди. До чого ж їх довели. Десь глибоко в душі я їх розумію. Їсти всім хочеться. А що їсти в глухому карпатському селі? Гриби, овочі, фрукти, риба, звірі. У них нема можливості «затаритися» в супермаркеті чи повечеряти в ресторані. Вони змушені так жити. Знайомий розповідав, що його товариш на днях вистежив рогатого оленя і вночі приніс його додому. Він спеціаліст по оленях. Знає, де вони скидають свої роги, знає де і за скільки їх можна продати. Мисливська ліцензія? Про що ми говоримо? Швидше за все, ніхто нікого не зловить, а якщо і зловить, то про все можна домовитися. Те саме стосується і електровудок. Колись давно, під час нересту риби забороняли дзвонити в церквах у дзвони, щоб не потривожити, щоб не переривати процес. А зараз нерест це можливість набити мішки. Напевно, в жодній країні світу нема такої біди. Вбивати рибу струмом – це ж треба до такого додуматися! Якось у Швеції я спілкувався з місцевим рибалкою. Намагався йому це пояснити, але він так і не зрозумів. В Ісландії мені за кілометр кричали представники рейк’явікського нахлистового клубу, що на ріці, де я мав намір половити лосося, ловити не можна взагалі! В Австрії мені відмовили продати ліцензію за 18 євро, мотивуючи це тим, що в мене нема рибальського посвідчення і моїх знань про рибу може бути недостатньо для того, щоб правильно її зловити! В Польщі на річці Дунаєць за ловлю форелі без ліцензії загрожує дворічне ув’язнення! У мене серце розривається, коли під час спілкування зі старими дідами, які провели в Карпатах усе своє життя, в них з очей стікають сльози. «Все вибили прокляті електрики. Колись тут було стільки риби, що ввечері все блистіло від неї»… Скільки разів я чув ці історії. Про гігантських форелей, про харіусів, які зранку і ввечері пожирали всі запаси комарів, мух, поденок, веснянок та інших крилатих створінь. Цей дід із засмаглим обличчям вже ніколи не побачить таку картину. Ми, мабуть, також. Доведеться знову їхати за кордон, щоб відчути смак нахлистового життя.

Від роздумів про це мене відірвала вантажівка. З’явившись буквально нізвідки, вона безцеремонно проїхала по річці. Знову возять ліс. Знову його безбоязно рубають, знову роздягають гори. Скоро залишиться лише спідня білизна, щоб сором прикрити. Ось і вода в момент стала каламутною, а навесні у цьому місці, разом зі сходом снігом почнуться сходи грунту. Але кого це цікавить. Все, що дає природа можна брати у будь-якій кількості. Чи то червонокнижний харіус, чи то сосна. Природа все стерпить. Але рано чи пізно їй набридне терпіти. І тоді, пророцтва майя, Нострадамуса, Глоби і Ванги будуть дитячою нісенітницею порівняно зі справжньою катастрофою. Ніде в Європі нема в горах і в річках стільки сміття, скільки є в наших рідних Карпатах, нікому в голову не прийде вбивати рибу струмом, ніде так зневажливо та самовпевнено не ставляться до природи, як у нас. Ми самі, задовольняючи дрібні потреби, мало-помалу натискаємо на червону кнопку самознищення. І колись природа нам за це помститься.

Далі буде. А може і ні…

Ростислав Ящишин

img class=”alignleft size-full wp-image-1261″ title=”x_3d1142ba” src=”http://www.fly-fishing.com.ua/blog/wp-content/uploads/2012/08/x_3d1142ba1.jpg” alt=”” width=”359″ height=”480″ /

Чепмпіонат світу по кастінгу 2012 у м. Фагернес (Норвегія)


У Норвегії відбувся другий чемпіонат світу по кастінгу. Головним організатором виступила Норвезька федерація  кастінгу. Чемпіонат проводився з 23 по 26 серпня у м. Фагернес – у тому ж самому місці, де і перший такий турнір у 2010 р. Цього разу у змаганнях брали участь найсильніші кастери Росії – Сергії Клюєв, Олексій Теряєв, Іван Єрмаком та ін. Також був учасник з України – Д. Захаров.

Найкращі кастери з усьогу світу змагалися у наступних дисциплінах:
– Trout accuracy ( Закиди на точність)
– Trout distance (Закиди на дальність)
– Seatrout distance (Закиди на дальність нахлистовим вудилищем від 7-го класу призначеним для моря )
– Salmon distance (Закиди на дальність дворучним вудилищем)
– Spey distance 15’1” (Закиди на дальність дворучним вудилищем, довжина якого 15’1” фітів )
– Spey distance 18’/16′ ((Закиди на дальність дворучним вудилищем, довжина якого 18’/16′ фітів)

Детальніші результати змагань можна подивитися тут: http://www.wcflycasting.com/Results.html

УВАГА: КОНКУРС!

Як і було обіцяно, блог розпочинає низку конкурсів на призи від Інтернет-магазину fly-fishing.com.ua. Подарунки для нахлистовиків будуть корисні – це, як правило, матеріали та інструменти, які не завадять кожному з нас. Призи реальні – переможцю треба буде лише піти до відділення відповідної служби доставки і забрати свій товар, при цьому нічого доплачувати за пересилку не доведеться – усі витрати бере на себе організатор. На цьому тижні ми розіграємо шматок хутра косулі червоного кольору. 

Правила конкурсу доволі прості. Оскільки всі нахлистовики люди творчі (дизайнери, журналісти, бізнесмени, лінгвісти), тому і завдання будуть відповідні. Почнемо з інтелектуальної вікторини. Вашій увазі запропонують три запитання, які так чи інакше пов”язнані з нашими улюбленими рибками. Мабуть, буде зайвим нагадувати, що під час розгадування запитань, не слід користуватися всезнаючим гуглом та іншими пошуковими сайтами. Гадаю, що ваші мізки, якщо їх трохи напружити, і самі знайдуть правильну відповідь. Домовимось, що інтелектуальний конкурс буде розпочинатися кожного вівторка, скажімо, о 12:00. На блозі опублікуються три запитання – хто перший дасть правильні відповіді, той і стане переможцем. Кожен учасник зможе дати один варіант відповіді і залишити його в коментарях під новиною. Тож до зустрічі у вівторок!

Отримувати оновлення


Отримувати оновлення на почту:

Архів записів

Нахлистовий магазин