Коли в розпалі травень, що вибухає грозами та рясніє жовтими плямами кульбабок на смарагдових луках, а сонце, часом, вже не просто гріє, а припікає, починається найпрекрасніша пора року – цнотливо чиста та свіжа, вмита щедрими зливами, що встилають ранковими росами червневий дебют. Ночі стають непристойно теплими та нетривалими, прокидається бажання частіше вирушати на риболовлю в будні, до чи після праці. До того ж, більшість цікавих мушкарям видів риб вже закінчили нерест, і активно харчуються.Звісно, більше всього на світі мені б хотілось щотравня мати можливість покинути все, і тиждень-два пожити на березі Дунайця, в Польщі, щоб насолодитись видовищною риболовлею на струмкову форель, під час масового вильоту волохокрильців. Або ж повернутись до рідного Закарпаття, щоб в черговий раз просякнути шармом делікатного ловіння харіуса на суху мушку. Але, на жаль, ритм сучасного життя диктує власні умови, і далеко не щотравня у нас є можливість планувати такі приємні мандрівки. Але й сидіти, склавши руки, коли за вікном все квітне і цвірінькає – хіба це вихід?!Тому сьогодні ми поміркуємо на тему дуже легкого, спокійного та мобільного різновиду нахлистового вудіння, що є актуальним у більшості регіонів України. Адже майже всюди є якщо не велика ріка, так водосховище чи озеро з зарослим піщаним мілководдям. Ну або щось на кшталт цього. Головне, щоб було зручно забрідати і виконувати закидання на середні та далекі відстані. А риба, з прогріванням води, завжди тяжіє до подібних місць у великій водоймі. Отже, ключові гасла даної публікації: початок літа, велика водойма, мілина без стабільної течії, німфа, коропові риби.

Місце та час добиПро місце вже згадувалось вище. Головна умова для перспективної мілини – наявність поруч заглиблень, ринв та ямок, з яких риба регулярно мігрує на теплу воду. Інакше шансів спіймати щось більш-менш пристойне – обмаль, а це, погодьтеся, на великій водоймі – не дуже добра мотивація. Інша умова: наявність схованок – це можуть бути корчі, острівці водоростей, нерівності донного рельєфу, тощо. Також бажано, хоч і не обов’язково, щоб дно було твердим (пісок, рінчак), а вода більш-менш прозорою. Це спрощує пересування водоймою, а також додає видовищності процесу риболовлі. Особисто я подібною риболовлею полюбляю займатись на мілководді дніпровських водосховищ. Але такі місця існують практично на будь-яких інших водосховищах, особливо у їх верхів’ї. Також чудово «підійдуть» волинські та рівненські озера, заплавні водойми великих річок типу Десни, Тиси, Горині, Дністра та інші, часом – великі мілководні ставки, зрідка – невеликі лісові озера.На жаль, далеко не всюди вас втішить видове розмаїття та трофеї, але що поробиш, такі вже наші рибальські реалії – екологічно пригнічені.
Клювати на подібних місцях починає ще навесні, теплої квітневі днини, інколи навіть за тиждень-два після того, як водойма скресає, особливо, якщо стоїть тиха і сонячна погода. А вже починаючи з другої половини травня, і практично до середини жовтня – можна успішно рибалити протягом всього світлового дня, але особливо – на світанку та заході сонця. Рано навесні та пізно восени, все ж, варто приїздити опівдні, на кілька годин, синхронізуючись з піком активності риби.

Снасті
До снасті висуваються наступні вимоги: далекобійність і порівняна делікатність, чутливість. Краще одразу відмовитись від вудлищ 2-3 класів, позаяк ловіння буде проводитись на далеких дистанціях, до того ж, зазвичай заважатиме вітер. Він, разом з хвилями, часто заважають контролювати мушку тактильно (руками), тому вимога до чутливості бланку висунута не просто так. Однак, при цьому, ми не збираємось цього разу ловити щупака та білизну (жереха) великими стрімерами, тому немає потреби в надпотужних снастях. Мені здається, ідеально пасуватиме довге та жорстке вудлище 5 класу, з відповідною котушкою та плаваючим WF шнуром. Така снасть дозволить досить комфортно закидати важку німфу на далеку відстань, а також контролювати її проводку. До речі, часом, вкрай зручно використовувати в таких умовах кільцевий тип закидання, або «спей». Проте, звичайного «оверхеду», з використанням подвійної тяги, теж цілком вистачить. Піджилок краще використовувати короткий (80-120 см), плетений, наприклад, для «чеської» німфи. Він забезпечить кращу тактильну чутливість на проводці, і буде менше плутатись у вітряну погоду. Повідець підійде будь-який, головне – з якісної жилки, приблизно0.14 ммзавтовшки (умовне навантаження 4х, 5х). Загальна довжина піджилку та повідця повинна бути трохи коротшою за вудлище, так суттєво легше контролювати точність закидання важкою німфою на далекій відстані. На першоістину я тут навіть не претендую, але особисто мені так просто зручно ловити.

Об’єкти лову
Ось чим дійсно цікава риболовля на мілинах великої річки – це розмаїттям видів риб, які тут зустрічаються. З хижаків це зазвичай окунь, щука та білизна, але про них – іншим разом. Більш цікавими для німфового нахлисту будуть в’язь, головень та краснопірка. Саме вони, вкупі з всюдисущою верховодкою і будуть нашою основною метою. Може, їх габарити не такі вражаючи, як великих хижаків, згаданих вище, втім про пригнічену екологію ми вже згадували, а характер поведінки в менших риб буває куди цікавішим.
Також часто можуть траплятись: плітка, плоскирка, підлящ, бички, пічкурі, навіть, яльці, хоча це нетипове середовище існування для останніх. Тим не менше, саме яльці регулярно трапляються мені як в Дніпрі, так і на його водосховищах. До речі, останнє видання Червоної книги України стверджує, що данний вид зник з цієї ріки… Ще були відомі випадки трапляння великих карасів (від 0,5 кг вагою), але мені особисто такі товстуни, на жаль, поки що не траплялись.

Мушки
Тут все досить просто. Будуть працювати практично будь-які імітації на кшталт Hydropsyche Larvae, Caddis Pupa, Czech nymph, Pheasant Tail, Hares Ear та їх варіації з голівками. Як мені здається, найуніверсальнішою і ефективною для всіх українських водойм, є мушка Pheasant Tail, виконана за мотивами «класичного» варіанту (Frank Sawyer’s Pheasant Tail). Чудові покрокові інструкції з виготовлення цієї імітації можна переглянути у серії фільмів від Олівера Едвардса Essential skills.
Прекрасно працюють також інші модифікації цієї чудової принади, тож помірний креатив у її виготовленні дуже радо вітається. Я зазвичай в’яжу цю німфу на гачку Tiemco TMC 2302BL, 14 номера, підвантажуючи її 5-7 обертами свинцевого дроту 0.25-0.27 ммзавтовшки. Коли клювання слабке, буває слушно змінити класичну німфу на варіант з голівкою, як би там не було, а часто саме блиск металу провокує обережну рибу на брання.
Що цікаво, основними харчами риби в таких місцях є ошитки та гамарус, але на імітації цих організмів клює чомусь гірше. Часом мені здається, що «фазан» нагадує рибі маленьку коричневу п’явку, яка в різні пори року може складати значну частину раціону риб на рівнинних водоймах.

Техніка риболовлі
Найскладнішим моментом в цьому розділі буде закидання. Як вже згадувалось вище, вітер часто є невід’ємним елементом погоди на великій акваторії, і створює чимало труднощів. Проте, він також і допомагає рибалкам, тому що риба за таких умов на мілині стає часом геть необережною, і харчується набагато активніше, тим паче, що хвилі здіймають з дна годівлю, що тільки додає їй агресії.
На жаль, я не є кастингістом, і не здатний давати порад у цих питаннях. Просто поділюсь власним досвідом виконання далеких закидань (10-15 м), за умови сильного вітру і хвилювання поверхні води. Частіше це щось схоже на закидання «спей», а у випадку, коли проводка є нетривалою (1-3 м), доцільно використовувати кільцьове закидання. Замість класичного «оверхеду», частіше користуюсь боковим закиданням, щоб краще контролювати шнур візуально. Звичайно, для ліквідації впливу вітру, краще використовувати подвійну тягу, хоча цей достатньо непростий технічний елемент завжди вимагає певного вміння і тренувань. Зізнаюсь щиро, що часом грішу і помиляюсь на закиданнях, коли дме сильний боковий вітер. Втім, рибалити успішно це не дуже заважає, тому навіть новачкам не варто лякатись такої погоди.
Тактика полягає в прицільному облові перспективних місцин – меж водної рослинності, корчів, ямок та інших місць, де було помічено скупчення риби. Закидання слід робити максимально точно, наприклад, торкаючись рослинності або навіть заглиблюючи повідець з мушкою в неї, особливо, якщо це жорсткі водорості – тоді мушка легко пройде крізь стебла. Далі виконуємо рівномірну проводку, намагаючись тримати мушку біля дна. Можна вибирати залишок шнура однією рукою, «вісімкою», але найкраще на початку проводки схилити вудлище до поверхні води, і повільно підіймати його у вертикальне положення. Звісно, останній варіант створює певні проблеми з підсіканням на завершальній фазі, але це легко вирішується різким стріпом шнура убік вільною рукою. До речі, про підсікання – з ним не завжди варто квапитись, риба зазвичай «випробовує» мушку, і власне клювання може бути після серії 5-6 непевних «дибань». І тільки коли на тому кінці шнура відчувається приємний тягар або візуально зафіксовано підозрілу зупинку кінчика шнура – варто виконати м’яке пісікання.
Не варто довго скніти на одному місці. Зазвичай, якщо тут мешкає зграйка риби – вона виявляє себе одразу. Але бувають випадки, коли місцина приваблює риб у певні моменти, наприклад, коли на ГЕС «дають воду» або ввечері, після заходу сонця. Такі моменти варто відслідковувати та зазначати. В будь-якому випадку, після того, як було зловлено 4-5 рибинок, краще дати місцю «відпочити», і повернутись до нього пізніше, інакше можна, звісно, зловити ще кілька штук, але місце «замовкне» надовго.
Витягання інколи буває досить драматичним, особливо, якщо клюнула дебела краснопірка, головень чи в’язик у 25-35 см. Двічі я підсікав майже півметрових в’язів чи головнів – не встиг розгледіти у деталях, не вдалось-таки їх здолати. Не дивлячись на те, що подібні трофеї трапляються нечасто, риболовля на мілководді все одно приносить чимало задоволення. Також не забувайте притискати борідки на гачках – вищезгадані риби потребують обережного ставлення до себе.
Риболовля на коропових риб на великій водоймі хоч і має досить відмінностей від канонічних нахлистових випадків, все ж, є досить своєрідною і дуже цікавою навіть досвідченому рибалці. Найголовніше, що в наших «широтах» на таких місцинах майже немає конкурентів, зазвичай не шукають там сумнівного щастя браконьєри, тож можна виїздити недалеко за місто і рибалити у спокої протягом всього дня. Хоча, компанію порядного нахлистовика я особисто завжди радо вітаю, тому до зустрічі!

Автор: Андрій Скворчинський (стаття виходила в журналі “Риболов-Україна”, №3 за 2012 р., російською мовою)

Цікавий нахлист