Блог двох мухарів

Архив за год: 2013

«Ну, прощавайте! Піду я до великої сіро-зеленої каламутної ріки Лімпопо, де ростуть хінні дерева, та дізнаюся, що Крокодил їсть на обід. І всі родичі знов його добре відлупцювали «на щастя», хоч Слоненя дуже чемно просило не турбуватись про нього. Так воно і пішло. І хоч Слоненя трохи сердилось на родичів, але ніскілечки не дивувалось; воно їло собі дині, гублячи лушпайки по дорозі, бо тоді ще не могло їх підбирати».

Р. Кіплінг, «Слоненя»

І чому я не можу заснути перед виїздом в гори? Скільки вже таких мандрівок було, а щоразу перевертаюся в ліжку, ходжу по квартирі, як сновида, але не сплю. І знаю ж, що як приїду до дому, то буду з ніг валитися, а все-одно не сплю і квит. Десь о шостій ранку забеленькав будильник і я швиденько почав накидати у шлунок всячину. «Я вже є» – це смс від Арсена, який вперше їде на правильну рибалку. Разом з ним Тарас – він спінінгіст і скоро всім докаже, у чому сила.На спідометрі 140, сонце вигулькнуло з-за горизонту і пригріло романтичну нахлистову душу. Їдемо в Карпати і байдуже, що розповідають про тамтешні ріки. Вода піднялася, колір жахливий, риби не знайти. Такого не буває. Риба хоче їсти завжди, головне здогадатися, де вона стоїть і «вино какой страны предпочитает в это время дня» (с). Ми завернули на скелі. Там було море.Одноманітна течія та все ж можна було подекуди розібрати дрібні перекатики, заглибини, ямки і щось схоже на те. Колір води – ну точно як в Лімпопо. Сіро-зелена і каламутна. Хоч по берегах досить чиста. Загалом, цілком терпима і ловибильна. Хоча це на любителя. Може комусь така колить в фейс. Мені ні.  Арсен отримав перші навички. Суха, мокра, стрімер, довга німфа. Останній спосіб виглядав найбільш адекватним у таких умовах, тож новачок почав обловлювати навколишню територію. І невдовзі заробив перші два бали – зловив харіуса, правда, дрібного. Але це була ніби підказка, що риба харчується.Їдемо далі, до впадіння. В останній день березня тут я впіймав трьох пирів. Розраховую хоча б на такий же показник і сьогодні. І буквально на перших же закидах витягаю першого харіуса, а за ним іще одного. Кличу Арсена і ставлю його на правильне місце, але бачу, що він відпускає занадто багато шнура. Вирішую допомогти практичною порадою: беру вудку, скручую шнур, закидаю зі словами: «попробуй отак» і витягаю харіуса. Сміємося. А я згадую листопад 2008 року і свої марні спроби виманити форель з гірського потічка. Поможіть, будь ласка, хто-небудь, просив я тоді. І Ганна взяла мою вудку, закинула мої німфи і витягнула не мою форель. Так буває…   Поки ми з Арсеном розбиралися що до чого, Тарас, який стояв трохи далі від нас, витяг на берег красивого харіуса, який спокусився на маленького зеленого воблера. Стрімеристи, ау! Харіус, звісно, повернувся додому, а ми на свої місця. Арсен примудрився зловити ще одного пиря на мізинець – якийсь фантастичний збіг обставин. Мені ж щастило трохи більше – до першої дня, мав вже 9 хвостів з плавниками.Арсен з Тарасом вирушили додому, на них чекали гості, а на мене ще півдня рибалки. Якраз з потічка прийшли двоє спінінгістів, з якими ми розговорилися на березі ріки. У них поки було глухо, лише один схід форелі. Вони стали на моєму місці і почали просікати воду металевими штучками. Даремно. Я в цей час пив пиво і балакав з одним. Він знає Сашу Бороду, Ганну та інших наших друзів.
Коли вони скінчили я зайняв їхнє місце і одразу ж виловив двох риб. Хлопці попросили зловити ще одного, щоб вони відправили ммс своїм товаришам на якісь змагання, бо вони, мовляв, в цей час, евфемізтично кажучи «несолоно хлебають». Але на замовлення риба чомусь не ловиться. Хлопці вже й вердерси висушили, і пакунки склали, а харіус не брав. І от тільки-но вони сіли в машину, завели двигун і рушили з місця, як я витягнув рибу, але було вже пізно.Самотність на рибалці це насамперед роздуми. Повз тебе пропливають відважні екстремісти і пролітають тисячі думок про життя. А ще про мухи, яких треба було періодично змінювати, оскільки вони, блін, відривалися. Загалом я втратив близько 15 німф, а це дуже важко пережити: усі мухи були робочими.
Особливо я шкодував за рожевою джиговою, яка упіймала 4 риби. Модель була експериментальною. Я ніби відчував, що її втрачу, тому і зробив фото, щоб відновити.  Все ж з закоряженого місця я не сходив, лише чекав, поки на «точку» не прийде нова партія харіуса. Поки перев’язував снасті мав нагоду переконатися у тому, що навіть у неділю наша рибоохорона працює. Їздить, ловить порушників, проводить лікнеп у плані рибальських законів, і, звичайно, штрафує. Так і треба з тими робити, хто свідомо порушує закон! До речі, мешканці навколишніх сіл вже досить добре знають про те, що смерть одного харіуса від їхньої руки може обійтися в 14 000 гривень. Цікаво, якими будуть результати цих знань.Тим часом почався сильний вітер. Ловити французьким підліском було некомфортно, тому я перейшов до довгу німфу з помаранчевим індикатором. Звісно, в такому варіанті треба ставити виключно німфи з латунними головками. Прекрасні результати показали мушки з подвійного бодіквілсу і помаранчевого тораксу.Час від часу попадалися досить непогані харіуси, якими торік і не пахло. Відчувається, що риба вже активна і відійшла від зимової сплячки. Загалом у мене було вже 16 пирів, аж насамкінець трьома кульбітами-свічками мене потішила невеличка форелька, у якої хтось намагався в дитинстві відкусити хвоста.
Натомість в іншої групи наших мухарів, що базувалися вище за течією, форелей було штук 10, причому значно більших. Але секрет в тому, що вони використовували зовсім інші мухи. У мене ж працювали: дрібні шоколадки з помаранчевим тораксом (№18, підвісна, латунь), карпатський фезентейл з мідними та помаранчевими головками (№12, кінцева, вольфрам), джиг-німфа з світлою головкою, кремовим тілом і рожевим спектра-дабінгом (№12, кінцева, вольфрам), фантазійна варіація з жовтого та коричневого бодіквілсу і золотою головкою (№14, кінцева, латунь). Не працювали імітації хробаків, дрібні зелені німфочки та імітації бокоплавів.
Успіхів!

Інтернет-магазин fly–fishing.com.ua поповнився черговим ексклюзивним виробом – низкою котушкотримачів від американського виробника. Мова йде про фірму RITE Bobbin (кого цікавить детальніша інформація про цю компанію – прошу на їхній сайт www.ritebobbin.com).  

Видовження трубка тримача виготовлена з високоякісної хірургічної сталі з 2,5-дюймовою вставкою-трубкою малого діаметру. Розбірний катушкотримач зі спеціальною системою регулювання натягу нитки із навантаженням від 2 до 16 унцій.

Ідеальний під час в’язання мух на довгих гачках і при роботі з оленячих хутром. Для вкладки котушки нитки слід розкрутити хрестоподібний капелюшок гвинта катушкотримача проти годинникової стрілки, зняти торцеву вставку, надіти на вісь котушку і закрутити. Для м’якого натягу нитки пластикові шайби рекомендується розмістити з обох сторін котушки. Ці бобінотримачі дозволяють використовувати котушки стандартного розміру більшості світових виробників.

http://vimeo.com/20937751

Ціна таких котушкотримачів в Інтернет-магазині від 210 до 355 гривень, залежно від моделі. За якісний продукт таких грошей не шкода. Замовити американські котушкотримачі можна тут: http://fly-fishing.com.ua/index.php?route=product/product&path=9_89&product_id=4957

Італієць Мауро Ваккарі живе в Римі, ловить форель різного гатунку і в”яже симпатичні мушки. Пропоную ознайомитися з його фото у трьох категоріях: риба, природа і мушки. Отже, почнемо з риби.

Зверніть увагу на кольори води. Не думаю, що тут справа в фотошопі. Просто на Балканах та Апенінах такий колір води залежить від дна. Дуже гарні річечки…

А тепер гляньте, на що ловиться італійська форель. Переважно це сухарики, є кілька німфочок.

На днях мені прийшли з Франківська нові безбороді гачки, про які я вже писав на блозі. Мушу визнати, що якість їхня і справді висока. Гачки дуже тонкі і дуже гострі. Узяв собі всі види, тож невдовзі буду на них щось в”язати, готуватися до Дунайця і Кубка. А коли пакував їх у загальну коробочку з гачками, то зауважив, що бракує дрібних золотих латунних головок і гачків №18 для в”язання підвісної шоколадної німфи, яку зацінив харіус на останньому виїзді. Тому я вирішив трішки поритися в “архіві”.Загалом я там найшов кілька сотень німф з найрізноматнішими головками, а ще більше сухих мушок, жуків, стрімерів тощо. Геть усе невдалі колишні варіації і спроби вигадати нахлистовий автомобіль. Коли проводилася остання інвентаризація флай-боксів, усе це добро відправилося в старі коробки, до кращих часів. І ось витягнувши гачки на стіл я взявся до роботи. Щоб порізати німфу дотатньо мати звичайні кусачки до нігтів, а також старі ножиці, які не шкода. Кусачками спершу перекусуємо фінальний вузол в районі головки, потім робимо три-чотири “перекуси” по тілу і знімаємо нитки, фазанів, дабінги та усе інше. При потребі користуємося ножицями і зрізаємо дрібні детальки.  За три з половиною години роботи, я звільнив близько шести десятків найрізноманітніших гачків і ще стільки ж головок.Головне, що вдалося роздобути саме такі гачки з маленькими головками, які я і шукав. Попадалися і звичайні тімковські гачки, і хендсівські джиги.  Роботи ще багато, вистачить на пару днів. Здається, що це марнотратство. Але насправді, це досить корисна справа. Увімкніть улюблений фільм, який ви бачили триста разів, витягніть старі-забуті коробки з першими мушками і безжалісно заріжте їх. До речі, я лише першу частину німф порізав. На черзі також гора сухих мушок, а потім підуть стрімери…

Українцям мало що відомо про цю невеличку державу. Знають, що колись вона була у складі Югославії, а інколи вважають, що це дві різні країни. Футбольні спеціалісти розкажуть вам більше, а мандрівники неодмінно попередять, що й по сьогодні там можна ненароком наступити на міну. Правда, ці місця обгороджені вказівниками та знаками. Ну, звичайно, найбільше вражень буде від цієї древньої території у нахлистовиків. У Боснії та Герцеговині є чимало річок, найвідоміша з них це Дріна, описана в романі Іво Андріча – лауреата Нобелівської премії. Кому тайменя – тому в ці краї. Таймені там знатні – такі, що навіть брехати не доводиться, розводячи руки в боки. Окрім Дріни є й багато інших річок, в яких водяться просто таки гігантські харіуси та струмкові форелі. Це Уна, Клокот, Рибнік, Саніца і Пліва. Минулого спекотного літа, коли вся Європа задихалася від гару і палючого вітру, на річках у горах Боснії було досить комфортно. Все-таки позначається деяка висота над рівнем моря, та й клімат біля річки зовсім інший, ніж на рівнинах або на узбережжі. «Вода залишалася стабільно низькою, чистою і зручною для лову протягом усього липня і серпня. Звичайно, найбільш інтригуючими були моменти лову в каньйоні річки Тара у Чорногорії, але там риба вела себе досить ліниво, хоча сам її вигляд у воді надихав на ловлю просто надзвичайно. Декілька непоганих екземплярів вдалося спровокувати. Мова, звичайно, йде про важку німфу, без якої важко було розраховувати на якийсь успіх. Хоча довелося полазити по камінню в пошуках зручного місця і очманілої на сонці рибини» – пишуть балканські нахлистовики.Більш поступливими виявилися риби на Лімі і Люйці. «На мілинах серед трави харіус годувався без особливих проблем зі спекою і сонячним світлом. Звичайно, ранній ранок і вечір залишалися найрезультативнішими годинами лову. Але тут можна було міняти мух, як завгодно – сухар, мокра мушка, мікронімфа. Потрапляєш в місце і в мушку, все виходить з проводкою і риба ловилася. Як у Польщі, на Дунайці або Сяні, риби багато, її видно, вона ось тут плаває і її треба тільки ловити. Тобто найголовніша умова для всіх нервових нахлистовиків дотримується: риба є, і відчайдушне звичне «так ні чорта тут немає!» – не гризе душу» – жартують вони.У Боснії красиві річки з чистою водою, безліч риб, яких зручно і приємно ловити. Боснія є досить відвідуваним місцем серед балканських країн. Особливо часто говорять про річку Рибник та її харіуса і форель. Це знаменита річка, хоча має всього 7 км довжини, потім вона зливається з річкою Сана. Протікає вона серед пагорбів і тому досить швидка. У витоках є кілька озер, тому річка завжди має чисту холодну воду, що дуже добре підходить для життя і розмноження форелі. Ймовірно тому, тут їх величезна кількість, незважаючи на порівняно коротку довжину самої річки. Вода ідеально прозора.
Видно, що глибина переважає в межах півметра і тільки на ямах важко розглянути дно. Ширина річки теж комфортна – від 10 до 25 метрів, якраз на закид шнура. Ну і особливо актуально для приїжджих здалеку рибалок те, що річка не схильна до сильних підйомів і помутнінь води після дощів. А це іноді псує настрій на інших річках.Річка охороняється і ловити тут можна за ліцензією. Втім, це стосується й інших річок в Боснії.  Риби тут предостатньо. Крім струмкової форелі можна помітити райдужку, яка виростає до божевільних розмірів. Інша справа, що спіймати таких непросто. Є достатньо результативна і нескладна методика лову. Можна спускатися вниз по річці і обловлювати стримером всі підходящі місця. Форель добре реагує на поперечний рух мушки і на підтягування вгору теж. Вигадувати нічого не доводиться – чорна п’явка з червоно-жовтими акцентами або сірі зонкери, що імітують малька. Вудка 5 або 6 класу, повідок 0.18.Можна використовувати німфи і сухі мушки по ситуації. Часу на експерименти зазвичай немає, тому використовуємо стандартні варіанти і напрацювання. Харіуси на цій річці потраплялися здоровенні, у хороших фізичних кондиціях. При довжині в 35 – 45 см ці риби нічим не поступаються форелям, а буває воюють ще сильніше. У кожному зручному місці можна ловити «очима», у воді видно силуети риб. Правда, деякі рибалки скептично ставляться до річки Рибник, так як частина цього риб’ячого достатку попросту запущена штучно. Кому це заважає – будь ласка, поряд ще дві чудові річки – Сана і Пліва з форелями натурального, природного нересту. Там ловити трохи складніше, зате можна зловити капітальних за розміром риб.Взагалі, лососеві річки Боснії відносяться до кращих водойм Європи. Протягом усього року вони зберігають постійний рівень води, це подовжує сезон. Береги кам’янисті, пологі і зручні для пересування. Сезон лову форелі і харіуса починається з першого травня і триває до 20 листопада. Кращий час для лову харіуса і форелі це червень – липень або кінець вересня – початок жовтня. Сезон на тайменя на цих річках відкритий з 1 червня. Окрім Дріни, тайменя ловлять на річці Уна. Це унікальна річка, а її острови, скелі і рослинність у кришталевій воді надають їй неповторний шарм. Вся річка, здається, складається з одних зручних місць для риб. Дійсно, популяція тайменя тут просто вражає. Наприклад, рік тому на змаганнях протягом двох днів було спіймано 36 тайменів на 42 рибалки. Це показові цифри. Шанс зловити тайменя дуже високий.
Крім Уни, можна половити тайменя на річці Вбрас. Для цих річок потрібне потужне вудилище довжиною у 10 футів, 8 – 9 класу. Шнур з тонучим або швидкотонучим кінцем, котушка повинна вміщати велику кількість бекінга. І буде вам щастя.

PS У цій замітці використані матеріали сайту fishfly.ru та інших ресурсів