Цьогорічні змагання пройдуть за нормами ФІПС. Це вже доконаний факт. Частину учасників цей факт втішив, частину засмутив, частині байдуже. Словом, все як в країні. Здається, що ми врахували всі моменти і нюанси, але це не так. Залишилося ще одне, ключове, питання, над яким я думав довго і нудно. Воно полягає у тому, чи будемо ми міряти рибу. Думок насправді дуже багато, тому треба все систематизувати. Спробуємо.

1. Що нам дасть міряння риби і чому ми взагалі вирішили її міряти?

Основною причиною вважається наближення до норм ФІПС та міжнародних стандартів, адже на континентальних чи світових чемпіонатах, рибу справді міряють. Після того, як учасник завів її до підсака, він біжить до судді на берег, де й відбувається замір. Окрім того, неодноразово виникали думки такого характеру: у мене, мовляв, за етап була одна риба, але велика, натомість мій опонент упіймав кілька дрібних.

Натомість, якщо вдуматися глибше у ці дві причини, то виходить от що. Призвичаїтися до міжнародних норм справді потрібно, бо всі ми віримо, що колись-таки потрапимо на серйозні змагання. Відповідно, нам треба навчитися ловити, як вони. Саме ловити. З правильними підлісками, з відстанями між мухами і так далі. Чи нам треба вчитися міряти рибу? З одного боку це цікаво, адже ми отримаємо хороші статистичні матеріали, зможемо поділитися ними із лісниками, матимемо індивідуальні призи і так далі. Але з іншого боку… На великих змаганнях що, власне, її міряти? Принести треба до судді та й курити, поки він проведе заміри. Це аж ніяк не наука. Щодо другого пункту, то достатньо провести елементарні розрахунки. Якщо хтось упіймав одну рибу на 40 см, то отримає у підсумку 900 балів (40 х 20 + 100). Але той, хто упіймав дві рибки по 20 см, отримає у підсумку 1000 балів!!! Виникає запитання – навіщо треба той геморой з перешуганим пулом і втраченим часом? То чи є резон в цьому мірянні? Мабуть, є, все ж це спорт. Але це і палка з двома кінцями.

Окрім цього, раз ми вже рухаємося до вирівнювання шансів усіх спортсменів, є ще один момент. Пули не однакові, десь є ями, десь нема. Шансів зловити велику рибу на пулі де нема великих ям прирівнюються до нуля. Отже, знову на перше місце виходить фарт. Але ж ми все робимо для того, щоб не фарт, а майстерність відігравала ключову роль у змаганнях, чи не так?

2. Чи безпечним є міряння для риби?

Як на мене, то це значно важливіше питання, за попереднє. Усі ми прекрасно знаємо, в якому стані перебувають наші річки, і як живеться нашій рибі. Що переживе риба, яку будуть міряти? Давайте промоделюємо цю ситуацію. Отже учасник упіймав рибу, завів її до підсака і поніс до судді. Що далі? Нехай риба має 25-27 сантиметрів, а підсак в учасника з дрібної сіточки. Рибу руками не чіпають, а просто в сітці кладуть у мірило, після чого спокійно відпускають. Це був оптимальний варіант.

Але в учасників з підсаками із силіконовою сіткою це не пройде. Тут вже треба рибу витягнути з підсака. Риба слизька і крутиться. Усі ми знаємо, що коли риба потрапить на каміння чи на траву, на кущі чи дерева, то вона в залік не йде. Знаючи про це, кожен учасник так міцно стисне ту нещасну рибу (аби не втекла!), що передавить їй всі можливі артерії та життєво-важливі органи, що вже не буде що відпускати. Форель і харіус не переносять перебування на повітрі. А окрім того, їхнє тіло буде контактувати і з сіткою, і з пластиковим контейнером. Ми пошкодимо рибу, заведемо їй паразитів. Питання полягає в тому – чи коштують ті бали форелевого життя? Чи маємо ми право нищити рибу задля власної вигоди? Кожен з нас має запитати про це в себе самого.

3. Втрачена риба

Ще один важливий момент. У правилах ФІПС є пункт «втрачена риба». Він вводиться дію тоді, коли з вини судді рибу не вдалося поміряти і вона втекла. Бо відповідно до ФІПС, рибу міряє саме суддя. Але бувають незручні точки для міряння і так далі. У такому випадку учаснику нараховується середня сума балів за етап.

А якщо це його єдина риба? А якщо втекла риба на 40 см, а до цього у заліку був лише один харіус на 15 см? Що тоді? Нараховувати мінімальну кількість балів через недбальство судді? А якщо суддя і учасник – основні конкуренти за перше місце? То вони замість того, щоб міряти рибу будуть тупо її викидати в воду і сумно говорити: «Вибач, не встиг»?! Я собі цього навіть уявити не можу. Бо одна втрачена риба поведе за собою цілий ланцюг із аналогічних подій. Так, можна вжити пункт про відповідальність через суддівське недбальство, але тоді змагання мають всі шанси перетворитися на бардак і хаос.

Як варіант, за свою рибу може відповідати і сам учасник. Тобто приніс рибу у підсаку до судді і під його контролем поміряв. Сам. А суддя записав результати. Втекла риба – сам і винен, твої проблеми. Але знову повертаємося до того, що вже було написано. Якщо силіконова сітка, то рибу треба міцно-міцно витягнути, щоб поміряти. Про реанімацію можна забути, хай пливе собі по течії до інших учасників.

Висновок

Що ми маємо у підсумку? Є як позитив, так і негатив. Позитив для нашого розвитку, для розвитку спорту. Негатив для нашої риби. Я не можу прийняти це рішення самостійно. Тому дуже прошу кожного з вас підійти до вирішення цього питання не з точки зору нахлистовика, а з точки зору людини, яка є відповідальною перед природою. Щодо мене, то мозок говорить, що треба міряти. А серце категорично проти…

Цікавий нахлист