Розповідь Ростика про «польські німфи» – дуже цікава і пізнавальна. Особисто я відчуваю, як мурашки бігають по шкірі, коли читаю про історичні факти і бачу старовинні фото та артефакти.

Мені хочеться згадати, як я дійшов до використання польських німф. Як і усі «новонароджені» нахлистовики намагався ще у свої перші місяці перев’язати усі стилі та категорії мушок. І не дивно, адже під рукою була нахлистова Біблія. До польської німфи дійшли мої рученьки аж десь через рік. Подивився в мережі інформацію, прочитав як усе робиться та і почав, як кажуть поляки, «кренчіц» (крутити) мухи.

Мікро і макро
На той час знайшов дві шерстяні нитки: білого і червоного кольору. Лише зараз збагнув, що це кольори польського прапору, тому мушки і не працювали. Звісно, це все жарти. Насправді найбільша проблема була у тому, що  я робив дуже конячі мухи і старші по досвіду люди, такі, як Юра Гудзь, відверто дивувалися: чому на них клює риба і як взагалі таке можливо. Новачкам щастить, але біло-червона плетенка не принесла жодного результату. Причини невдачі очевидні – розмір, колір та відсутність навиків рибалки. Я продовжував надалі практикуватися, і вивчати інші стилі в’язання, а «польська німфа» була десь у «бекграунді», доки я не познайомився з Ігорем Тяпкіним, який для цього виду мух запропонував використати «мікросінель» (анг. Micro Chenille). Він дуже наглядно продемонстрував техніку плетіння по веб-камері і нібито все стало зрозуміло, а от чому саме «мікросінель» – досі не збагну. Можливо для риболовлі на монстрів це і слушний вибір, але не для наших малих річок. Для закріплення матеріалу я спробував сплести ще пару мух із простої сінелі ядучих кольорів, навіть намагався на них ловити, але без жодного успіху, тож мухи пішли під ніж. Це було десь у 2009 році. Не можу не згадати нашого усім відомого Андрія «Миколайовича» та його педагогічний підхід по плетеній німфі. Тільки завдяки методу Миколайовича я запам’ятав як плести німф та у якій послідовності. Отже метод: у ролі цівка гачка – кабель, а у ролі шовкових ниток – два різнокольорові дроти. Хіба це не ідеально і просто? Взяв такий «девайс» із собою на роботу та набиваєш руку, а ввечері практикуєш вже на справжніх матеріалах

Сила автентичності або «Продюсер, Валентін – ето успех!!!» (С)
Сидячи на дупі, і гортаючи  новини  у соц. мережах, можна стільки нового і корисного побачити… Десь так це буває зі мною на Фейсбуку. Хтось із друзів перепостив плетені мушки одного комерційного мухов’яза із Кракова – на ймення Пьотрек і мені сподобався його стиль. Чим? Та просто тим, що мушки виглядали досить делікатно і у робочих кольорах, а також із точками прицілюваня. Вирішив познайомитися,та при нашій першій розмові виявилося, що він плете мушки з шовку. Мене це трохи збило з пантелику, бо в маю декілька кольорів найкращого (і найдорожчого шовку у світі (бобінка 10 баксів ) із Японії, а це, погодьтеся не дуже дешевий матеріал для «польських німф». Аж потім згадую: «ой, у мене ще є жахливої якості нитки від фірми Byron, які чомусь називають шовком». Ну-ну, 12 бобін за 8 баксів можна вимотати і не шкодувати. У ході розмови Пьотрек мене навів на псевдошовк (це Unifloss – як потім виявилося цей шовк пасує дуже добре для лососевих класичних мух). На мою думку це дуже крутий і універсальний шовк, а головне – недорогий у порівнянні із японським від А.Джексона.
Після нашої короткої бесіди я скрутив 3-х перших більш-менш робочих (на жаль, не можу сказати, що гарних) мух. Пьотрек подивився на них та сказав, що після декількох тисяч буду плести як і він. Вже була ніч, він мав купу замовлень по мухам, а в мене за декілька годин був виїзд на риби.. Це було 30 червня,2012 р. та звичайний яскравий сонячний карпатський ранок. О 6 ранку я вже був у Андрія Сколівського на ганку і ми пили каву з його батьком та говорили про риби, поки Андрій бігав в термобілизні по подвір’ю, як звєзда балету і волав “де вейдерси та черевики”. Риболовля нам вдавалася незла, тому хотілося експерементувати. Після 10-го харіуса я наважився примонтувати свої «польські німфи». Звичайно, що Андрій (абориген місцевих вод) на це скептично подивився і сказав «Пробуй» (ті, хто знають Андрія, знають також і те, що слово «пробуй», або фраза «треба пробувати» рівноцінна словам викинь ту муху нафіг).
Майже кожна проводка приносила рибу або удар. Друга німфа (не дивуйтесь, але нею була «шоколадка») просто виконувала роль підгрузки, а плетена німфа вичісувала кожний перекат. Це був успіх, вдалий експеримент та рибалка, яка приносить радість!
На наступних вилазках я вже не ігнорував польські плетенки і вони приносили і приноситимуть успіх і надалі!

Легенда «плетених» або можливі складові: Нитка – мені дуже добре формувати тіло ниткою Danville Size 6/0 Pre-Waxed. Кращої у світі просто немає. Повірте на слово, або почитайте відгуки в неті.
– Гачок:  будь-якого розміру та форми;
– Підвантажування німфи: головка на ваш смак чи свинцевий дріт;
– Тіло: нитки шерстяні з краківського базару чи з фірмових нахлистових сайтів, псевдошовк на ваш смак
– Торакс (або по-нашому шийка) – натуральний/спектра дабінг, перо тощо;
– Складові на ваш вибір: хвостик (будь-яке перо чи хутро, можна і без хвостика), дупка чи точка прицілювання (нитка/шовк/бодіквілз зручного для вас кольору).

Автор: Макс Кусакін

P.S. Дякую Андрію Зарту та Ростику за редагування!!

 

Цікавий нахлист