Першим випробуванням для новоствореної ГО «Українська Ліга Нахлисту» стало проведення Кубка – турніру, що зазвичай відкриває офіційний сезон. Розклавши по поличках усі складові, можна проаналізувати – наскільки ці змагання були вдалими, цікавими та успішними. 

Спонсори

Кожне змагання має на меті виявити переможців, а отже, вручити нагороди для кращих спортсменів. Головним меценатом турніру стала, власне, УЛН, яка організувала подарункові сертифікати для першої трійки. Загалом із бюджету Ліги було виділено 5000 гривень (2500 за перше, 1500 за друге та 1000 за третє місце).
Використати сертифікати можна було у магазині fly–fishing.com.ua. Окрім цього, компанія Strike! в особі Дмитра Петруняка продовжила своє реноме «вічного спонсора».
П’ять пакетів з матеріалами від провідного виробника нахлистової продукції в Україні отримали учасники, які посіли місця з четвертого по восьме.

Уперше, до спонсорів нахлистових змагань, долучився один із найвідоміших та найпопулярніших рибальських магазинів – «Флагман». Зокрема, магазин виділив для учасників набори повідкового матеріалу, захисні чохли для телефонів та документів, а також тубуси та тримачі для фляг. Окрім цього, переможці отримали новенькі флай-бокси, які є дуже зручними та функціональними. Будемо сподіватися, що «Флагман» продовжить підтримувати нахлистовий рух та тішити учасників якісними подарунками.

Не бракувало і персональних спонсорів. Зокрема, Макс Кусакін створив кілька прекрасних флай-боксів, один з яких отримав Олег Степаненко – головний суддя змагань, а інший Ігор Анісімов – переможець турніру.
А дошка у формі риби з логотипом УЛН тепер прикрасить домівку Івана Повхана, який знову став переможцем в номінації «найбільша риба» – йому вдалося витягнути харіуса на 32 сантиметри.

Набір класичних мух, зв’язаних на раритетних гачках – це подарунок від Кості Дегтярьова з Молдови. Оригінальні приманки змогли отримати переможці турніру.

Завдяки допомозі спонсорів, організатори змогли розділити усі призи так, щоб подарунок отримав кожен учасник. А новачки змагань – Роман Михайлюк, Олексій Анцупов, Сергій Кушинський та Юрій Кінчик отримали додаткові подарунки для заохочення. Також оргкомітет нагородив флай-боксом від «Флагмана» Володимира Дуленчука – господаря землі, на якій проживали учасника.

Проживання

У кожного учасника був вибір – намет або кімната. Більшість вибрали намети, адже після шумного міста, ніч під співом пташок чи навіть під акомпанемент дощу, але біля вогнища та зі свіжим повітрям була наче ковтком холодної води у спекотний день. Для проживання було виділено одразу три галявини – кожен обирав собі місце до душі. Хтось спав в наметі, хтось в машині. Правда, у декого, після дощу, до намету додавався і бонусний басейн, але усі з труднощами справилися – ніхто не скиглив. Добре, що хлопці з Рогатина потурбувалися про великий тент – завдяки йому біля їхніх наметів було завжди людно та гамірно. Загалом, наметовий табір перетворився на дружнє місце, де завжди готові прийти на допомогу один одному.

Декому зручніше було у будинку Володі – там чекали зручні ліжка з теплими ковдрами і гарячий душ. Але ж природа – це значно крутіше, чи не так?

Харчування

Одним із найбільш важливих елементів змагань є спільний великий стіл, за яким можуть зібратися усі учасники. На щастя, завдяки турботі Володі та його родини, 30 нахлистовиків спокійно розмістилися за кількома столами, з’єднаними одним «ланцюгом». Пані Оля готувала з душею та щедрістю – цього разу порції були великі і далеко не кожен з ними впорався. Смакувало абсолютно все – і вареники (які там були шкварочки!), і пельмені, і чанахи, і банош – словом, жодних проблем із відновленням сил після важкого дня не було.

Але й до вечора п’ятниці, коли розпочалося організоване харчування, ніхто не був голодний. Бограч, шашлики, канапки, овочі, пішта, консерви, хліб – усе спільне та гостинне. І всім було добре.

Добирання

Дорога від Надвірної до Зеленої (близько 20 кілометрів) заслуговує окремої уваги – про неї можна написати не одну легенду та присвятити не одну оду. Ремонту, очевидно, цей шлях не знав і не бачив. Хто є щасливим власником великої машини, той міг закривши очі, міцно вдавити педаль газу і пролетіти ці ями хвилин за 15-20. Делікатнішим автівкам доводилося не так солодко – треба було їхати акуратно і значно довше.

Біда ще й в тому, що дощі розмили дорогу з «траси» до табору. Там всього кілька сот метрів, але якими ж важкими вони стали! Когось довелося витягувати, а когось тягнути.
На щастя, оргкомітет домовився із лісництвом про додатковий транспорт – позашляховики довозили та забирали учасників не лише з Зелениці, але й і з дальніх пулів Бистриці. Тому цього разу проблем із добивання на пули чи поверненням на базу ніхто не мав.

Погодження

Завдяки офіційному статусу та можливістю проводити ділове листування, Українська Ліга Нахлисту отримала усі необхідні дозволи та погодження від державних органів. Зокрема, ми отримали «добро» від усіх лісових господарств Івано-Франківської області та від обласної Рибохорони. На відкриття змагань до учасників завітали представники цих структур, а також пообіцяли нам повну підтримку та сприяння в майбутніх заходах.

Учасники

Участь в змаганнях взяло 20 учасників із семи областей (Львівська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернівецька, Закарпатська, Івано-Франківська). На жаль, з різних причин на змагання не приїхали Олександр Свида, Степан Чех, Іван Магула, Ганна Вербицька, Володимири Судуки, Сергій Тищенко, Михайло Швець, Віктор Гаврилко, Володимир Бейчак, Габор Варга та Микола Степанов.
Усіх їх, так само, як і інших членів УЛН, зокрема, Арсена Грабчука, Олену Антонюк та Миколу Стрімана, які на турнірі були, але участі не брали, оргкомітет ласкаво запрошує позмагатися найближчим часом.

Річки

Перші два етапи пройшли на Бистриці Наддвірнянській, яка неодмінно потішила б учасників більшою кількістю риби, за умови чистішої води. Проте, навіть у дуже важких умовах, члени УЛН продемонстрували високий рівень та майстерність, знайшовши ключики до вибагливої форелі та харіуса.

 

Зелениці не страшні дощі, хоч в п’ятницю зранку вона помінялася місцями із чистою Бистрицею. Страшенна злива таки перемогла норовливий потік, добряче його забруднивши. Все ж, до початку третього туру, Зелениця прочистилася і зустріла учасників якщо не кришталевою, то цілком пристойною водою.
На Зелениці необхідно було ловити мінімум 5 залікових риб за етап, щоб розраховувати на хороше місце.
З іншого боку, специфіка пулів не дозволила розловитися усім учасникам, хоча, довести протилежне навряд чи комусь вдасться. Необхідно було не лише знайти місця з рибою, але й підібрати відповідну муху, проводку та інші елементи вудіння. Хто мав щастя та майстерність – той опинився в топі. Хто промахнувся – той ловив облизнів і посів місця далекі від призових.

Погода

Уже третій рік поспіль, саме в час проведення Кубку, середину червня заливають дощі. Так було на Опорі у 2016-му, так було на Свічі у 2017-му, так сталося на Бистриці у 2018-му. Фактично, цілий тиждень лило немилосердно, що створювало незручності не лише під час вудіння, але й у банальному побуті. Хто не потурбувався про намет із тентом, той гарантовано отримував клопоти. Важко було просушити одяг та взуття, спокійно виспатися, зберегти продукти тощо.
Зважаючи на це, цілком ймовірно, що Кубок УЛН у 2019 році пройде 7-9 червня, адже ризикувати вчетверте поспіль навряд чи хтось стане.

Цікавий нахлист