Якось в цивілізованому світі склалося так, щоб заробляти більше, треба на одній фірмі працювати довше. Воно й логічно виглядає, зважаючи на вставку слів «патріотизм» чи «корпоративний дух». У нас же все по-іншому. Хочеш заробляти більше, треба і працювати більше. А коли робота накриває з головою, то відволікти від неї може лише виключений телефон і гірські річки з самими горами. А ще кермо автомобіля і педалька газу.Оскільки я водій-початківець, вирішив не ризикувати людьми і вирушити до гір в компанії Арсена, водія набагато досвідченішого. План у нас був простий, як робоча система в Україні: зранку гроші, ввечері крісла. Тобто зранку гриби, а потім риба.Грибів було значно менше, аніж минулого разу, все таки відчувалося різке похолодання. Ми лазили по схилах букового лісу, де-не-де траплялися білі, а переважно росли моховики та їм подібні. Коли наші сумки заповнилися болетовими, ми спакували їх в багажник і вирушили до річки.Арсен був без вейдерсів, тому від берега далеко не відходив. Воно й правильно – річка мутнувата, ловити на суху не просто. Я спробував на німфу, у трохи глибших місцях. Цікаво, що мухи з яскравими елементами цього разу не працювали, натомість харіус ловився на «сирітку» – німфочку, яку я колись викладав в переліку фаворитів. Мушка проста – тьмяна голівка, швидше за все латунна, сірий натуральний даббінг і оранжевий натуральний торракс. Очевидно, це імітація волохокрильця.
Взагалі, за моїми спостереженнями, на осінь харіус проявляє неабиякий інтерес до хрущиків в хатинці. Цікаво було, що риба знаходила цю муху в мутній воді. Окрім пиря «сиріткою» зацікавився непоганий ялець. Арсен же знайшов досить крупного харіуса під ногами – працював сірий парашутик від Єгора Бабича.Але ловити у брудній воді було якось не цікаво. Ми вирішили поїхати на іншу річку, де вода завжди чиста. Там і зупинилися з метою порибалити та почистити гриби. Цікаво, що на мілких перекатах харіуса ми не знайшли, хоч він мав би там стояти. Натомість риба сиділа на більш швидкій та глибокій воді.
«Сирітка» спрацювала і тут, а окрім неї харіус цікавився шоколадками різної формації. Взагалі, риба була доволі активна. Навіть коли нас накрила хмара і залила дощем, харіус продовжував ловитися на німфу. Сухі та мокрі чомусь не працювали.Загалом на цьому місці за годинку часу ми упіймали з десяток харіусів, кілька з них були за 25 сантиметрів. Можна було йти вверх чи вниз – перекатів було ще багато, але треба було вирушати додому…

Цікавий нахлист