Безкраї простори, унікальна і багата екосистема Аляски, рівновага між природою і потребами місцевих жителів – все це може зникнути через людську захланність і ненаситність. Все що раніше було на заході Америки, зараз це є на Алясці. Природа в достатку повна чудес, і в основному не зачеплена людиною – ця земля має нескінченні перспективи.Серцем цих незайманих просторів є Брістольськиа затока, де проходить траса міграції найбільшого виду тихоокеанського лосося – нерки, коли вона повертається назад у свої прісні води. Лосось є джерелом живлення дикої природи Аляски. З кінця травня до початку осені бурі ведмеді виходять полювати на лосося, коли ті йдуть на нерест. Це частина здорової екосистеми: ведмеді харчуються лососем, а залишки риби на суші перегниваючи наповнюють дерева азотом. На фотографії рибалка перевіряє на готовність копченого лосося, способом, який використовували його предки. Протягом тисяч років місцеві жителі залежали від улову лосося – як засіб їх виживання. Тим не менше, ці відносини між людиною і природою знаходяться під загрозою. Присутність корисних копалин у верхів’ях річок Квічак і Нушагак призвело до розрізу в центрі делікатної екосистеми затоки, за прогнозами роботи почнуться в 2017 році. Багато хто побоюється, що таке розграбування ресурсів буде постійно змінювати регіон в Брістольській затоці. В даний час, багатства Брістольської затоки, як і раніше, лежать спокійно у водах і під землею.
Ті, хто відвідає це місце будуть не в змозі забути неповторні пейзажі і пишність дикої природи.
А місцеві жителі повинні в свою чергу вирішити, що для них важливіше: економічний розвиток або незрівнянна екосистема.

Джерело: www.meteoprog.ua

Цікавий нахлист