Блог двох мухарів

До участі в Чемпіонаті України зголосилося 23 учасники, 6 з яких – абсолютні дебютанти змагань. Також шестеро учасників представляють Київ (Ніна Бортник частково, адже вона, крім Києва, представить і Запоріжжя), п’ятеро – Львів та область, п’ятеро – Ужгород та Закарпатську область, четверо з Франківщини, по одному представнику з Одеси, Рівненської та Житомирської області. Сам чемпіонат уперше пройде в Горганах і одразу на двох річках. 

1. Віктор Гаврилко (Заболотів, Івано-Франківська обл.)
2. Олександр Токовенко (Київ)
3. Антон Дикань (Київ)
4. Віктор Шевцов (Одеса)
5. Ростислав Ящишин (Львів)
6. Ніна Бортник (Запоріжжя – Київ)
7. Дмитро Петровський (Київ)
8. Анатолій Новіков (Київ)
9. Дмитро Петруняк (Івано-Франківськ)
10. Юрій Щербатий (Дубно, Рівненська обл.)
11. Андрій Скворчинський (Українка, Житомирська обл.)
12. Олександр Попко (Львів)
13. Максим Кусакін (Львів)
14. Іван Магула (Дубове, Закарпатська обл.)
15. Ігор Анісімов (Ужгород)
16. Віталій Сливканич (Ужгород)
17. Дмитро Голенков (Львів)
18. Андрій Коваль (с. Верхнє Синевидне, Львівська обл.)
19. Іван Повхан (Ужгород)
20. Роман Яковченко (Свалява, Закарпатська обл.)
21. Іван Головко (Рогатин, Івано-Франківська обл.)
22. Руслан Хащевський (Рогатин, Івано-Франківська обл.)
23. Анатолій Корж (Київ)

Розклад буде вже наступного тижня, залежно від різних умов. Але у будь-якому випадку, відкриття змагань заплановане у п’ятницю, 25 серпня, на 13:00. До цього часу усі учасники повинні бути на місці. «Ударна п’янка» запланована на четвер, 24 серпня. Після цього в таборі оголошується сухий закон. Не полініться вивчити усі правила, щоб на місці не було неприємностей. Головний суддя обіцяє судити строго, але справедливо. Усім гарної підготовки до змагань!

1. Основні положення

1.1. Нахлистові змагання (Чемпіонат України та Кубок України) проводяться задля підвищення навиків українських нахлистовиків та визначення кращих спортсменів.

1.2. Змагання відбуваються відповідно до міжнародних правил FIPS.

1.3. Нахлистові змагання є благодійними. Частина зібраних коштів із внесків учасників передається на проект «Домівка для форелі», інша частина передається волонтерам, які витрачають кошти задля потреб української армії. В обох випадках організатори змагань звітуються за витрачені кошти в офіційних групах у соціальних мережах.

1.4. Майбутньою метою таких змагань стане створення збірної України з нахлисту та участь у міжнародних змаганнях.

1.5. Змагання відбуваються двічі на рік. Тимчасово, такі турніри проводяться на гірських річках Карпат. З метою наближення до міжнародних стандартів, у майбутньому планується проведення кількох етапів на різноманітних водоймах України.

1.6. Організатори забезпечують комфортне перебування учасників на «базі», проводять розмітку пулів, вирішують поточні питання.

1.7. Визначення переможців відбувається шляхом підрахунку балів учасників у чотирьох етапах. Переможець отримує титул володаря Кубка України та чемпіона України, а також призи від спонсорів.

1.8. Участь у змаганнях платна. Оплата участі здійснюється перед початком змагань, у встановлений час.

2. Правила безпеки

2.1. Кожен учасник змагань повинен виходити на пул у вейдерсах та черевиках або ж у забродних чоботах. У крайньому випадку (спека, низький рівень води) дозволяється виходити на пул в амфібіях. З міркувань безпеки виходити на пул в іншому взутті заборонено, незалежно від пори року, температури води чи повітря тощо.

2.2. Учасник змагань повинен мати захисні окуляри, а також головний убір. Решту екіпіровки учасник може підбирати на власний смак і ризик.

2.3. Для надійності перебування на воді, бажаним є присутність спеціального посоха.

2.4. Вживання будь-якого алкоголю (за винятком пива у розумно-допустимих межах) у таборі під час змагань заборонено. У випадку порушення цього пункту Правил, головний суддя може дискваліфікувати учасників. Вживання алкоголю дозволяється лише у час спільних вечерь.

3. Погодні умови

3.1. Змагання проводяться у визначений заздалегідь час. Про час та місце проведення змагань організатори повідомляють учасників в офіційних інтернет-ресурсах на початку календарного року.

3.2. Дощ чи інші погодні негаразди не є причиною переносу змагань. Змагання відбуваються за будь-якої погоди і за будь-якого стану води. Єдиним виключенням є гроза з блискавкою. Якщо такі природні явища матимуть місце під час змагань, учасники та судді повинні залишити пул, зупинивши час на секундомірах.

4. Нахлистова снасть (вимоги і параметри)

4.1. Нахлистова снасть складається із нахлистової вудки (нахлистовою вважається вудка стандартного зразка, впізнаваного у всьому світі завдяки конструктивним канонам, а також із вказаним класом (AFTMA або AFFTA класифікації) будь-якого виробника або ж виготовлена власноручно (rod-building), але не перероблена зі спінінгового вудилища, тенкари тощо), нахлистової котушки встановленого зразка будь-якого виробника, бекінгу чи ідентичного матеріалу, нахлистового шнура, а також підліска. У випадку, якщо на котушці не намотаний шнур чи бекінг, така снасть не може вважатися нахлистовою та до участі в змаганнях не допускається.

4.2. Дозволене використання будь-яких фабричних шнурів, будь-якого виробника і типу (плаваючі, тонучі, з тонучим кінцем), окрім шнурів зі свинцевим сердечником. Мінімальний діаметр шнурів з покриттям – 0,55 мм (0,22 дюйми).

4.3. Мінімальна довжина шнура – 22 метри.

4.4. Використання «стріляючих голів» заборонено.

4.5. Заборонено використання будь-яких засобів, що можуть підвищити плавучість або вагу шнурів.

4.6. Дозволене використання однієї петлі в кінці шнура. Якщо використовуються плетені конектори або монофільна петля, її розмір не може перевищувати 10 см.

4.7. Дозволено використання моно- або полі- лідера, довжина якого, включно з довжиною повідків, не може перевищувати двох довжин вудилища.

4.8. Підліски можуть бути змонтовані із окремих шматків або ж цільними, або ж конусними, або ж зі сталою товщиною. Дозволено використання однієї петлі (не довшою за 10 см), для з’єднання із шнуром. Якщо лідер вузловий, мінімальна дистанція між вузлами не може бути меншою за 30 см.

4.9. Заборонено використання будь-яких засобів, що можуть підвищити плавучість або вагу підлісків.

4.10. Дозволено використовувати не більше 3-ьох мікрорінгів, з внутрішнім діаметром не більше 3 мм. На одному мікрорінгу не можуть бути зв’язані більше трьох вузлів. Мікрорінг прирівнюється до вузла.

4.11. Повідець може використовуватися виключно для однієї мухи.

4.12. Пластикові чи пінопластові страйк-індикатори, а також будь-які додаткові елементи, для кращої видимості чи плавучості, заборонені.

4.13. До переліку елементів нахлистової снасті також належить спеціальний підсак. Сітка підсака повинна бути безвузлова.

4.14. Максимально допустима довжина нахлистової вудки під час проведення змагань становить 12 футів.

4.15. Основною вважається снасть, що її учасник тримає в руках. Запасними вважаються снасті, що знаходяться на березі. Запасною також вважається вудка, що закріплена на жилеті учасника.

4.16. Під час змагань, у руці учасника може бути лише одна снасть. У випадку, якщо в нього в руках знаходяться дві снасті, зловлена в цей час риба не зараховується.

4.17. Учасники самі відповідають за перенесення та збереження своїх снастей.

5. Нахлистова мушка

5.1. Нахлистовою мушкою вважається штучна приманка, виготовлена на гачку без борідки або ж із загнутою борідкою, за допомогою матеріалів будь-яких виробників.

5.2. Розмір мушки визначається учасниками. Учасники можуть використовувати плаваючі або тонучі мушки.

5.3. Під час змагань, учасник може використовувати CDC- або ж звичайний флоатант для змазування сухих мушок.

5.4. Усі мушки мають бути прив’язані до лідера або ж повідка.

5.5. Кожна мушка має бути зв’язана на одинарному гачку. Підвантаження мушки дозволене, якщо підгрузка вписана у тіло мушки. Єдина видима головка не може перевищувати 4 мм.

5.6. Дозволено використовувати не більше трьох мушок, які мають знаходитися одна від одної не менше, аніж за 50 см у вільному положенні.

5.7. Мушки на повідцях чи лідері не можуть переміщатися чи ковзатися.

5.8. Тандемні мушки заборонені.

5.9. Якщо мушки оцінені суддею як такі, що можуть нанести надмірну шкоду рибі, їхнє використання може бути заборонено суддею, після консультацій із головним суддею.

5.10. Використання атрактантів та компонентів, що виділяють світло, заборонено.

5.11. Заборонені до використання матеріали, що змінюють першочергову концепцію штучної мухи (тіла із формованого пластику, силікону чи каучуку, а також формовані імітації черв’яків, яєць, комах, личинок тощо).

5.12. Під час змагань використовувати вольфрамову пасту чи інші аналогічні елементи для підвантажування приманок заборонено.

5.13. Забороняється використання живих організмів у якості підсадки на готові штучні мухи або на порожні гачки.

5.14. Мушки із борідками заборонені для використання. Перебування мушок із борідками на пулі заборонено. У випадку, якщо в учасника чи судді є бодай одна мушка із борідкою (на одязі, головному уборі, повідку, у флай-боксі) з нього знімається 100 залікових балів, а уся зловлена риба, до фіксації мушки із борідкою, не зараховується. Окрім цього, учасник потрапляє у «чорний список» головного судді, який перевірятиме усі мушки учасника під час подальших етапів.  

6. Штрафні санкції

6.1. Штрафні санкції – це засоби запобігання неправомірних дій з боку учасників та суддів змагань, а також забезпечення дисципліни під час проведення змагань.

6.2. Визначення та об’єм штрафних санкції покладається на головного суддю змагань або ж на організаторів. Штрафними санкціями є зняття балів або дискваліфікація.

6.3. У випадку, якщо учасник чи суддя змагань завчасно не прибув на пул, він дискваліфіковується на час змагань, а його попередні результати анульовуються. У разі виняткових обставин, долю учасника визначать організатори. У будь-якому випадку, алкогольне похмілля не вважається вагомою причиною.

6.4. У випадку, якщо учасник чи суддя змагань прийшли на пул у стані алкогольного сп’яніння, він дискваліфіковується на час змагань, а його попередні результати анульовуються.

6.5. У випадку, якщо учасник змагань вчасно не прибуває на офіційні заходи (відкриття та закриття змагань, жеребкування, загальні збори тощо) без поважної причини, він дискваліфіковується, а усі його результати анульовуються. Максимальний термін очікування учасника – 15 хвилин, за умови, якщо він заздалегідь попередив про причину затримки, що може вважатися поважною.

6.6. Використання мобільних телефонів, рацій або інших електронних засобів зв’язку, під час активної фази змагань, задля зміни/передачі/обороту інформації заборонено. Це стосується всіх учасників, менеджерів, власників тощо.

7. Пули

7.1. Пул – це ділянка ріки, обмежена розпізнавальними маркерами – червоним скотчем, стрічками, файлами із надписом номеру пулу тощо.

7.2. Учасник не має права заходити в чужий пул за 20 хвилин до початку змагань без дозволу спортсмена, який ловитиме на цьому пулі першим. Якщо учасник зайшов у чужий пул менше ніж за 20 хвилин до початку етапу без дозволу сусіда-учасника і цей факт був зафіксованим, на нього поширюються штрафні санкції – з протоколу знімається одна риба максимальної вартості, упійманої в цей день. Якщо у цей день в учасника не було залікової риби, бали будуть зняті наступного дня змагань. Кордон пулу має право перейти без дозволів лише головний суддя.

7.3. Риба, зловлена у чужому пулі не зараховується.

7.4. Риба, зловлена у буферній зоні не зараховується.

7.5. У випадку, якщо засічена риба перетнула межі пулу, учасник не має права пересікати межі пулу, однак може витягнути рибу на свій пул. У разі, якщо учасник перетнув межі пулу, зловлена риба не зараховується.

7.6. Під час змагань на пулі, учасник може попросити суддю підійти ближче чи відійти подалі від місця вудіння.

7.7. На пулі учаснику забороняється ламати гілки дерев чи кущів, а також смітити. Кожен учасник, який курить, повинен мати з собою спеціально обладнані попільнички або ж їхні замінники. На пулі учасникам забороняється смітити чи кидати недопалки у річку чи на берег. За ці порушення, учасник може бути позбавлений балів.

7.8. Учасники та судді, після останнього етапу змагань на пулі, зобов’язані зняти розпізнавальні знаки із кущів та дерев та принести їх головному судді разом із протоколами. У випадку, якщо головний суддя не отримав табличок з пулами, учасник і суддя будуть позбавлені 100 балів з етапу кожен.

8. Залікова риба

8.1. Залікова риба це – форель струмкова та райдужна, а також палія американська, харіус європейський, головень, марена та підуства.

8.2. Риба вважається зловленою, коли вона опинилася у підсаку та була виміряна суддею. В іншому випадку риба не вважається зловленою. Учасник зобов’язаний підійти до судді з підсаком, не важливо при цьому, як далеко знаходяться учасник та суддя один від одного.

8.3. Видовий склад зловленої риби фіксує виключно суддя.

8.4. Риба вважається зловленою, коли вона була засічена на будь-яку з частин голови, до кінця жаберних кришок. Якщо риба забагрена за хвіст, плавник, тіло тощо, вона не вважається зловленою і в залік не йде.

8.5. Зважаючи на міжнародні норми та стандарти змагань, учасник не зобов’язаний брати рибу «з води». Риба може бути «упіймана» в підсак з повітря. Однак, якщо у разі невдалого висмикування, риба оминула підсак і опинилася на березі (гілках, траві чи камінні), вона до заліку не йде.

8.6. Учасник зобов’язаний максимально обережно поводитися із зловленою рибою, зокрема, мінімізувати або в ідеалі взагалі уникнути будь-якого контакту із руками. Після фіксації та вимірювання суддею риби, учасник повинен акуратно відпустити її у річку.

8.7. Вимірювання риби проводиться суддею на березі. Рибу у підсаку слід акуратно покласти у спеціальну ємність з водою та сантиметровими позначками.

8.8. Залікова риба, яка має менше 15 сантиметрів, оцінюється в 100 балів.

8.9. Залікова риба, яка має 15 та більше сантиметрів, оцінюється в 100 балів + довжина у сантиметрах помножена на 20. Наприклад: риба довжиною 27 см оцінюється за формулою: 100 + 27 х 20 = 640 балів.

8.10. Риба, яка має довжину з міліметрами, заокруглюється в більшу сторону до найближчого повного сантиметра. Наприклад, риба довжиною 22,4см записується як 23см.

8.11. Якщо контролер/суддя впустив рибу до заміру, спортсмен буде нагороджений середнім балом від всіх ЗАЛІКОВИХ риб, зловлених в той день у тому ж секторі. В інших випадках середній бал визначатиме головний суддя.

9. Формат змагань

9.1. Формат змагань – це правила та норми, відповідно до яких відбуваються змагання.

9.2 Зміна правил може проводитися виключно до старту змагань. Після старту змагань вносити зміни до правил забороняється будь-якому суб’єкту змагань. У випадку форс-мажорних обставин, а також випадків, що не прописані Правилами, рішення приймає головний суддя та організатор змагань. 

9.3. На відміну від попередніх правил, нові правила ставлять усіх спортсменів у рівні умови. Відтепер, кожен учасник проведе на ріці у загальній кількості 6 годин.

9.4. Усі спортсмени, методом жеребкування, розділяються на пари, а також отримують два ранкові і два вечірні пули. Жеребкування пулів проводиться головним суддею заздалегідь і оголошується за дві години до початку етапу.

9.5. На пулі, перші півтори години ловить один учасник, інший виконує роль судді. Після завершення часу, суддя стає учасником, учасник суддею. Другому учаснику надається можливість 15-хвилинної паузи між етапами.

9.6. На наступному етапі, учасник, який ловив першим, стає суддею, а той, хто першим судив, стає учасником.

9.7. Під час другого ігрового дня пари змінюються методом жеребкування.

9.8. Під час підрахунку результатів, бали учасників підсумовуються поетапно. Загалом, у кожного учасника буде 4 можливості набрати бали, залежно від кількості зловленої риби.

9.9. У разі рівної кількості балів в етапі, вище місце отримає учасник, у якого більше зловленої риби. Якщо ці критерії співпадають, учасники отримують однакове місце, а наступне за ним буде пропущено. Під час фінального розподілу місць, за умови того, що у двох або більше учасників виявиться однакова сума місць за етапи, то порядок визначення вищого місця є наступним: більша кількість риби, більша риба, час першої риби. У разі однакового результату усім учасникам присуджується однакове вище місце.

9.10. Загальні збори учасників проводяться за півтори години після завершення кожного етапу (у п’ятницю ввечері, в суботу в обід, в суботу ввечері. Останні загальні збори заміняє церемонія нагородження). Судді оголошують попередні результати, а також отримують пропозиції, скарги та апеляції від учасників. Участь спортсменів у загальних зборах є обов’язковою. Відсутність спортсмена на усіх офіційних заходах тягне за собою дискваліфікацію.

10. Головний суддя 

10.1.Головний суддя має право перевіряти спортсмена і суддю на пулі. У випадку недотримання ними правил, головний суддя може застосувати до них штрафні санкції. Окрім цього головний суддя може перевіряти гачки на предмет борідок, довжину підлісків, а також роботу судді на пулі.

10.2.Після кожного етапу, учасники змагань можуть подавати головному судді письмові скарги у довільній формі і аналогічні протести щодо порушення правил з доказовою базою або ж без неї. Скарги розглядає головний суддя та організатори. Рішення не підлягає оскарженню.

10.3.Якщо один з учасників змагань вважає, що його опонент навмисно  розлякує рибу на пулі він може зняти факт нечесної гри на телефон і подати скаргу разом з відеозаписом.

10.4.Вірно заповнені протоколи мають бути здані суддями не пізніше однієї години після закінчення етапу. У разі порушення чи запізнення на суддів накладається штраф балів. Погодні умови не є причиною незаповненого протоколу.

10.5.Заміни і перестановки учасників, обмін пулами тощо не допускаються, за винятком форс-мажорних обставин, що їх оцінює головний суддя.

10.6. Головний суддя має право вибіркової та детальної перевірки снасті учасника змагань до, під час та після завершення етапу. 

11. Наметовий табір

11.1. Наметовий табір – територія поблизу річки, де проводяться змагання (зазвичай, посередині пулів), оточена огорожею. На території табору мають бути обладнані столи для харчування та в’язання мух, туалети, місця для наметів, смітники. Організатори забезпечують учасників дровами, водою та іншими необхідними речами.

11.2. Спонсори змагань можуть розвішувати свої банери чи іншу рекламну продукцію у необмеженій кількості на будь-яких об’єктах табору.

11.3. Гучна музика, пісні під гітару та інші звичні розваги спортсменів допускаються до 23:00. Опісля у таборі оголошується «тихий час», який триватиме до ранкової побудки.

11.4. Поведінка у наметовому таборі повинна відповідати морально-етичним нормам, зважаючи на те, що деякі гості та учасники приїжджають на змагання із дітьми та жінками/чоловіками. Зважаючи на це, організатор змагань має право зробити зауваження тому, хто занадто голосно чи нецензурно висловлює свої думки чи емоції.

 

Додаток до правил на серпень 2017 року

1. Зважаючи на те, що зона однієї річки повністю покрита якісним зв’язком, кожен з учасників матиме доступ до Інтернету. Відповідно, у кожного учасника буде можливість, у разі непередбачуваних обставин, зв’язатися із організатором чи головним суддею.
2. У разі, якщо учасник прийшов на пул вчасно, а його суддя ні, учасник зобов’язаний повідомити про це головного суддю. У випадку, якщо це зробити неможливо або головний суддя не зможе самостійно бути присутнім на пулі учасника, учасник повинен діяти за такою схемою: кожну зловлену рибу самостійно виміряти у мірилі, зробивши одне якісне фото на телефон із чітким та зрозумілим виглядом на позначку мірила, після чого зняти на відео процес відпускання риби у річку, а також короткою панорамою свого пулу. Таким чином, кожна зловлена риба повинна бути зафіксована одним фото та одним відео, що мають чередуватися у альбомі телефону один за одним. При цьому, кожне фото та відео повинно містити точний час та дату, що мають співпадати із часом, проведеним учасником на пулі. Кожна зловлена риба додає учаснику дві хвилини до кінця етапу.
3. Кожен учасник повинен мати із собою дві-три кулькові чи гелеві ручки або олівці для заповнення протоколів.
4. Кожен учасник повинен мати із собою мобільний телефон, із фото та відео фіксацією, а також доступом до мережі Інтернет.
5. Кожен учасник повинен мати встановлені наступні додатки: Viber та Mapps Me. У додатку Viber буде створена група учасників, які беруть участь в змаганнях. Кожен учасник отримає розклад змагань та координати своїх пулів.

Ранок неділі мав стати визначальним днем. Нова система підрахування лідерів давала шанси досить таки великій групі учасників поборотися за медалі і головний приз. Переможець останнього туру мав всі шанси у підсумку повезти додому Кубок України і купу призів від спонсорів.

Свіча перебувала у стані конкретного похмілля. З одного боку її організм прочистився від бруду, а з іншого, відчуття важкості нікуди не зникло. Річка була дуже високою – як на такі умови зреагує риба ніхто не знав. За мною заїхав Сашко і ми вирушили до 19-го пулу. Часу було вдосталь, але приїхавши на місце, ми зрозуміли, що маємо проблеми. Цей пул був доступним лише з протилежного берега, а от потрапити на нього виявилося на не так просто, точніше, нереально. Ми спробували зайти до себе з 20-го пулу, але не допомагали навіть посохи (у кожного з нас вони були).
Потім спробували пройти по бетонці, але й тут ледь не потопилися, бо глибина сягала значно вище вейдерсів. Ніяк не зайти було і з 18-го пулу. Ми опинилися в дурній ситуації – пул перед нашим носом, але ми на нього можемо дивитися хіба що зверху. Треба шукати Сову і щось придумувати. Вертаємося на базу, але Олега нема. Біжу до розкладу і бачу, що вільним є останній, 24 пул. І на свій страх та ризик кажу Саші їхати туди. Упевнений, що Олег, оцінивши ситуацію, прийняв би ідентичне рішення.

Ми дуже швидко знайшли свій новий пул і зраділи, побачивши, що частина берега цілком придатна для пересування. Першим ловити мав я, тож в дуже швидкому темпі спакував снасті, але не встиг обдивитися територію, як годиться. Час підтискав, тому я зайшов до води і почав обловлювати перспективні ділянки. На кожній із двох вудок було по три німфи, кожна з них – абсолютно різна. Намагався знайти той варіант, що зацікавить рибу. Течія на нашому пулі була дуже швидка та потужна, навіть у неглибоких точках для впевненого тримання на ногах, допомагав хіба посох.

Вниз на по течії на мене чекала яма. Точніше, ямище, розміром з танка. Коли тут був нормальний рівень води, я ловив на цьому місці гарного харіуса. Але зараз пробити територію не допомагав навіть подвійний 4-мм вольфрам. Так, без жодного клювання я завершив свою участь у змаганнях і передав Саші естафетну паличку. Тим часом до нас прийшов Володя Судук-старший, який поділився дуже цікавою інформацією. Виявилося, що Діма Петровський та Толік Новіков завершили свої етапи аналогічно зі мною, теж без риби. Це означало, що у Сашка є абсолютно реальний шанс здобути перемоги. Для цього треба зробити одну дрібничку – зловити рибу.

Саша почав з того ж місця, що і я, так само рухаючись до низу. Біля одного каменя у нього, схоже, була атака, але не більше. Нарешті, перебуваючи біля ями, він вирішив не повертатися до верху, а піти ще далі, у місце, яке я бачив, але на яке не звернув уваги. Уже на самому кордоні пулу, течія була значно повільнішою, але без жодних перешкод у вигляді великих каменів. Саша спустився до самого низу і почав обловлювати цю територію.
Врешті, в його очах щось блиснуло, рука схопила підсак і завела до нього дрібного харіуса! Він мав 16 сантиметрів, але вартував значно більше. У Саші в кишені вже були медалі.
За час, що залишився він упіймав ще дві риби, на 17 та 18 сантиметрів. Після чого вийшов з води з почуттям виконаного обов’язку.

Як виявилося, Саша був не першим. Ваня Повхан, Діма Петруняк, Юра Щербатий, Женя Федоренко, Володя Судук-молодший, Володя Крижанюк, Рома Яковченко – хтось зловив більше, хтось менше, але головне те, що річку вони таки розкусили. Мав рибу і Андрій Коваль, але так само мав принципове рішення не виводити її до підсака. Справа в тому, що у третьому етапі він залишився без судді, відповідно, змагальний запал упав до самого низу.

Олег пішов підбивати підсумки, а я готувати призи для переможців. Загальна статистика показала, що кожен з учасників бодай один з етапів завершив з бубликом. Однак, на це були більш ніж адекватні причини. А загалом, якщо брати до уваги, усі змагання, то можна стверджувати, що їхній рівень дуже сильно виріс. За винятком кількох інцидентів, більшість учасників до своїх обов’язків поставилися максимально професійно – ловили у складних умовах і, зрештою, добилися непоганого результату.

У підсумку, Саша Попко таки вийшов на перше місце у загальному заліку. Окрім того, він отримав два призи (сертифікати по тисячі гривень) від магазину «Ібіс»: за найбільшу зловлену рибу, якою став 28-сантиметровий харіус і як переможець змагань. Також Сашко здобув сертифікат на три тисячі гривень від магазину «Нахлист на Шулявці». А головне те, що цілий рік його адвокатський офіс прикрашатиме красень-кубок.

Друге місце дісталося Дімі Петровському, якого дуже підвів останній етап. Бодай одна риба могла зробити його переможцем. Свої призи від магазину «Ібіс» та від магазиину «Нахлист на Шулявці» Дмитро також отримав, хоча, для спортсмена такого рівня, звичайно, це мала втіха. Варто відзначити той факт, що і для Саші і для Діми подібного роду змагання є фактично новими, адже вони почали брати в них участь лише торік.

Третім став, до речі, уже вдруге поспіль, як і торік, Роман Яковченко зі Сваляви. Він отримав не лише свою порцію призів від спонсорів, але й чергову порцію досвіду, що дозволить йому в майбутньому претендувати на значно вищі місця.

Анатолій Новіков став четвертим – тут уже пішли подарунові набори від компанії Strike! Як і Дімі Петровському, Толіка дуже підвів останній етап. Інакше, були б медалі. Сенсаційним можна назвати виступ абсолютного новачка таких змагань Володі Судука-молодшого, який отримав 5-у сходинку.
Володя ловив хоч і не багато, але стабільно, викладався на повну і, зрештою, досягнув серйозного успіху – тобто у нашій компанії з’явився ще один спортсмен із хорошим потенціалом. Тут, правда, слід відзначити і активну участь його батька – Володі Судука-старшого.

Дмитро Петруняк та Іван Повхан за рахунок вдалого останнього етапу вийшли на шосту та сьому сходинку відповідно. Напевно, для чинного чемпіона України та володаря Кубка останніх двох років, ці показники не відповідають їхнім амбіціям. Що ж, конкуренція росте, тим цікавіше буде на наступних змаганнях.

Своє восьме місце я розцінюю, звичайно, провалом, адже розраховував на більше, однак в цьому є і позитив. Значить, десь не допрацював, десь не додумав, десь не виклався. Звичайно, свою роль зіграла і нереальна загруженість голови. На змагання треба приїжджати із чистими мозгами. Андрій Скворчинський став 9-им. Ми з ним йшли нога в ногу, але третій та четвертий етапи розвалили наші плани, як будиночок із карт. Зате ми отримали неабияке задоволення від вечірніх посиденьок біля вогнища.

Коваль Андрій, який у підсумку став десятим, повинен був розраховувати на більше, але через певні фактори, що від нього залежними не були, опинився на місці, що не показує його істинні знання, вміння та потенціал.

Володя Крижанюк – ще один новачок, який загалом відловився не погано: старанно і в певній мірі ефективно. Він, як і кожен учасник до Анатолія Новікова включно (окрім Діми Петруняка), отримав подарунковий набір від Strike!, а також, як і кожен новачок турніру, плетений підлісок від Сергія Доценка, який виступив ще одним спонсором змагань. Підлісок отримали також Олег Сова – в якості подяки за роботу, а також Сергій Тищенко, яко нагороду за дотримання чіткої лінії щодо стрімерів.

Змагання видалися дуже важкими, але мене особисто не може не тішити те, що рівень учасників росте на очах. На носі чемпіонат, а отже і нові пригоди!

Дощ тарабанив об стелю намету цілу ніч. Зважаючи на міцний сон, мені він не заважав, а от декому довелося помокнути. Коли настав ранок, Олег зібрав усіх учасників на галявині. Усі вже встигли збігати до мосту і побачити, на яку потвору перетворилася красуня-Свіча за одну ніч. Власне, так думала значна більшість учасників, але мені особисто «потвора» видавалася значно цікавішою, аніж у чистому вигляді. Можливо, погляди мої збочені, але я люблю складні умови. Мені здається, що вони дозволяють спортсменам рости і розвиватися. Адже зловити рибу у такій воді – реальна ознака класу та майстерності. Вже під час етапу ми з Дімою Петруняком дійти до висновку: той хто зловить форель в такій шаленій воді, отримає від процесу істинне задоволення, адже вкладе в нього весь свій досвід і віддасть всі сили.

Але до цієї розмови було ще довго. Зібравши усіх, Олег повідомив, що старт етапу відкладається на дві години, мовляв, дощ вже не ллє, а річка починає зменшуватися. Були пропозиції і про відміну етапу, але тут вже я виступив категорично – ловити однозначно треба.
Олег більше переймався за безпеку учасників і правильно робив, адже велика вода могла наробити великих проблем. На невеликій нараді ми знайшли вихід. Здається, Толік Новіков запропонував розбити найближчі пули на кілька частин, адже до них найлегше дістатися. Цю ідею підтримали, тож уся делегація вирушила за Олегом, який самовіддано лазив по кущах і деревах, розбиваючи пули навпіл.

Нам з Володею дістався шматок коричневої ріки і трохи мокрої суші. Добре, що суша була: знайшлося місце для вудок та розмов із суддями. Ми швидко визначили, що на міні-пулі є два місця, де може триматися риба. З іншого боку, я розумів, що риба в носі мала будь-який корм. Сидить десь під каменем і жодного наміру не має звідти вилізати. В принципі, все логічно: енергії, потраченої на якусь комашку, не вистачить для компенсації втрати сил. Саме тому, під час високої і брудної води риба воліє триматися на місці і не харчується.

Володя теж оцінив місцину вірно – він обловив один камінь, потім інший. Попрацював в навколишній території, пронизав німфами усі потенційно-привабливі місця. Але у підсумку не дочекався жодного клювання.
Ми з Петруняком спостерігали за учасником, який ловив значно нижче. Зважаючи на те, що учасник стояв по груди у воді, ми не сумнівалися – то Іван Повхан. Тільки такий відчайдух зважиться зайти настільки глибоко. Іван активно махав вудкою, а згодом його рука потягнулася і за підсаком! Ваня зловив рибу! Макс Кусакін підтримав свого підсудного і зайшов у воду, щоб поміряти рибу, адже вибратися з таких бурунів було дуже не просто. Ми бачили, що вимір форелі проводився на витягнутих руках.

Успіх Івана мене окрилив. Рибу зловити МОЖНА. Для цього потрібні чотири фактори: муха, проводка, місце та удача. Інакше табуретка завалиться. Ще у Львові я добре вивчив прогноз погоди і тому готувався саме до такого рівня води. Склав дві вудки. Одну звичайну – німфову, іншу – зі шнуром, на хробаків. Німфи ставив не стандартні. Спеціально для брудної води я закупив революційний каплеподібний вольфрам, звісно ж, срібного кольору. Завдяки своїй формі він піднімає гачок перпендикулярно до дна і значно мінімізує зачепи за перешкоди. Зважаючи на те, що дна не видно, це дуже корисна новинка.

Щодо типу мух, то тут усе банально – чорне тіло плюс мінімальні вкраплення білого та червоного. А про запас тримав кілька експериментальних моделей із граненим шартрезним вольфрамом і тілом із кислотно-салатного даббінгу та хеклу з куріпки. У більш природних кольорах та на золотому вольфрамі така муха гарно працювала в червні. Фактично, це був тюнінгований чеський марч-браун із книги «Нахлист та в’язання мушок». Загалом, у моїй бойовій коробці, кілька рядів мух були виключно під брудну воду.

Біда була ще й у тому, що вода залила всі ключові точки, залишивши учасникам хіба прибережну територію, де ще вчора пеклися на сонці кущі та каменюки. Добратися до більш-менш пристойної ділянки було практично нереально, принаймні у нашому з Володею пулі. Але виходу не було – треба ловити. Пропущу годину та десять хвилин – протягом цього часу я не мав жодного натяку на рибу. Звісно, міняв мухи, типи проводок, спускався вниз, піднімався вверх, пробував занурити хробаки, але усе марно.
Врешті знову взявся за німфи і дав шанс шартрезному варіанту, при чому поставив її в якості підвісної мухи. Переді мною просто вода: одноманітна, бурхлива і брудна. Трохи нижче щось схоже на злив. Навряд чи в такому понурому місці може щось жити, але як писав Леонід Філатов «если шансы на нуле, злато ищут и в золе». І саме там я її і зловив. Радості був повен підсак, хоч риба мала всього лише 19 сантиметрів. А мої крики чули усі навколишні сусіди.

Невдовзі прийшов Олег. Він сказав, що окрім Івана, свою рибу упіймав і Андрій Скворчинський, що мене реально потішило. У них, правда, розмір був на два сантиметри менший. Але, як виявилося згодом, рибу спіймало одразу восьмеро учасників! Окрім вже згаданих спортсменів, відзначилися також Андрій Коваль (24 см), Володя Судук (23 см), Діма Петровський та Саша Попко (19 см) і Толік Новіков (18 см).
Таким чином, я розділив третє місце із двома іншими учасниками, які спіймали ідентичну рибу, і за сумою двох днів опинився в трійці. Таким чином, були усі шанси поборотися за хороше місце. Залишалося всього нічого – упіймати щось ввечері і зранку.

Дощ, до слова, не припинявся, але ріка вже не піднімалася і навіть трішки почала очищатися. Але чи були ці зміни позитивними? Відповідь мав дати вечірній етап, на який я відправився із Сашком Попком, лідером перших двох днів. Нам випав пул десь посередині ріки. Пощастило і з тим, що до води був зручний спуск, правда, лише до половини пулу.
Далі лежало повалене дерево, а вище – нереально потужний потік води, безперечно, не дав би жодного шансу на нормальну проводку. Тож ми вирішили зупинитися там, де можна було безперешкодно ловити. Цікаво, що потім, коли я отримав фото з першого дня, виявилося: Рома Яковченко та Юра Щербатий ловили на протилежному березі, оскільки тільки там можна було знайти цікаві місця.
А там де ловили ми з Сашком, толком і води не було. І все ж Саша почав перший. Подекуди траплялися приямки, сповільнена течія тощо. Саме там мій підсудний зачепив невелику форель, до якої я вже біг з мірилом.
Але якимось дивним чином риба примудрилася дременути вверх по течії і зникнути з поля зору. Після цього Сашко мав кілька ударів, але завершив етап з нулем. Зрештою, як і я. У мене, правда, навіть ударів не було…

Третій етап став найважчим для усіх спортсменів. Взагалі, рибу зловило лише четверо учасників, а залікову рибу лише двоє: Віктор Гаврилко запаркував 23-сантиметрову, а Рома Яковченко 20-сантиметрову форель. Діма Петровський і Толік Новіков спіймали зовсім дрібних екземплярів, але навіть такий результат зробив їх фаворитами змагань. Зважаючи на нулі в інших учасників, вони розділили між собою третє місце. Таким чином, кожен з них міг розраховувати на медалі і Кубок – залишалося лише упіймати бодай щось зранку в неділю. Але то вже історія наступного дня.

Попри всі негаразди, вечір вдався на славу. Із Вучкового до табору приїхав Іван Фіцколинець, який зварив свій фірмовий бограч. На прохання оргкомітету, усі учасники змагань зібралися за одним столом, де й розділили спільну трапезу, ламаючи руками хліб і просячи добавки смачнезної карпатської страви.
Приїхав також Міша Шунинець з Міжгір’я та Нестор Мицак з Болехова. Компанія зібралася на славу, їй не завадив навіть дощ, який знову про себе нагадав.

Як же давно я не спав в наметі. Надувний матрац, спальник, подушка і антимоскітний спрей – це ті дрібонькі життєві втіхи, яких мені так бракувало стільки осінніх, зимових та весняних місяців. Спати в наметі не так вже й просто, особливо, коли твої сусіди нетерпимо ставляться до всякого роду фізіологічних випадків. Юра, наприклад, завбачливо закупився вушними заглушками, а от Ярема ні. Тому кілька разів я отримав хук в район хребта. Але то таке…

Прокинувся дуже рано. Висунув носа з намету – крижане ранкове повітря миттю прочистило та освіжило голову. У багажнику віднайшов термокружку, запаси турецького фруктового чаю та цукор. Не спав і Богдан Цебрик – він теж тинявся табором у пошуках компанії. Невдовзі до нас приєднався Женя Федоренко та Толік Новіков: хлопці приїхали з Києва вночі.

Дуже швидко запалахкотіло вогнище, стало тепло. Зігріли і гарячі напої. Богдан оперативно організував сніданок: чорний хліб, білий сир, рум’яна ковбаса і гостра червона «пішта». До ароматного столу почали сходитися заспані учасники та гості.

У тих же амфібіях, що й увечері, я героїчно відправився на воду. Андрій Сколівський довго з мене сміявся, мовляв, валянок, вийшов на ріку у шортах і шапці. Ранкова Свіча була неймовірно холодною. Простояти там довше двох хвилин я не наважувався – просто ламало ноги. Тому без натяку на рибу повернувся до табору і почав грітися – вже вдруге за ранок.

Невдовзі учасники роз’їхалися у пошуках привабливих для тренувань місць. Мені ж треба було зайнятися різноманітними організаційними справами, зокрема, розвісити банери на новій бесідці. Активну роль у цьому процесі взяли також Ігор Соколов (Harry Farmer) та вже згаданий Женя, який активно допомагав різати шнурки. Невдовзі тут вже височіли два вертикальні та один горизонтальний банер від «Ібіс», плакат Vision, прапор «Нахлист на Шулявці», а згодом і два банери від Дмитра Петруняка та його компанії Strike!

Взагалі, варто сказати, що призовий фонд змагань був доволі пристойним. «Ібіс» надав чотири сертифікати: два по тисячі гривень та два по п’ятсот; «Нахлист на Шулявці» три сертифікати на загальну суму 6 тисяч гривень; компанія Strike! забезпечила призами учасників від десятого до четвертого місця.

Нарешті, Сергій Доценко із Сум передав на змагання якісні підліски ручної роботи, але попросив, щоб вони дісталися не переможцям. Таким чином, призів було більше ніж достатньо. Уперше, нагорода чекала на учасника, який упіймає найбільшу рибу.

По трохи табір наповнився – приїхали практично усі учасники. Останнім, за хвилину до відкриття, добрався Саша Попко, який ще зранку вирішував свої робочі питання у Львові. На жаль, не усі зареєстровані змогли приїхати: Стьопу Чеха та Сашу Боржемського не відпустила робота, Ганні Вербицькій було не до нахлисту.

Зате приїхав Ігор Анісімов з Ужгорода, який і замінив Чеха. Виявилося, що два інші учасники мали бути очними супротивниками, відповідно до жеребкування Олега Сови. Пари він зачитав відразу після відкриття турніру.

Мені випав перший пул і Володя Крижанюк. Обидва фактори мене повністю влаштували. По-перше, місце абсолютно рибне – кілька тижнів тому на ямах я прекрасно половив, добре знав точки та розташування риби. По-друге, мій суддя і підсудний виявився дуже приємним та спокійним чоловіком.

Нахлистові змагання стали для нього першими, але раніше він змагався у спінінгових турнірах, тож певний досвід мав. Аби не спізнитися і як слід підготуватися до етапу, ми швиденько вирушили на пул. Саша Попко підвіз нас до галявини, звідки ми вже самі спустилися до ріки і дуже швидко знайшли позначки із пулами.

Яма тут, яма там – міляки і зливи мене особисто не цікавили. Без поспіху спакував три снасті – дві німфові та одну стрімерно-мокру. Мушки перевірені, усі фіпсівські стандарти збережені. Правда, вже почала змінюватися погода. Стало прохолодно, насунули хмари, запахло дощем. Але час ще був.

Володя дав команду «на старт». Я присів і акуратно підібрався до першої ями. Закид, проводка, удар і вибух адреналіну! Все працює, все, як я і очікував! 22-сантиметрова форель стрибнула в підсак, а звідти і в мірило. Чудесно – про такий початок можна було лише мріяти. Риба взяла на правильну муху, з правильної глибини, у правильному місці. Але…

Що сталося далі я так і не зрозумів. На мене чекали лише порожні проводки, які доводили до сказу! Чому зникла активність? Де поділася риба? Вона ж точно тут має бути, при чому не 22-сантиметрова, а значно більша! Півгодини ввели мене у ступор і в розпач. Це була не паніка, але відчуття приреченості і безпорадності. До наступної ями метрів 70. Треба пройти по «озеру» та «острову», а потім по каскаду бурхливих перекатів. Володя йде за мною і зупиняється аж за трубою. Що ж, на цю точку я розраховую не менше, аніж на попередню. Тут у мене ловилася не лише форель, але й палія та харіус.

Спершу пробую виманити палію. Кидаю німфи на мілину, дозволяю течії стягнути приманки на межу швидкої та повільної води. Пусто… Пробиваю основну яму – без шансів. Кидаю вище, у буруни – знову без реакції. У мене реально шок. Біжу вниз, шукаю будь-які точки, де могла б сидіти риба. Часу вже залишається мало та й місця там такі, що мене не приваблюють. Вертаюся до труби, змінюю мухи. Ризикую і ставлю крупну шоколадку, яка одразу ж приносить мені ще одну 22-сантиметрову форель. Але наступні проводки результату не дають. Нічого не дало і повернення до першої ями. Риба мовчала, а я лише розгублено знизав плечима, коли Володя зупинив секундомір.

Коли почав ловити Володя з неба акурат полився дощик. Спершу невеликий, потім сильніший (добре, що я взяв дощовик). Невдовзі, на зливі з ями, Володя підсік форельку – вона мала 19 сантиметрів. Спуск до труби показав, що риба сидить на мілині і активно підбирає комах, що падали на воду разом із краплями дощу. Якби був мій час ловити, я б миттю узяв до рук вудку з мокряками, але Володя продовжував ловити німфами і мав кілька атак.

Ми повернулися до першої ями – там теж раз по раз якась дрібнота нагадувала про своє існування. І врешті Володя переконав ще одну 19-сантиметрову форель пригоститися помаранчевою німфою. Таким чином, кожен з нас упіймав по дві рибки, однакового розміру.

Ще коли Володя рибалив під трубою, до нас завітав головний суддя, який змусив мене почервоніти і викликав бажання провалитися під каміння. «У Попка шість, у Петровського п’ять, у Скворчинського чотири, у Петруняка і Яковченка по три…». У мене вже опустилися руки – ці результати просто рвали мою свідомість.

Повертатися довелося під дощем, добре, що Ігор Анісімов, який ловив у парі з Дімою Петруняком, пригостили нас вином, цигаркою та підкинули до табору.

Прийшов час рахувати результати. Виявилося, що наші з Володею результати, далеко не найгірші. Наприклад, Діма Голенков, Юра Щербатий, Сергій Тищенко, Юра Грищеня, Макс Кусакін, та Іван Повхан залишилися з нулями. Інші учасники щось та й упіймали. Лідером етапу став Саша Попко, якому риба на пулі влаштувала концерт у вигляді жору, але невдовзі до кінця часу просто припинила реагувати на мухи. Його суддя Женя Федоренко розповідав, що небачене дійство відбувалося приблизно так: «Саша кидає німфи, при чому не важливо куди саме, просто кидає. І тут на мухи реально починають налітати. Риба ледь не б’ється, щоб їх ухопити. Але таке щастя тривало не довго – за півгодини до кінця, річка наче вимерла». Сам Женя Федоренко вже на старті свого етапу на суху (під дощем!) упіймав 27-сантиметрового харіуса, але не більше.

Таким чином, після першого етапу місця розділилися так: Попко, Петровський, Скворчинський, Яковченко, Петруняк, Ящишин, Крижанюк, Федоренко, Новіков та Анісумов. За десяткою опинилися Коваль та Судук, які зловили однакові риби, а також Гаврилко та Чейлитко – їхні риби також були ідентичними. Навіть один сантиметр відігравав свою роль. Міряння риби дало свій спортивний ефект.

І тут ледь не вибухнув скандал. Виявилося, що Діма Петровський та Андрій Коваль не розібралися в ситуації і ловили у буферній зоні. Точніше, ловив там лише киянин, до того моменту, поки Олег Сова не запитав: «Що ви робите в буфері?». Яким чином Діма примудрився зловити в буфері п’ять риб, при чому не маленьких, зрозуміти важко. Безперечно, його майстерність заслуговує на серйозну повагу, але що робити із самим фактом того, що учасник ловив поза межами свого пулу. Значна більшість учасників у приватних бесідах ділилася міркуваннями про те, що зловлену в буфері рибу зараховувати не можна. Причин та прикладів наводилося не мало, але головний суддя рішення прийняв і воно було однозначним: «Зважаючи на те, що Діма зробив собі гірше і ловив на ділянці ріки, де за логікою риби в принципі не мало б бути, я йому результат зараховую». Звичайно, політичне рішення Олега викликало немало обурень, адже правила з одного боку порушені, зокрема, пункт про те, що учасник не має права залишати межі свого пулу, а з іншого боку, у правилах не прописаний факт лову риби у буферній зоні. Я особисто з Олегом не погоджувався, але з рішенням його змирився. Вважаю, що кожен учасник повинен поважати рішення головного судді, яким би воно не було. Чисто по-спортивному Олег вчинив вірно. Чи рішення його є таким, що відповідає нашим нахлистовим законам – це вже інше питання. Але у будь-якому випадку, останнє слово залишається за головним суддею. І з ним сперечатися нема смислу.

Тож перший день виявився дуже насиченим та багатим на події – цікаво, що приготувала для учасників субота? А дощ все посилювався…

Далі буде…