Кінець напруженого робочого тижня не віщував ніякого позитиву. Ще й погода, як на середину квітня зовсім не балувала весняним теплом. Звістка про вільну від робочих справ першу половину п’ятниці, збудила бойовий дух і підштовхнула на хлистове серце до авантюр.

Душа рвалась кудись подалі від людей, але я розумів що в гори на три години немає ніякого сенсу їхати. Перебираючи варіанти поблизу Львова, набрів на Озерний край, в пам’яті винирнули романтичні спогади про те, як я там п’ять років тому освідчувався дружині. Тож вирішено – їду тероризувати тамтешню акваріумну щуку, а заодно і випробую перед Дунайцем новий комплект восьмого класу.

На робочий день компанії собі знайти не вдалося, тож спакувавши снасті о 7.30 неспішно вирушаю в сторону платника. Надії про невеличкий рибацький пресинг у будній день на тамтешніх мешканців розвіялись як тільки я заїхав на території господарства. На парковці стояло зо 20 авто.  “Можливо короповими?” – майнуло в голові. Не з моїм щастям – на момент мого приїзду на щучому озері було 27 спіннінгістів.

Що декілька метрів в воду булькали воблери, силікон і залізо. Кляті спінінгуї!!! Повертатися я не був налаштований, тож пригледів собі метрів сім берега на протилежній стороні від дамби. Поки добирався до місця побачив зловлених двох щучок грам по 400. Хлопці розповіли що з самого ранку риба була активніша. Ну нічого – моя все рівно на мене чекає.

Збираю снасть, ставлю шнур з тонучим кінцем, повідець з флюорокарбону 0.5мм і 10 см. стрімер. Сповнений ентузіазму роблю перший закид, філігранна проводка і… нічого. П’ятий, десятий і двадцятий закінчуються ідентично.  Щось я явно роблю не так, міняю довжину і інтенсивність стріпів, глибину проводки, паузи. Повний 0. За цей час хлопці поруч ловлять ще дві щучки.

Перекур. Беру себе в руки і змінюю приманку на меншу – 7см. срібний стрімер з червоним комірцем. На першому  ж закиді отримую удар. Значить я на правильному шляху. Закид в ту ж точку, трішки довша пауза і довгоочікуваний удар – ця вже не зійде. Прут плавно відпрацьовує ривки риби і за декілька хвилин кілограмова красуня опиняється в підсаку.

Щучий сезон відкрито! Декілька фото і рибка пливе назад в озеро, але на цей раз з куканом в губі. Як виявилось ключик до кльову я дійсно підібрав, адже за наступних півтори години в моєму підсаку опинилося ще 11 рибин від 750 грам до двох кілограм. Всі, окрім найменшої, яка виявилась найбільш голодною і заковтнула стрімер аж за зябра і першої кільовки, благополучно поплили підростати.

Ще було близько 5 сходів та один зріз флюра, що стався з моєї вини, адже я його не перевірив після попередньої рибини. Кляті спінінгуї ставали для мене після кожної рибини все милішими, адже активність риби значно зменшилась і заробити покльовку їм ставало все важче, а кожен звук фрикціону змушував їх нервово пересмикуватись і псувати своє здоров’я куривом.

Об 11 годині я вирішив закруглятися, на кукані висіло два хвости на вечерю, за які я заплатив 100грн + 30 грн за риболовлю. Тільки підійшовши до авто я відчув як в мене болить спина… Вкладатись довелось буквально в кожен закид, 8-ий клас це вам не жарти, особливо враховуючи той факт що щука ближче як 20м від берега клювати відмовлялась і неприємний боковий вітер явно не допомагав.

Тож рибалка вийшла доволі трудова і пізнавальна. А Озерний край, як варіант відвести душу на декілька годин, однозначно заслуговує право на існування, ба, більше того, здатен подарувати масу позитивних емоцій.

Автор: Арсен Грабчук, спеціально для Блогу двох мухарів
Фото автора

Цікавий нахлист