Пролог

Оскільки на мене випала така відповідальна місія написати звіт, то трохи опишу свою відпустку. І так, взяв з 27 липня на п’ять днів відпустку, понеділок проваландався по Львову, а у вівторок разом із дружиною та сином рушили на Татарів (за Яремча). Дорога пролягала крізь мальовничі села та міста і не менш мальовничі ями на дорозі, які ще не встигли відремонтувати.

Приїхали на місце та поселилися в хорошому готельчику і одразу у мене промайнула думка, що коли засне дитина, то я у жінки відпрошуся на рибалку, бо там протікає річка Прутець Яблунівський.
Ось настав цей момент і вйо до води, перед тим проконсультувавшись у власника готелю на рахунок рибалки, хоча він не був рибаком. Зійшовши на воду та побачивши перспективні місця почав закидати AC/DC мушку

Річка була гарна із ямками, невеличкою течією і великою кількістю водоростей. Покидавши пару раз – почався жор Гольяна, так походивши десь біля 30 хв – результат не змінився і я зрозумів, що потрібно йти додому і не тратити час. Прийшовши додому, я запитав у власника, чи я вірно його зрозумів на рахунок річки і він мені повідомив, що я ловив в каналізації від Буковеля, а він мав на увазі маленький потічок під назвою Хемський струмок. Після цього всього мені стало ясно, що порибалити в окрузі не вдасться і що та річка на яку я покладав надії і сподівання – утопія і що люди не шанують, те що мають. На наступний день сходив на той струмок, він був в завширшки до 2-3 метрів і рибки там я не спостерігав і остаточно зрозумів, що кинься того ровера хлопче.

Решта днів присвятив сімї – з’їздили на водоспад Гук.

Де я зустрів мего монстра, який мені люб’язно позував перед фотокамерою.

Потім заїхали в Яремча на водоспад Пробій, де трішки потусувалися серед лавок з різним реманентом та виробами із «Піднебесної China»

Ой, щось я розписався не про рибалку – так от 30 липня вернувся із Татарова, маючи дві години часу пересів на авто до Володі Сави старшого, і ми рушили за Маркіяном Савою молодшим на Самбір.

Експозиція

Нас зустріла жінка Володі – Наталя та їх син Маркіян, які запросили мене на чай із канапе. Поїли, попили і шур полетіли на Смільницю. На кордоні було не багато людей і ми досить швидко рухалися, аж раптом я помітив «чорного кардинала», який у нас забрав їду, коли ми в квітні їздили на Дунаєць, мені не було за що переживати, бо мав із собою пляшку коньяку та кусок сиру, а от за їду Сав я дуже переживав, бо їм дали в дорогу добрий пакунок. Але, хух, до нас прийшов інший митник і ми без проблем перетнули кордон.

До дванадцятої ночі заїхали до Павела за ліцензіями та потім вирушили в Orelec на «зелену агротуристику». Ранок почався із 4 години, бо ще мали заїхати купити Маркіяну ліцензію на спін, бо Павел їх не продавав. Але коли приїхали до місця їх продажу, то двері були закриті і продаж здійснювався тільки із 9 ранку, ще трохи помотавшись по Średnia Wieś – безрезультатно, вирішили Маркіяна призначити фото кором)

Заїхавши на ділянку біля тюрми, сніданок розпочали із сухих мух.

Полоскали їх полоскали і нічого не було видно і чути. Згодом Маркіян побачив у воді присутність харька, але той був ручний і навідріз відмовився хапати приманки. Час доходив до 9 години ранку і Маркіян просився, щоб ми його завезли купити ліцензію для спіна. Купивши ліцензію, ми залишили його на впадінні Хочевки у Сян, а самі переїхали на «Ельдорадо» де зустріли Поляків та Англійців.

Приступили до води знову із сухарями і знову безрезультатно, перейшли на німфетки, але води було мало і дуже чиста. Я почав німфи кидати як сухою і вимантив одну невеличку форельку, далі почав кидати і тут до мене прийшла прана і колишня наука Нестора стосовно оливкового вуліка. О чудо, я не прогадав – пішла жара, форель як не нормальна почала жерти той вулік, аж біда.

Володя далі мучив німфу – безрезультатно. Я йому порадив вдягнути вуліка, але у нього не було оливкового і прийшлося трохи під шаманити, що було у арсеналі. Після цих маніпуляцій почався і у нього кльов і зацікавленість до даного виду ловлі.

Коли перетягавши і переколовши всю форель на Ельдорадо ми знову вирушили до тюрми в пошуках «ліпеня». Я і Володя впряглися як каток в суху муху і знову безрезультатно…

Мене це напрягло і я знову перейшов на вуліка, перетягавши ще форельок, я побачив виходи харька на суху. Вдягнувши суху AC/DC мушку я побачив вихід – холостий, другий вихід – натяжка шнура і от він красень десь в р-ні 40 см, став на течію і не рухається я тримаю натяжку шнура і не знаю, який мене хек надолужив підтягнути шнур котушкою, харьок це прочув і дивлячись мені у вічі виплюнув мушку, в мене просто не хватало літературних слів, хотілося вкусити себе за лікті! Тут надійшов Володя і я йому вказав місце де є виходи, він поставив придбану колись у Павела муху і о чудо в нього засікся красень, поки я витягнув фотоапарат він йому теж з незрозумілих причин втік – дурна карма! Далі ще були виходи, але на жаль не на наші приманки – харьок хотів хрущиків на 22 номері гачка, що у нас не було.

Підсумовуючи перший день, я піймав порядку 20 форелей і десь 30 зійшло, найбільша, яку витягнув мала 35 см

На правій руці вказівний палець протертий від шнура до крові та по сьогоднішній час болять в суглобі мізинець та безіменний палець від стрипів на лівій руці. У Володі трішки гірший результат, так як в арсеналі не було оливкового вуліка.
А ось і він король програми після всіх укусів))

Відпрацювавши на трудовій ниві ми поїхали за Маркіяном, у нього був мабуть найкращий результат поза 50 пстронгів на мікро блешню із чистого сребла.

Опісля нас чекав магаз «Єдрьонка» із півасьом та до півася. На наступний день я вже на риби не їхав, бо чесно кажучи відловився по повній і вирішив зайнятися зеленим туризмом – сходив в ліс по гриби, але знайшов ожини і малини і потім сходив на каменоломню де відкривався прекрасний вид на Сян та на кусочок озера Соліна.

Епілог

Рибаки приїхали ввечері із покращеними результатами, Володя вже краще відловився завдяки моєму вуліку, який я йому позичив за 5$ 🙂 та із своїми, які мав. Попрощавшись і подякувавши власникам за нічліг ми полетіли додому на Україну.

Автор: Михайло Швець, спеціально для Блогу

Цікавий нахлист