Отже після второвування що до чого, ми склали приблизний маршрут наших риболовель. Як правило, ранок починався саме на впадінні цього потічка. Мушу відразу сказати, що ловилося краще, коли була погана погода – щось скидалося на дощ і небо було затьмарено хмарами. Працювали німфи з помаранчевими головками і помаранчевим тораксом. З чого було тіло і з чого хвіст принципового значення не мало.

Чимало було зловлено невеликої форелі, яка прибивалася до берега. Але поміж ними траплялися і цілком пристойні екземпляри, які тішили нас своїм опором. Коли рівень води трішки почав падати, досить цікаво можна було половити в тому гірському струмку, який спершу видавався за потужну річку. Там теж було чимало риби, переважно форель. Харіус траплявся доволі рідко – на Дунайці ми упіймали лише одну чи дві.

По обіді ми їхали на Бьялку – річку про яку я не напишу краще, аніж це зробив Зарт на своєму блозі (http://zart.com.ua/mleko-nad-woda-5/). Правда, коли він там ловив, то стан води був куди нижчим. Ми ж потрапили на бурхливий потік, який ніс в собі усяку біду, що осідала на дні і безбожно крала наші німфи. Лише за кілька днів ми з Арсеном втратили близько сотні мух. У Сколівського з тим було краще – досвід не проп’єш…

Щодо самих мух, то зважаючи на трохи кращу прозорість, помаранчевий колір відпочивав. Працювали фезентейли, шоколадки і їм подібні. Звісно, на таку річку треба було ставити вольфрам, причому чим більший тим краще. У мене просто фантастично працювали фезентейли з головками 5,5. Але самі розумієте, що таку важку муху провести без зачепів практично нереально. Саме тому я скористався тим, що придумав на Свічі. Отже я ставив цю німфу на підвісну, а в низ кріпив або дрібну німфочку або мокру. Вони, правда, і так не працювали. Зате на підвісного фезентейла таким способом на одній ділянці за півтори години вдалося виманити близько двох десятків стругів 30+. Це не була яма – просто досить бурхлива полоса, доволі одноманітна. Мав один гарний схід – взяла форель невелика, але дуже груба. Спершу здалося, що то був короп – так він блистів на сонці. Здорово відловилися Арсен і Андрій, які знайшли хороші ями і великих риб. Правда, вони свої фотоапарати залишали в машині, тому пам’ятки особливо не мають.

Увечері ми знову поверталися на Дунаєць. Хлопці ловили на німфи, я ж чекав масового вильоту комах, щоб «помокрувати». Так, кидав кілька разів і сухарика, але толку з цього було мало. А от мокрі працювали дуже класно. Треба було лише вгадати з проводкою і стріпами. Бо іноді форель брала на розвороті мух, а іноді треба було трішки підтягувати. Ну, і звичайно, мало б що я зловив, якби не ставив тонучого підліска. Завдяки йому мухи опускалися на потрібну глибину. Працювали марчбрауни, червоно-чорні зулу і мої варіації з чорного тіла і оранжевого даббінгу з куріпкою. Форель їх просто розривала.

Особливо гарно форель ловилася на другий день ввечері. Я знайшов яму під горою і зловив там трьох залікових красунь. Усі вони взяли на зулу – цікаво, що в Україні ці мухи успіху не мали.

Наостанок я ще напишу про заключний день нашої подорожі, просто зараз сижу в колибі в Міжгір’ї в компанії Міші Шерлока і Юрка Тіроля. Треба і їм трохи часу присвятити.

ПС. Учара Вича, Латориця, Теребля, Ріка і все інше було кольору оранжевого. Не знаю, що нині буде. Пічалька…

 

Цікавий нахлист