Насправді, я не планував нікуди їхати в неділю. Та куди ж поїдеш, коли все тече, небо сіре, а під ногами калабані з мокрим снігом? Я думав, що в Карпатах ситуація не краща. Але в суботу ввечері заліз на львівський форум і побачив звітик від Олега (Сови). Нічого собі! І райдужки, і харіуси в таку погоду! Після розмови з Олегом я загорівся бажанням. Ще кілька дзвінків у пошуках напарників і чергова безсонна ніч. Не можу спати перед виїздом в Карпати…Ми нікуди не поспішали. Їхали утрьох на чітко обрану річку з метою набратися позитивних емоцій в останній день пере нерестової заборони. По приїзді вирішили розділитися – Юра пішов в одну сторону, ми з Ганною в іншу. Річка була досить чиста, але бурхлива і повноводна.На березі ми зустріли перші паростки весни – на думку Ганни це первоцвіт. Як на мене просто маленька квіточка, яка нагадує небесній канцелярії, що вже досить знущатися над простими смертними. Робимо перші закиди. Я ловлю на чорного фезентейла з оранжевою головкою і маленькою зеленою мушкою з золотою кулькою. Глухо.
В Ганни теж не бере, хоч місця дуже перспективні. Тут і ями, і завороти, і повільна течія, на яку потрапило кілька сонячних променів. Ага, у нас було сонце! Правда, лише кілька секунд, але зігріло воно добряче.
Йдемо далі. Ганна перебралася на протилежний берег чим ускладнила собі життя – йти по ньому було дуже важко.Риба відмовлялася від усього, що ми їй пропонували. Я вирішив роздразнити мешканців яскравими кольорами, але і це не допомогло. Рука вже втомилася проводити німфи. Вирішую поставити дрібні мушки з латунними головками і дати Франції більшу свободу дій. Але і дед-дріфт не допоміг.
Були якісь неясні «тички», але сказати, що це риба я з упевненістю не міг. Так ми пройшли достатній шматок річки, поки не зустрілися з Юрою.У нього ситуація була краща – один харіус, але гарний, великий і жирний. Взяв у ямі на важкого волохокрильця. Приємно з таким борсатися, нічого не скажеш. Ми ще трішки покидали, після чого склали зброю. Була друга година дня, їхати додому ще не дуже хотілося.
Вирішили завернути на іншу річку, щоб трохи перекусити. Ми нарізали чорний хліб з домашнім салом і часником. Випили трохи чаю. Річка була зелена, але там де в неї впадав струмок можна було трохи покидати. Юра вже наловився, тож він просто склав нам компанію.Я поставив каддіса на низ, а зверху прив’язав дрібну шоколадку на 18-у номері. Перші проводки нічого не принесли. А потім я трішки змінив тактику. Справа в тому, що ділянка де ми ловили була практично без течії. Тож я намагався сам рухати німфами. Але потім просто пустив їх зі швидкістю течії, не форсуючи подій. І одразу ж отримав першу рибу!
Схоже, харіус трохи виріс, порівняно з минулим роком. Юра зробив пару фоток, після чого я відпустив рибу і відійшов на кілька метрів. Захотілося курити. Я взяв вудку лівою рукою, а правою діставав з кишені сигарети. В цю ж мить індикатор знову тріпнувся, я підсік, але ліва рука не мала досвіду, тож риба, яка випливла до поверхні просто зійшла. Але це свідчило про те, що я знайшов рибне місце. Ще через кілька проводок я упіймав другого пиря.
А буквально на наступній – третього. Уся риба була зловлена на цю маленьку шоколадку. Окрім цього було чимало покльовок, яких я не реалізував.Тим часом почався дощ і ми побігли до машини, де сохли і грілися. Як добре, що є Карпати і люди, з якими приємно провести час на ріці.

Цікавий нахлист