У 1872 році юнак на імя Вільям Харді відкрив магазин зброї у м. Alnwick, Northumberland. На цьому історія і закінчилася б, якби великий інженерний магнат Лорд Армстронг не переконав його вступити у спілку з його братом Джоном Джеймсом (John James). Брати Hardy рекламували себе як «зброярі, «бляхарі та продавці ножів», хоча пістолети, які вони продавали були зроблені у Бірмінгемі.

Усе так і могло бути надалі, але у 1874 році з’явилася реклама у газеті Alnwick Mercury про те, що фірма продає «найкращі снасті для рибалки на морі та річках». Розширення обсягів бізнесу робило чудеса і вже у 1882 році брати були достатньо заможними, щоб Вільям одружився на Барбарі Мері Лейтон (Barbara Mary Leighton), дочці головного лісника області. Роберт, батько Барбари, був дуже досвідченим рибаком і у його спадщині була низка мушок, які з’являлися у каталогах Харді багато років по тому. Оскільки бізнес зростав, Вільям та Джон Джеймс, вирішили розділити обсяг робіт згідно з їхніми талантами. Отже, Уільям став займатися паперами, а Джон Джеймс займався роботою з людьми у ролі головного менеджера, що стало одним з найкращих партнерств у рибальстві. Поки Уільям зберігав раціональну фінансову основу, креативний розум Джеймса Джонса не переставав вигадувати нові ідеї та, навіть, після виходу на пенсію він продовжував присвячувати свій час продуктам на кшалт рибальської люльки, якою він надокучував сестрі Емі, котра повинна була змиритися з тим, що він курив з усіх версій люльок, таким чином випробовуючи їх.Уільям та Джеймс вели бізнес дуже ретельно і, хоча, інші брати також працювали на компанію – вони ніколи не робили їх партнерами чи керівниками.

1891: Перша версія котушки Hardy Perfect

Для початку брати купували білльшість спорядження для подальшого продажу, як наприклад котушки з Malloch. Проте з розширенням компанії, Hardy зрозуміли, що повинні підтримувати репутацію риболовних товарів найвищої якості і усвідомили що їм буде складно продовжувати бути залежними від продукції, яку виготовляють конкуренти. Отже у 1891 році після трьох років терплячої розробки, вони запустили у виробництво котушку, яка стала найбільш відомим продуктом – Perfect. Вона малла миттєвий успіх, який фірма підтримує майже безперервно до сьогодні, а з таким подвигом не зможе позмагатися жодний конкурент.

Інноваційні снасті, Королівські гарантії, Путівнік для рибака від Hardy

Іншими котушками від Харді є Fortuna (1921-1966) з якої жартували, що вона була для тунця (якщо розділити слово Фортуна, виходить For tuna, що дослівно перекладається «для тунця»); Cascapedia – її оригінал продававвся з 1932 до 1939; Alma – мультиплікатор з 1925 до 1937; Zane Grey – мультиплікатор, який продавався з 1928 до 1957 (цю катушку найбільше люблять колекціонери); та вражаючий мультиплікатор Jock Scott який був на поличках  магазинів з 1938 до 1952; але було також багато інших, таких як the St. George та Uniqua.

Харді мали талант до інновацій та запатентовали дуже багато товарів (серед них ручка укладача жилки). Скоро продукти Харді набули всесвітьньої слави та отримала на той час як мінімум десять Королівських гарантій.

Трапилялися й веселі випадки, включаючи лист, який був адресований до Hardys, c/o the King, England (до «братів Харді, на адресу Короля, Англія») та телеграма на день нароження від Короля Джорджа V, який, коли йому нагадали про народження Томаса Харді, без роздумів надіслав повідомлення своєму улюбленому виробнику замість улюбленого письменника.

Брати Харді зробили енциклопедичну низку спорядження, яке швидко заповнило їхні найбільш очікувані каталоги від вудилищ та мушок до приманок та поплавків. Не слід забувати, що фірма вела достатньо великий рибальський бізнес аж до самої Другої світової війни. Наслідком було те, що в руках читачів опинилися досить об’ємні передвоєнні виданя “Anglers’ Guides” («Гіди рибаків») та видання 1929 року вважалося незначним порівняно з каталогом Харді в цей час, не зважаючи на те що за обсягом у 374 сторінки вони перевищували довжину середнього роману.

Розширення та експорт

Перші декілька десятиліть існування фірми бізнес Харді не виходив за межі м. Алнвік, після цього вони розширилися до зручного нове приміщення в м. Бондгейт у 1887 році, але через десять років вони відкрили магазин за адресою 61 Pall Mall у Лондоні, доля якого була стати приблизно таким самим відомим, як адреса їхньої фабрики у Northumberland. Форстер Харді переїхав на південь більше ніж на 20 років щоб керувати магазином, а на початку 1920 пішов у відставку; до цього часу Харді стала всесвітнім бізнесом та великою (якщо не найбільшою) силою у індустрії спорядження. До цього часу компанія зазнала багато змін, включаючи об’єднання оригінального партнерства у 1907, яке привело Томаса Алдера Торпа до посади голови правління, хоча у більшості аспектів підприємство працювало як сімейний бізнес. Про великий ріст бізнесу можна судити по тому, в 1900, Харді мали ще склади у Едінбургу, Манчестері та Лондоні, та із зростанням  замовленнь на експорт, фірмі стало необхідно призначити агентів закордоном. Отже наприкінці 20-х років вони створили мережу, яка починалася від Бельгії до Китая, а також мали представництво в Австралії.

В кожному наступному поколінні вибирали нових керівників, хоча родина йшла на поступки спільним призначенням. Коли Вільям пішов на пенсію у 1913, Роберт Лоуренс розділив позицію з його братом Вільямом (відомим як мр. Віллі), і так тривало до 1928 року. Останнім членом родини який увійшов до фірми був Джеймс Лейтон Харді, який пройшов звичайний шлях від учня інженера, менеджера виробництва у 1954, директора виробництва у 1959, а згодом став  директором з маркетингу. Джим був важливим для стрибка Харді у сучасну еру, коли він створив Fibatube, завод, що виготовляв фірмові вудилища з  скловолокна та карбону. Коли Джим пішов на пенсію, фірма залишилася без жодного члена родини Харді за останні 120 років та заглядаючи в майбутнє, це змінило стан речей більше, ніж будь-хто міг на це очікувати.

 

Кастінг заради успіху

Окрім того, що фірма складала враження родини, а не бізнес, однією із діяльностей, яка тримала Харді в центрі уваги була видатна участь членів родини на змаганнях по кастінгу. Це почалося з поїздки ДД та Л.Р. Харді на змагання в Чікаго (Chicago Fly and Bait Casting Tournament), де вони зайняли перше та  друге місце в одному з класів, після чого фірма було серйозно представлена на головних змаганнях ще довго після Другої Світової Війни. Джим був останній з родини, хто підтримуав бренд фірми та з радістю займався цим, після випробування «вогнем» під орлиним оком Томі Едвардса, директора Школи по кастінгу у Лондоні. Харді виготовляли різні котушки на замовлення для цих змагань та вони були одні із небагатьох фірм, які продавали на загал котушки спеціально розроблені для дистанційного закиду, наприклад, котушка для змагань по кастінгу, яку була у продажі з 1931 до 1934 року. Вони також виготовляли «індивідуальні» котушки, які були фантастичні для колекціонування та, звичайно, за фантастичною ціною. Це була виграшна тактика, а постійна асоціація з перемогами Харді на змаганнях та чудовий дизайн закарбував це ім’я у пам’яті багатьох рибаків, тому вони автоматично купували набір Харді поки вони не мали поважної причинии вибрати будь-що інше.

Важкі часи, зміна імені та кінець сімейної власності    

Парадоксально, але саме відданість братів Харді підвела їх наприкінці. Дивно, але на фірмі усі лососеві мушкі в’язали вручну на фабриці Бондгейт у 1960-х рр, в той час коли ніхто більше не робив такого та більшість інших фірм мали мушки, зроблені у Індії чи Африці. На той час небезпека була очевидною для будівлі Бондгейт, яка була найновітніша 80 років тому, а тепер стала забитою та захаращеною, не кажучи вже про серйозний ризик. Було заплановано збудувати нову фабрику, але фірма потрапила у серйозні фінансові проблеми через розширення торгівлі спорядження з далекого сходу.

У 1967 році, Харді викупили Harris and Sheldon group, лише для того щоб швидко вступити на жорстокі ринкові умови семидесятих та катастрофічну рецесію на початку восьмидесятих. У 1985 році фірма була переіменована на House of Hardy Limited, назва була змінена на Hardy and Greys Ltd у 2004р.

 

Hardy сьогодні: пошана до історії та внесок до технічної інновації.

Не зважаючи на те, що Hardy вже не сімейний бізнес, компанія продовжує вшановувати старі традиції, перебуваючи у постійному пошуку щодо покращення спорядження. За минуле десятиліття Hardy вшанували історію фірми, розробивши декілька видів котушок для колекціонерів – їх розпродали дуже швидко та багато рибаків отримали другий шанс бути власниками котушок, ціна яких у іншому випадку була б поза межами їх можливостей. Проте колекціонування не є основним напрямком, яким займається Харді, і під час написання цієї історії, фірма залишається однією з провідних стосовна розробки снастей з новою модельною лінією вудилищ Sintrix, яким важко найти подібні серед фірм конкурентів. Харді залишаються конкурентноспроможними, і, так, ви досі можете купити котушку моделі Perfect. Ніщо не приносить успіху так, як правильний початок.

Над матеріалом трудився Максим Кусакін 

 

Цікавий нахлист