Блог двох мухарів

Архив за год: 2013

У п”ятницю доля закинула мене в сонячне Закарпаття, на футбол між Говерлою та Карпатами. В обід у нас було трохи часу, тож я намовив своїх співробітників поїхати на річку Уж, там де дозволені ділянки. А щоб моїм товаришам не було дуже сумно, я сказав, що на горі є руїни старого замку 14-го століття і туди можна навідатися. Отож ми з Ужгорода взяли курс на Перечин (ті місця я знаю досить непогано, бо частенько гостював там літом) і зупинилися в ресторані “Під Замком”, де нас почастували дуже смачним бограчем (умммм) та іншою добрятиною, як то кажуть в Закарпатті.

Ну а після відвідин замку я на півгодини занурився в річку у намаганні спіймати якогось голавлика чи ше когось. Але я не мав жодного виходу – мовчали і жуки, і мокрі, і всі інші мушки. З іншого боку ані часу, ані знання місцевості у мене не було. Попри це мій співробітник Тарас Кузьменко, який працює у нас фотографом видав кілька класних знімків.

А користуючись нагодою хочу привітати з Великодніми святами колектив компанії Strike!, а також усіх наших нахлистовиків. Всього вам найкращого! Христос воскрес!

Сумно… Поїхав зранку в гори. Взагалі, то Сколівський в усьому винен. Це він без жодних підстав розкритикував одну з моїх публікацій. Мовляв, не на одному місці треба ловити, а шукати нові горизонти і все таке. Ото і познаходив їх собі я на голову… Три години добирався я до пункту призначення – місця на улюбленій річці, де жодного разу не був, хоча частенько проїжджав. Певно і правильно робив, що проїжджав. Вода була низькою і чистою. Хоча весною вода не буває чистою. За моїми особистими спостереженнями, саме такою “чистою” вона є лише в кінці квітня – на початку травня. Здається, що вода солодка – такий у неї неповторний колір. В принципі, я мав намір половити форель, тому і поїхав в таку далечінь. Спеціально для пстружка я нав”язав цілу смужку прінців – нової для себе мухи, фото яких не виставляю з етичних міркувань – раз вони нічого не зловили, отже й показувати їх не личить.Почав я з двох бистрянок і сходу харіуса, який взяв на маленьку підвісну шоколадку. Потім було два гольяни, один удвічі більший за німфу – симпатична картина, ге?По великому рахунку – це все. Ще одну більш-менш крупну верховодку я спіймав під обід, плюс ще один схід невеликого харіуса, або більшенької бистрянки.   Причини? Будемо рахувати і заперечувати. Цілком логічно, що в харіуса зараз нерест. Очевидно, він в самому розпалі. Почався він ще тоді, коли Макс ловив. З іншого боку, нижче по течії, у вівторок ввечері було зловлено 6 харіусів, а Сколівський у середу ввечері зловив 15.
Про що це говорить? Про те, що риба, вочевидь, спустилася вниз, де їй комфортніше, а також те, що під вечір у неї прокидається апетит. Або це говорить про те, що в мене криві руки і погані мухи. Все може бути.  Щодо умов, які переслідували мене в середу зранку – то це неймовірно сильний вітер, який не давав по-людськи закинути французького повідка чи суху мушку. Ловити було дуже і дуже важко. І не дуже приємно. Але відсутність результат – це по-своєму корисна інформація. ПС. Вужів я бачив більше ніж риби. Їх там просто гать гати. А жаби взагалі організовують шведську сім”ю – по троє. На фото видно їхню ікру – як автомагістралі в розвинутих країнах (вид зверху).

Останнім часом я постійно переглядаю сайт закарпатської рибінспекції. Навіть попри те, що там часто зображують фото трупів риби, зокрема й червонокнижної, душа не може не тішитися за те, як працюють рибінспектори і під яким тиском знаходяться браконьєри.Постійно з’являється інформація про затримання дво-трьох порушників з павуками чи путанками, які ловлять подуста чи марену. Достатньо лише пройтися по заголовках: «Зариблення водойм Закарпаття триває…», «Браконьєр на греблі у Камяниці…», «Протистояння браконьєрству в нерест…», «Затримання браконьєра на водосховищі “Горбок”….», «На Тисі затримали браконьєрів…», «Затримання браконьєрів на р.Уж…» і так далі. Окрім своїх антибраконьєрських обов’язків, закарпатська рибінспекція займається і зарибленням річок струмковою фореллю. Під час акції «Домівка для форелі 2013» солідний фінансовий вклад було зроблено зокрема й закарпатськими рибінспекторами. А нещодавно вони продовжили зариблювати струмки пстругом. «Протягом останнього тижня у Закарпатські природні водойми було випущено понад 17 тисяч різного виду мальків. Основна маса по зарибленню склала струмкову форель, як особливо цінний вид лососевих. А саме за Програмою зариблення, розробленою Управлінням Закарпаттярибоохорони, як компенсаційних захід по збереженню популяції струмкової форелі в гірських річках Закарпаття на яких будуються МГЕС, було випущено у потічки Тячівського та Перечинського районів» – йдеться на сайті закарпатської рибохорони.

До речі, пам’ятаєте нашу останню зустріч в львівській держрибохороні. Так от, на їхньому сайті також є згадка про цю подію. Тільки написана вона в стилі 80-их, коли згадували про кілограми буряків і надої молока. Жодного слова про нашу суперечку не було. Натомість, нас обвеличали «представниками «Львівського клубу нахлисників». Ну, добре, що не налисниками.

По правді, мені дуже шкода, що так відбувається. Ми б хотіли нормально співпрацювати з рибоохороною, адже мета у нас, сподіваюся, спільна – зберегти наші водні ресурси. Треба відзначити, що за попередньою інформацією, наша рибоохорона працює доволі активно, а її очільник пан Кравець поки що показує себе з кращого боку. Але було б добре, якби наша співпраця вийшла на вищий рівень, від цього б виграли усі.

ПС. Найближчими днями у львівських кіосках з’явиться черговий номер журналу «Риболов-Профі», в якому є моя стаття про переплетені долі закарпатського рибінспектора Олега Ополонського і першого українського іхтіолога Вадима Владикова.

Нагадуємо, що наприкінці червня цього року на мальовничій карпатській річці Мізунка відбуватиметься навчальний семінар з нахлисту. Якщо ви щойно прийшли у цей чудесний світ, в якому поєднуються спорт і мистецтво, ласкаво запрошуємо стати учасником семінару, отримати безцінний досвід і піднятися на кілька щаблів у плані освоєння мухарства.

Станом на кінець квітня зареєструвалося 11 учасників: Іван Бабай, Юрій Щербатий, Петро Ханас, Олександр Корнієнко, Максим Артемчук, Налівкін Михайло, Iгор Середа, Дмитро Петрушин, Володимир Немцев, Олександр Донець та Владислав Осін.

Тож не зволікайте, заповнюйте анкети, аби організатори підібрали для нахлистовиків початкового та середнього рівня відповідну програму підготовки. Приїздіть у чарівні Карпати і не пошкодуєте!

Приємні новини до нас надійшли з Луганщини. Наш добрий друг Єгор зумів цілеспрямовано виловити на мушку більш ніж півторакілограмового коропчука! Деталі розповідає сам автор сенсації.«Спроби виманити коропа тривали періодично, протягом 2-ох тижнів. Місце лову – невеликий ставок з максимальними глибинами в 2 метри; температура води 12 градусів; температура повітря 15-16 градусів, швидкість вітру 0 – 0,5 м/с; година 7:40 ранку. Якраз в цей час відбувався виліт комара-дергуна сhironomid».«Оснащення виглядало так: вудка Kola Salmon SF 5, короткий підлісок з крутим конусом – 0,8 м, індикатор клювання, повідець 0,16 довжиною 1,5-1,7 метра (приблизно, довше глибини лову на 50 см, щоб оснастка розташовувалася під кутом до дна), повідець розбитий на три частини кільцями, з кроком 40-50 см, від нижньої мухи. На цих кільцях розміщені відвідні повідки по 10 см з мухами. Порядок розташування мушок (знизу) – міні-ліч з латунною головкою 3 мм, мотиль зі скляного бісеру і чорний базер». «Закид поперек дрейфу. Проводка по дрейфу і довге, повільне волочіння мушки по дну з періодичними короткими і плавними протягуванням. Короп взяв саме на нижню муху, яка волочилася по дну. Витягав його 5-7 хвилин. На верхні ж мухи, що висять у товщі води, протягом всього часу (2-х тижнів) мені вдалося вмовити 3-х карасів на базера, а на «скляного» мотиля – карася і головня» – підсумував Єгор, з чим його і вітаємо!

Фото з сайту: fishing.lugansk.ua

Ну, і в якості бонуса просто красиве відео про карполяндію і те, як його можна зловити на мушку

А вчора Єгор продовжив свої трофейні лови. Цього разу короп на 1,4 кг. Робоча мушка – мотиль зі скляного бісера. Ще раз вітаємо Єгора і чекаємо на нові трофеї.