Коли людина приходить в невідомий нахлист, у неї виникає мільйон питань. З чого почати, що купити, де знайти інформацію тощо. Не рідко новачки залазять на нахлистові форуми і нічого не читавши одразу пишуть щось типу: «Допоможіть з вибором снастей». На цьому усе закінчується, адже більш досвідчені учасники форуму при всьому бажанні в такому випадку допомогти не зможуть. У цьому матеріалі я спробую дати початківцям кілька порад, як уникнути клопотів на власну голову, натомість почати повноцінно займатися нахлистом.

Насамперед, варто усвідомити, що нахлист стоїть на трьох китах: час, терпіння та гроші. Якщо чогось одного нема – то краще не займатися нахлистом. На жаль, такими суворими є нинішні реалії. Як не крути, але без фінансового вливання ця справа вмре ще не народившись. Необхідно купити щонайменше одну вудку з котушкою, шнуром і повідковими матеріалами. Також потрібне екіпірування: вейдерси з черевиками чи хоча б високі ґумові чоботи, якісну термобілизну і шкарпетки, неопренові «шкарпетки» для холодної пори року, нахлистовий жилет, в який треба буде покласти безліч необхідних речей, а ще більше різного непотрібу. Щоб виглядати по-нахлистовому по-людськи здалося б мати фліс чи куртку від тематичного виробника та бейсболу. Необхідні також поляризаційні окуляри, бодай одні. Усе це коштує недешево…

Гроші необхідні і для того, аби самотужки в’язати мухи. Вам знадобляться лещата, інструменти (катушкотримач, бажано два, вузлов’яз, перотримач, ножиці, даббінговий твістер, ступка для хутра тощо), власне, самі матеріали. Матеріали не дешеві. Скажімо, пакетик гачків вартує від 15 до 100 гривень, десяток вольфрамових голівок – 30 гривень, пакет простого даббінгу коштує в районі 15-20 гривень, нитка – від 20 до 50 гривень, пакетик CDC – 20 гривень, кілька якісних когутячих пір’їн – ще 50 гривень… А такого добра треба мати багато. Недавно рахував, що у моїх коробках лежать понад сотня пакетів даббінгу, з яких я користуюся заледве третиною. Отже, велика кількість грошей пішла на вітер. Саме тому, вибір матеріалів для конкретних мух і регіону – справа дуже важлива і потребує попередньої консультації із більш досвідченими нахлистовиками. Самотужки, під час вибору продукції, від якої очі розбігаються, потрапити пальцем в небо просто нереально, тож навіть не намагайтеся. Коли ж мухи нав’язані, їх треба спакувати в спеціальні флай-бокси, ціна яких на українському ринку становить від сотні гривень за штуку. Іноземна продукція буде в рази дорожча.

Звичайно, можна піти шляхом економії і придбати чи взяти в подарунок юзані речі. Зрештою, нахлистовики не рідко продають те, що їм вже не потрібно, але цілком знадобиться для тих, хто починає займатися нахлистом. Це можуть бути і вудки, і вейдерси, і інструменти. Таким чином на арену виходить другий кит – час. Час для того аби поспілкуватися і отримати необхідну інформацію, час для того, аби добре пошукати і знайти саме те, що необхідне. Час для того, щоб без поспіху в’язати мухи. Не рідко я зустрічав людей, у яких такого часу просто нема. Тож їм доводиться економити не у фінансовому плані, а в хронологічному. І не відомо, що гірше.

Нарешті, переходимо до третього кита – це бажання. Бажання вчитися, шукати, досліджувати, вдосконалюватися… Пригадую себе, коли ще не ловив нахлистом, а дивився на карпатські ріки і не розумів, де ж там може бути риба. Тоді я дивився, але не бачив, слухав, але не чув. Тепер, коли вже не один рік рибалю на мушку, починаю зауважувати за собою небачені раніше речі. Наприклад, у мене почав активно працювати периферійний зір! Це просто неймовірно, бо раніше такого не було. Невже це нахлистова еволюція? Тепер, коли я на ріці, то помічаю секундний блиск у воді і маю впевненість, що на цьому місці упіймаю рибу. Як правило, все так і відбувається (якщо цей блиск не належить подусту J). Нещодавно на Ріці в Закарпатті мені вдалося навіть помітити харіуса, який піднявся до поверхні, але на повітря навіть носа не висунув. Не знаю як для кого, але для мене це особливе досягнення. Знову ж таки, вважаю, що досягнув цього завдяки бажанню вчитися і бачити те, чого не бачив раніше.

Раніше, коли мені багато чого не вдавалося, я хотів закинути нахлист. Реально, то були муки. Не міг я зловити харіуса протягом дня, не міг нормально закинути мушку чи бодай адекватно її зв’язати. Якби не стороння допомога, то, мабуть, я й надалі їздив би на ставки і ловив коропів. Та радію я не через це, а через те, що навіть зараз, коли зловити рибу не є жодною проблемою, у мене щоразу збільшується бажання вчитися і вдосконалюватися. Постійно я ловлю себе на думці, що мої знання про ріку і нахлист просто мізерні, а вміння вибрати мушку і зловити рибу – це капля в морі, не більше.

Величезне задоволення я отримую від спілкування з нахлистовиками із інших регіонів. Особливо подобається спостерігати за тим, як вони ловлять, яка в них техніка чи стратегія. Наприклад, на останніх змаганнях на Ріці я відкрив для себе унікальний французький метод від Дмитра Петруняка, німфову техніку із пролонгованою проводкою від Івана Повхана, а на Опорі був вражений методикою Богдана Цебрика, який ставив дрібні мушки на критично тонкі повідки.

Чотири чи п’ять років тому до моїх рук потрапив диск з чеським фільмом «Нахлист та в’язання мушок». Я його передивляюся десь двічі на рік, аналізую і прораховую все, що там бачу. Неймовірно, але щоразу до мене доходить нова дещиця інформації, на яку я не звертав увагу раніше. Нахлист добрий тим, що він не має меж. Гадаю, нікому не повернеться язик сказати, що в нахлисті для нього секретів не залишилося. Хто так бодай думає, той дуже глибоко помиляється. Зате нахлист дозволяє прогресувати і розвиватися. Згадайте апорію Зенона із університетського курсу логіки і уявіть себе швидким Ахілом, який не може наздогнати повільну черепаху, що собою уособлює нахлист. Змиріться з тим, що вам доведеться лише бігти за нею, але не переганяти.

Усе це – і спілкування, і дослідження літератури для нахлистового розвитку надзвичайно важливе. Саме тому новачкам категорично рекомендується приїжджати на семінари, фестивалі та змагання, але от бути там мовчазним спостерігачем – не найкраща ідея. Крім того, вартувало б усвідомити ще одну річ. Не секрет, що професійні шахісти не люблять грати із любителями, адже таким чином вони знижують свій рівень. Щось схоже відбувається і в нахлисті. Бажано, щоб новачки приїжджали на такі зібрання вже бодай інформаційно-підкованими. Нахлистовики теж дорожать своїм досвідом – ділитися ним вони не проти, але так само не будуть проти отримати інформацію взамін. «Муму» у нахлисті – не варіант.

Ну, добре, наговорив я всякого. Хочете – вникайте в суть написаного, хочете – йдіть своєю нахлистовою стежкою. Удачі!

Цікавий нахлист