Друзі! Для когось з нас рік, що минає, підсумовується трофеями, вудками-котушками, нагородами чи мушками. Мені ж зазвичай в останні дні грудня хочеться згадати ті чарівні, затишні куточки України та світу, де вдалось побувати і порибалити на мушку. Які залишили питань більше, ніж відповідей, і магнітом тягнуть кожної осклизлої зимової днини, коли душу не зігріває навіть думка про вікенд на кризі, з балансирами-мормишками. Напевно, це нормально для мандрівника, даруйте мені таку дещо сміливу самоназву, позаяк мандрівник з мене посередній, але в мріях давно об”їздив увесь світ, і не раз 🙂 А право на мрію мають всі!

Цього року вперше захотілось поділитись своїми підсумками, наважився запропонувати Ростику та Максу такий маленький новорічний “подарунок”. Завчасно перепрошую за посередню якість світлин, адже могли бути й кращими, але завжди так квапишся зробити перше закидання вранці… Гадаю, це всім знайомо 🙂

Південний БугВеличний, загадковий і поки що мною неприборканий воїн, закутий в броню Українського кристалічного щиту. Нічого потужнішого за Бузькі пороги поки що не доводилось бачити, а риби там і досі можна знайти досхочу. Проте, нахлистовий підхід має бути дуже особливим… Яким саме? На це питання, сподіваюсь, дам відповідь найближчими сезонами.

Десна Фантастична ріка, яка щодня здатна поставити нові нахлистові завдання. Цього сезону вдалось непогано половити чехоню, а також в’язя на класичний upstream nymphing. Також цікаво було спробувати метод довгої німфи на швидких перекатах, і ялець на нього радо відгукнувся. Але, звісно, хочеться більшого! А ще – там фантастичні світанки та тихі, теплі вечори влітку…

Таємничий струмок Моя нахлистова альма-матір, яку з колегами бережемо від стороннього ока – надто вже камерною є ця чудова, магічна водойма. Черговий сезон запам’ятався серйозними успіхами в тенкарі, яка міцно зайняла своє місце у переліку снастей must have для перлини Полісся.

Дунаєц Здавалось б, вже не вперше ми тут, і багато чого довідались про цю величну польську ріку. Та й не вражає вона, на перший погляд, ні дикістю, ні безлюдністю. Але окрасою Дунайцу є його масштаби, його потужність і чудовий стан рибних популяцій. Щойно заходиш у вейдерсах по коліно – зливаєшся з рікою до кінця риболовлі, і припиняєш реагувати на всілякі антропогенні чинники. А ще – там є Татри і П”єніни, і це, чорт забирай, непристойно красиво!

Ріка Колиска… Річка, на якій виріс і вчився плавати, де робив перші кроки маленьким рибалкою. Мандрівка туди завжди найцікавіша, і я певен – повернусь на Ріку в Новому Році неодноразово. Принаймні, закріпити скромні успіхи у французській німфі дуже б хотілось.

ОпірКласична карпатська річка, для мене особлива ще й тим, що бував там, мандруючи поїздом, кількасот раз, але жодного разу не спинявся. Нарешті, мрія збулася, і за це окрема подяка гостинним львівянам 😉 Ех, файно ж було! Хочеться повторити, як мінімум 😉

Тож, з настаючими святами, українські колеги по захопленню! Бажаю всім нам в Новому Році бачитись частіше, ніж цьогоріч! Успіхів!

Андрій Скворчинський

Цікавий нахлист