Цього разу хотів би детальніше зупинитися на проблемі карпатського браконьєрства, а також засобами боротьби з ними. У суботу ми виїхали порибалити на дозволені ділянки Опору та Стрия разом з Юрою і Сергієм. Аби швидше перейти до серйозних моментів поїздки, скажу, що риба ловилася, але не на все і не всюди. Харіуса треба було знайти, а далі підібрати суху мушку чи німфу – кому що ближче до душі було.

Загалом кожен з нас упіймав близько десятка харіусів, Юра витягнув красиву форель, яка дала жару на його новому французькому підліску, мені трапився голавлик. Вже під вечір ми почали пакувати манатки, щоб повертатися додому. Але помітили, що хтось серед ріки ставить сітку. Закрити очі на це неподобство ми не могли, тож я задзвонив до сколівського рибінспектора, але у відповідь почув, що він на лікарняному і приїхати не може. Його пораду підійти до негідників і сказати: «Забирайте сітку бо їде рибінспекція» я пропустив повз вуха. Тут під’їхало троє місцевих рибалок з вудками – певно збиралися провести час на березі ріки, щось випити і закусити. Підійшовши до них, я звернув увагу на сітку, запропонував разом підійти і поговорити. Хлопці відмовилися. Мовляв, то не їхня справа, тих людей вони не знають, зв’язуватися не хочуть. Опустилися руки. Кажу: «Хлопці, це ж ваша ріка. Чому ви її не захищаєте?». Мовчанка.

Залишився один варіант, правда, неперевірений. Дзвоню в 102, одразу з’єднують зі сколівським райвідділом. Кажу, що сітку ставлять, помагайте, захищайте. Черговий записує усі мої дані (прізвище, адреса тощо) і каже, що зараз зі мною зв’яжуться. Чекаємо хвилин 15, вирішуємо подзвонити знову. Черговий переконує, що машина вже має бути біля нас. І справді, невдовзі під’їжджає УАЗ, з якого виходять четверо міліціянтів. Розповідаємо що до чого, показуємо, де стоїть сітка. У нас припущення, що її ставили чоловіки з компанії, яка розташувалася на березі річки метрів за 500 від нас.

Що було далі? Далі були двогодинні розбірки, крики, погрози, протоколи… Найвеселіше було, коли одна дівчина, мабуть, трішки напідпитку назвала мене «сепаратистом». Невдовзі під’їхала друга міліцейська автівка, ще з трьома хлопцями. Позбігалися діти, які почали дивитися безкоштовне кіно. Один з міліціонерів зняв черевики, підкотив штани і на босо поліз шукати сітку. Хвилин за 10 він таки її знайшов і витягнув на берег. У сітці було дві марени, які, на щастя, ще жили. Після звільнення, риба поплила додому.

Довести хто саме ставив сітку ми не могли, але зрештою, це не було настільки принципово. Хто б її не ставив, сподіваюся, більше ніколи цього не робитиме, а діти, також сподіваюся, рознесуть по всьому селу цю історію. Зрештою, пошкоджену сітку міліціонери забрали як доказ, компанія залишилася й надалі святкувати день народження, а хлопцям у синій формі я щиро подякував і потис руки.

Створений прецедент мене не міг не тішити. Тепер кожен з нас, побачивши випадок браконьєрства може спокійно звертатися до сколівської міліції. Так, для цього треба вказати свої персональні дані, і їх можуть дізнатися самі браконьєри. Це, звичайно, ризиковано, але якщо ми нічого не будемо робити і байдуже спостерігати за сітками, то риби у нас не буде.

Нагадаю, що відповідно до законів, ми не маємо права чіпати сітки. Це повинні робити лише працівники рибохорони чи міліції…

Цікавий нахлист