Поки на теренах Інтернету тривають бурхливі обговорення потрібності чи непотрібності проведення нахлистових змагань, у мене виникло ряд думок та запитань щодо якості та умов перебування риби у «камері смертників», тобто на прилавках наших магазинів.

Отже в суботу я відвідав гіпермаркет «Ашан», з метою придбати риби на святковий стіл. Спершу планував купити щуку, але зубатої не було. Тож зупинив свій вибір на райдужній форелі, яку гордо підписали «форель річкова». Усі ми прекрасно розуміємо, що такої риби в природі не існує – це нахабна вигадка маркетологів. Така «форель» народжується і живе в басейнах, річку вона в житті не бачила. Але менше з тим. До «форелі» ми ще повернемося.

А поки я здивовано дивився на трійку дрібоньких стерлядок, які лежали на леді і безпорадно рухали зяберними кришками. Вони були живі. Зверху височіла табличка з ціною і країною походження – Україна. І це при тому, що коли мені не зраджує пам’ять, убивство одної стерляді коштує 48 тисячі гривень. Хоча, гадаю, що тут ситуація трохи інша. Достатньо загуглити «стерлядь» і ми побачимо, що кілька інститутів вже змогли штучно розвести осетрових і запустити їх в Дніпро та Дністер. Але в такому випадку все одно виникають питання до… навіть не знаю з кого почати. До усіх, словом, хто має стосунок до цієї риби.

Йдемо далі. Купивши три райдужки, я узявся за її приготування. Ясна річ, мене цікавив вміст шлунку риби. Провівши неважку операцію видлубав з черева шматок твердої чорної субстанції, очевидно, це комбікорм, яким годують «форель» у басейнах. Промивши рибу, я нафарширував її білими грибами з цибулею, завернув в фольгу і закинув в духовку.

Поки риба пеклася, прийшов час робити канапки з червоною ікрою. Відкривши баночку, куплену в тому ж «Ашані», мене здивував колір.
Ікра була якась не то брунатна, не то гранатна, не то бордова, не то ще якась. Словом, на «червону» відверто не тягнула. Читаю склад: ікра горбуші, сіль і ще там якась Е-біда. Хто не знає, моя кохана дружина провела дитинство на Чукотці, де червона ікра стояла в бочках і ніхто на неї не дивився. Але на смак вона її добре розрізняє. Закинувши ложку ікри, дружина трохи її розжувала, після чого, вибачте за подробиці, витягнула з рота якусь незрозумілу білу речовину, схожу на плівку з якої роблять пакетики. Апетит різко упав.
Я узяв ще ложку і закинув її в склянку, залив холодною водою. Миттєво вода перетворилася на якусь молочно-білу рідину.
Через деякий час я злив воду і побачив, що вся ікра була вкрита тією самою плівковою бідою.
Ми якраз згадали, що читали новини про «ікру» на сайті Фішкі – http://fishki.net/1237545-ikra-krasnaja.html. Тільки от їхня ікра звалася «Сахалінская», а наша «Камчатская».
Словом, банка ікри опинилася в смітнику.

Тим часом допеклася «форель». Пригадую, коли один з наших друзів знайшов на ріці сітку, а в ній струмкову форель (вже не живу), то віддав її мені, а я приготував для своєї чотирирічної доньки. Від рибки залишився сам скелет. Натомість, райдужку вона їла неохоче, трохи кривилася. І справді, риба на смак просто ніяка. Не смачна, не соковита…

Такі от сумні справи. Вже схиляєшся до того, щоб взагалі нічого не купувати в магазинах, а їсти свою квашену капусту, свою картоплю, а м’ясо та рибу привозити з Польщі. Принаймні, у нас ніколи не було претензій до товарів з Теско чи Бєдронкі…

Цікавий нахлист