Блог двох мухарів

Тиждень перед змаганнями був критичним. На папері – ще з десяток днів відпустки, на ділі – безперервна біганина, дзвінки, зустрічі. Словом, купа роботи, нерви, стрес. Поки була нагода, то передав медалі та інший організаційний реманент головному судді, бо розумів, що можу і не приїхати взагалі… Щодня телефонував Олегу, який розташувався на Мізунці та Юрі, який випробовував робочі мухи на Свічі. Риби вистачало – вона ловилася постійно, розміри теж тішили. Словом, все було добре, за винятком погоди. Відповідно до прогнозу, акурат на самі змагання мали йти дощі. Але правила є правила – ніхто вже нічого переносити не буде. Олег навіть слухати не хотів, мовляв, або зараз або ніколи.

Нарешті настав четвер. Для того аби заповнити багажник і салон усім необхідним, знадобилося кілька добрячих ходок. Схоже, не забув нічого – одяг, снасті, їжа, набір матеріалів для в’язання, засоби для відлякування комарів. Забираю новачка змагань Юру Грищення і вирушаємо на південь, до гір. Юра ще ніколи не ловив нахлистом в гірській ріці, з оснащенням у нього клопоти, але є бажання повчитися і подивитися. Дорогою бесідуємо про правила, ділимося емоціями та враженнями від надвечірніх гір, що зливаються із помаранчевими барвами заходу сонця. Усі річки чисті та з нормальним рівнем води, що не може не тішити. Дорога порожня – можна спокійно притиснути педаль або ж сповільнити хід, відкрити вікно і вслухатися в такі мелодійні та манливі звуки ріки. Вона шумить в каньйоні і кличе до себе. Ще трішки…

Гостинно запрошують до себе і розчинені ворота Ільменського лісництва. Спокійно минаю міст, акуратно скеровую автівку різко до низу і нарешті зупиняюся на галявині. Тут є зміни – збудована велика басідка з накриттям, столами та лавами. Дуже завбачливо, зважаючи на прогноз.

Першою кого я помітив, була Оленка – дружина мого доброго друга Андрія Скворчинського. Не доводилося бачити її такою безтурботною, радісною та щасливою – невже свіже повітря карпатських гір так може впливати на людей? А ось і Женя – кмітливий і верткий хлопчик. В руках у нього щелепа якоїсь істоти: він показує, які там зуби. Обіцяю зробити йому спеціальний амулет, але трішки згодом, бо спершу треба привітатися з усіма присутніми.

Тим часом бесідка окупувалася закарпатським легіоном. На столі міцне домашнє вино, не хитра закуска, а ще атмосфера доброго настрою. У цьому місці всі стають друзями, навіть якщо бачаться вперше. У мене дилема: половити рибу чи провести час за столом. Вирішую, що можна поєднати приємне з корисним, тому швидко взуваю амфібії, хапаю вудку, жилет, коробку з мухами і гайда на домашній пул.

Разом зі мною Юра Щербатий та Юра Грищеня – перший вже не хоче ловити, бо мав цілий тиждень, другий хоче спершу на власні очі побачити, як він виглядає, отой євронімфінг. Одна лише проблема – тут вже пройшовся добрий десяток учасників та гостей, тому розраховувати на щось серйозне, мабуть, марно. І все ж, після кількох спроб, витягаю 20 сантиметрову форельку, яка спокусилася на підвісну мушку – хоч і реалістичну, але доволі банальну імітацію волохокрильця. Саме ці комахи складають левову частку в раціоні невеликої форелі та крупного харіуса. Я розраховую на неї, сподіваюся, що не підведе.

Холодна вода лагідно масажувала втомлені від дороги ноги, а душа раділа можливості вирватися із міста і залишити там всі клопоти. Ми поверталися на базу, треба було щось перекусити, зустріти старих знайомих і нових гостей. Невдовзі приїхав Іван, Богдан, Макс, Андрії, Сергій, Олег, Діми – табір зашумів різноманітними діалектами, заблимкав кружальцями ліхтариків, замиготів вогниками цигарок.

Хтось наливав, хтось ділився враженнями, хтось зручно розмістився в кріслі. Весело потріскували поліна в багатті, надокучливо дзижчали комарі, десь заіржав кінь, десь зарохкав кнур. Сутінки опускалися на наші намети, гори нашіптували тиху колискову…

Далі буде…

Цьогорічні змагання пройдуть за нормами ФІПС. Це вже доконаний факт. Частину учасників цей факт втішив, частину засмутив, частині байдуже. Словом, все як в країні. Здається, що ми врахували всі моменти і нюанси, але це не так. Залишилося ще одне, ключове, питання, над яким я думав довго і нудно. Воно полягає у тому, чи будемо ми міряти рибу. Думок насправді дуже багато, тому треба все систематизувати. Спробуємо.

1. Що нам дасть міряння риби і чому ми взагалі вирішили її міряти?

Основною причиною вважається наближення до норм ФІПС та міжнародних стандартів, адже на континентальних чи світових чемпіонатах, рибу справді міряють. Після того, як учасник завів її до підсака, він біжить до судді на берег, де й відбувається замір. Окрім того, неодноразово виникали думки такого характеру: у мене, мовляв, за етап була одна риба, але велика, натомість мій опонент упіймав кілька дрібних.

Натомість, якщо вдуматися глибше у ці дві причини, то виходить от що. Призвичаїтися до міжнародних норм справді потрібно, бо всі ми віримо, що колись-таки потрапимо на серйозні змагання. Відповідно, нам треба навчитися ловити, як вони. Саме ловити. З правильними підлісками, з відстанями між мухами і так далі. Чи нам треба вчитися міряти рибу? З одного боку це цікаво, адже ми отримаємо хороші статистичні матеріали, зможемо поділитися ними із лісниками, матимемо індивідуальні призи і так далі. Але з іншого боку… На великих змаганнях що, власне, її міряти? Принести треба до судді та й курити, поки він проведе заміри. Це аж ніяк не наука. Щодо другого пункту, то достатньо провести елементарні розрахунки. Якщо хтось упіймав одну рибу на 40 см, то отримає у підсумку 900 балів (40 х 20 + 100). Але той, хто упіймав дві рибки по 20 см, отримає у підсумку 1000 балів!!! Виникає запитання – навіщо треба той геморой з перешуганим пулом і втраченим часом? То чи є резон в цьому мірянні? Мабуть, є, все ж це спорт. Але це і палка з двома кінцями.

Окрім цього, раз ми вже рухаємося до вирівнювання шансів усіх спортсменів, є ще один момент. Пули не однакові, десь є ями, десь нема. Шансів зловити велику рибу на пулі де нема великих ям прирівнюються до нуля. Отже, знову на перше місце виходить фарт. Але ж ми все робимо для того, щоб не фарт, а майстерність відігравала ключову роль у змаганнях, чи не так?

2. Чи безпечним є міряння для риби?

Як на мене, то це значно важливіше питання, за попереднє. Усі ми прекрасно знаємо, в якому стані перебувають наші річки, і як живеться нашій рибі. Що переживе риба, яку будуть міряти? Давайте промоделюємо цю ситуацію. Отже учасник упіймав рибу, завів її до підсака і поніс до судді. Що далі? Нехай риба має 25-27 сантиметрів, а підсак в учасника з дрібної сіточки. Рибу руками не чіпають, а просто в сітці кладуть у мірило, після чого спокійно відпускають. Це був оптимальний варіант.

Але в учасників з підсаками із силіконовою сіткою це не пройде. Тут вже треба рибу витягнути з підсака. Риба слизька і крутиться. Усі ми знаємо, що коли риба потрапить на каміння чи на траву, на кущі чи дерева, то вона в залік не йде. Знаючи про це, кожен учасник так міцно стисне ту нещасну рибу (аби не втекла!), що передавить їй всі можливі артерії та життєво-важливі органи, що вже не буде що відпускати. Форель і харіус не переносять перебування на повітрі. А окрім того, їхнє тіло буде контактувати і з сіткою, і з пластиковим контейнером. Ми пошкодимо рибу, заведемо їй паразитів. Питання полягає в тому – чи коштують ті бали форелевого життя? Чи маємо ми право нищити рибу задля власної вигоди? Кожен з нас має запитати про це в себе самого.

3. Втрачена риба

Ще один важливий момент. У правилах ФІПС є пункт «втрачена риба». Він вводиться дію тоді, коли з вини судді рибу не вдалося поміряти і вона втекла. Бо відповідно до ФІПС, рибу міряє саме суддя. Але бувають незручні точки для міряння і так далі. У такому випадку учаснику нараховується середня сума балів за етап.

А якщо це його єдина риба? А якщо втекла риба на 40 см, а до цього у заліку був лише один харіус на 15 см? Що тоді? Нараховувати мінімальну кількість балів через недбальство судді? А якщо суддя і учасник – основні конкуренти за перше місце? То вони замість того, щоб міряти рибу будуть тупо її викидати в воду і сумно говорити: «Вибач, не встиг»?! Я собі цього навіть уявити не можу. Бо одна втрачена риба поведе за собою цілий ланцюг із аналогічних подій. Так, можна вжити пункт про відповідальність через суддівське недбальство, але тоді змагання мають всі шанси перетворитися на бардак і хаос.

Як варіант, за свою рибу може відповідати і сам учасник. Тобто приніс рибу у підсаку до судді і під його контролем поміряв. Сам. А суддя записав результати. Втекла риба – сам і винен, твої проблеми. Але знову повертаємося до того, що вже було написано. Якщо силіконова сітка, то рибу треба міцно-міцно витягнути, щоб поміряти. Про реанімацію можна забути, хай пливе собі по течії до інших учасників.

Висновок

Що ми маємо у підсумку? Є як позитив, так і негатив. Позитив для нашого розвитку, для розвитку спорту. Негатив для нашої риби. Я не можу прийняти це рішення самостійно. Тому дуже прошу кожного з вас підійти до вирішення цього питання не з точки зору нахлистовика, а з точки зору людини, яка є відповідальною перед природою. Щодо мене, то мозок говорить, що треба міряти. А серце категорично проти…

Уже менше ніж за місяць відбудуть перші цьогорічні змагання, переможець яких повезе додому красень-кубок ручної роботи від майстра з Мукачевого Артура Шіца. 22 учасника уже на повну силу готуються до турніру – хтось в’яже мухи, хтось закуповує необхідний реманент, хтось вивчає попередні матеріали. Ще раніше вдалося домовитися із єгерями, які дуже скрупульозно охороняють річку, де пройдуть змагання, про тренування. Єдина умова – не приїжджати раніше кінця травня, щоб риба спокійно віднерестилася.

Таким чином, перша вилазка на ріку відбулася якраз 20 травня, при чому складалася із двох груп. Перша вирушила з самого ранку, друга прибула на місце о другій дня. Під час зустрічі хлопці поділилися новинами – риба є, вона підросла і доволі активно харчується. Тішила й сама річка, адже вона була доволі повноводною і чистою. Ми залишили першу групу на місці, а самі вирушили уверх за течією. Після короткого обіду та збору вийшли до води. Ясна річ, снасті облаштували за правилами FIPS: обрізані підліски, відстань між мухами 50 см тощо.
Швидка течія змусила трохи корегувати розмір мух. Дуже вже кортіло поставити щось значно більше за 4 мм, але щоб уникнути спокуси, коробка з великим вольфрамом залишилася в машині. Ставлю на низ найбільшу з дозволених головок, що прикрашає основну, як на мене, робочу муху на цей період. Зверху – імітація волохокрильця, мабуть, улюблений корм тутешньої риби. Перші проводки дають зрозуміти, що цього замало, аби пробити яму, тому доводиться імпровізувати. Кілька маніпуляцій із новим підліском, індикатор занурюється, кінчик вудки опускається ледь до самої води і нарешті відчувається такий приємний удар. Форель у яскравих, темно-лимонних барвах, після нетривалої боротьби випливає, опиняється в підсаку і дуже швидко зникає в глибині. Робоча муха дала результат практично одразу. За нею слідує менша форелька.
Схожа ситуація і в Володі-старшого, який розташувався на виході з ями. Він теж ловить два пструга і кайфує. Володя-молодший спустився до іншої ями, нижче за течією, тож ми слідуємо за ним.
Яма шикарна – глибока, зі змінною течією, великим каменем, зливом, словом, пісня, а не яма. Акуратно кладу німфу у спокусливу місцину, одразу ж відчувається удар. Пробую ще раз – ще один удар, але цього разу результативний.
Це американська палія, яка конкретно підросла, порівняно з минулим роком. Фотографувалася вона не надто охоче – тріпнула хвостом і поминай як звали.
Після мене на цьому ж місці Володя-старший упіймав форель, я ж рухався до низу. Ям вже не було, а перекати не надто охоче ділилися рибою. У підсумку, півгодини спроб і намагань принесли лише одну невелику форель. Вирішуємо повернутися до ям – стає очевидно, що крупна риба стоїть лише на глибоких місцях. Так і вийшло. З місця, де був упійманий брук, за дві проводки дістаю спершу харіуса, а за ним і форель.
Уся риба дуже активна, бадьоро опирається і швидко відходить, якщо, звісно, не мацати її. Повертаємося до першої ями. Одразу ж ловлю одну форель – знову на робочу муху, а після чергової спроби пробити дно, тіло пробивають дрожаки. Таку нереально-приємну важкість я відчував хіба за кордоном. Вудка скрутилася в дугу, риба впевненими ривками намагається врятуватися і не виходить на поверхню. Дрижчить фрикціон, дзвенить підлісок. Володя-старший, який розташувався нижче, відклав вудку і зайняв бойову позицію з підсаком. Перші спроби були невдалими, але зрештою, фантастичної краси пструг опинився у рятівних тенетах.
Німфа була не у роті, а внизу, під  зябрами. Чи то вона промахнулася, чи то я її трохи підбагрив – сказати важко.
Але все ж ця форель невимовно потішила і після короткої фотосесії та реанімації повернулася до рідної стихії.
Вирішуємо переїхати вниз і спробувати порибалити на тих точках, де вже була перша група зранку. У першій же ямі на муху сідає райдужка, з нею пстружок. Трохи нижче, у самому бурлі, відчуваю потужний удар і різкий ривок вниз по течії. Усе відбулося настільки швидко, що ліва рука не встигла дістатися до котушки.
Риба трималася секунди зо дві, після чого зійшла. Помандрувавши околицями, я відірвав останню робочу муху, а її альтернативи особливо нічого не принесли, за винятком ще одної райдужки, правда, трохи більшої. У підсумку, за кілька обідніх годин вдалося упіймати з десяток пстругів, дві райдужки, одного харіуса та одну палію.
Дуже хороший результат, який залишив приємні спогади та відчуття вдалих змагань.

П’ятниця, 16 червня
14:00 – Приїзд учасників на базу, розбиття наметового табору
15:00 – Відкриття змагань. Оголошення результатів жеребкування першого етапу
17:00 – Старт першого етапу (І)
18:30 – Фініш першого етапу (І)
18:45 – Старт першого етапу (ІІ)
20:15 – Фініш першого етапу (ІІ)
21:00 – Оголошення результатів першого етапу та результатів жеребкування другого етапу
21:30 – Вечеря, вільний час
23:59 – Тихий час

Субота, 17 червня
06:00 – Підйом, сніданок
07:30 – Старт другого етапу (ІІ)
09:00 – Фініш другого етапу (ІІ)
09:15 – Старт другого етапу (І)
10:45 – Фініш другого етапу (І)
12:00 – Оголошення результатів другого етапу
13:00 – Обід, відпочинок, вільний час
15:00 – Оголошення результатів жеребкування другого етапу
17:00 – Старт третього етапу (ІІ)
18:30 – Фініш третього етапу (ІІ)
18:45 – Старт третього етапу (І)
20:15 – Фініш третього етапу (І)
21:00 – Оголошення результатів третього етапу та результатів жеребкування четвертого етапу
21:30 – Загальна вечеря від організаторів
23:59 – Тихий час

Неділя, 18 червня
06:00 – Підйом, сніданок
07:30 – Старт четвертого етапу (І)
09:00 – Фініш четвертого етапу (І)
09:15 – Старт четвертого етапу (ІІ)
10:45 – Фініш четвертого етапу (ІІ)
11:30 – Повернення на базу
12:00 – Оголошення результатів четвертого етапу
12:30 – Загальні результати. Нагородження переможців.
13:00 – Загальний обід від організаторів
15:00 – Прощання та від’їзд спортсменів

Реєстрація на Кубок України розпочалася! Для того, щоб зареєструватися, учаснику необхідно перерахувати на картку організатора (ПриватБанк 5168 7555 2330 3390) 400 гривень. Усі зібрані кошти будуть передані на проект “Домівка для форелі”, частина буде використана на спільну вечерю, яка нам усім дуже необхідна.

У випадку, якщо учасник зареєструвався на змагання, але з будь-яких причин не приїхав на них, кошти не повертаються. Максимальна кількість учасників – 22, тому не баріться із реєстрацією. З-поміж учасників, які не встигнуть зареєструватися вчасно, буде сформована черга. Можна закидати гроші пакетом, за себе і того хлопця. У призначенні платежу слід написати: “Приватний переказ не пов”язаний із підприємницькою діяльністю”.

Нагадаю, що цьогорічні змагання пройдуть відповідно до правил FIPS-M. Питання щодо необхідності та доцільності міряння риби буде ухвалене згодом, після тестувань приладдя.