Досиджуючи останні години п’ятниці на роботі так і кортіло кудись поїхати на вихідні щоб порибалити. В голові крутилася думка поїхати в Дубину до п. Марії,  але зважаючи на те ще всі колеги були віддалені від Львова, а машиною їхати одному не вкладався у «дешеву логістику», було вирішено сходити в басейн і тим обмежитися на п’ятницю). Хоча п’ятниця закінчилася не тільки басейном але і відвідинами тематичних закладів. Прийшовши о 1 ночі та поспавши 4 години було прийняте беззаперечне рішення збиратися на Мукачівську електричку і пхати до Тухлі.

Прибувши в 9:10 в Тухлю, я одразу побіг до води на одну місцину де колись ловив голавликів до 40 см. Вода була я б не сказав, що подібна до компоту та і рівень де не де був нормальний, але чомусь прокидавши трішки часу сухою і походивши туди–назад я отримав результат із цифрою «0».

Було прийняте рішення рухатися за течією в сторону Гребенева, так як завжди ходив в протилежний бік і траса була заїжджена)). Пройшов багатенько перекатів результат мій не змінювався і пир так і не показувався((. Аж раптом на одому невеличкому перекаті щось зарухалося, один раз вийшло і пропало. Рухаюся далі і знову нічого, перед мостом на зливі почав вистрибувати харіус на суху AC/DC мушку Dun, повистрибувавши десь до 5 разів так і не загачився – рухаюся далі.

Далі мене на перекаті очікував вихід перед великою каменюкою – ура харіус – хек – голавлик на долоню – смуток((. Чимчикую далі, безрезультатність знову заводить у печальку, ставлю суху AC/DC мушку із жовтого пір’ячка і о чуду на одному невеликому зливі – невеликий харьок – ураааа, відійшов від «0».

Так ходив – бродив, що дійшов до відомого впадіння, де мене очікувало три сходи і два виходи харіуса.

Час підходив до електрички додому і я почимчикував на залізничну станцію Гребенів. Прибувши ввечері  здзвонилися зі Сергієм стосовно поїздки в р-н Журавно, там колись на Дністрі Сергій піймав жереха на 2 кг – погодили. Зранку в 7:00 завантажилися в маршрутівку 234 і поїхали на Журавно. Дорога була пекельна після Жидачева як в пісні Chris Rea – Road To Hell і зайняла нам 2,5 години, це при тому що відстань до 90 км. Далі пішли пішки до заповітної місцини, по під мальовничий монастир в Старому Селі, який знаходився на крутій горі, де я сказав: що до нього хр..н вилізеш, а Сергій сказав, що із нього хр..н злізеш – вирішувати Вам)). Далі дійшли до скелі з піску і в результаті полізли на неї щоб попасти в ліс і по хребту рухатися далі.

Ось ми добралися до потрібної місцини за 1,5 години, але Сергій її ледве впізнав, так як спала вода і трішки змінилося русло Дністра. Нам потрібно було вибратися на острів і ми почали форсувати річку.

То залізли по коліна в болото, то прийшлося Сергію занурюючись повністю під воду однією рукою над головою перенести-переплисти свій та мій рюкзак, бо я не ризикнув на такий перехід,  хоча кожної п’ятниці ходжу до басейну)). Ось ми на острові між нами два зачьотних злива, жерех і головень б’є малька – аж гай шумить. Я пішов на один злив, Сергій на інший – почали рибалити із стрімерів, в мене нічого в Сергія вийшов монстр, але не загачився на стрімер. Я прийняв рішення ловити на суху  муху парашут, не знаю як вона називається, бо її колись мені з презентував Ростик, колір її був оранжево – жовтий (жовте AC/DC пір’я, оранжевий aero dry wing і хвостик). Її я проводив як суху, а назад її витягував як стрімер і так пару раз, аж раптом бац – голавлик десь до 30 см – настрій піднімається. Закидаю знову і знову і при проведенні як на стрімер у мене зачіпляється 30 см жерех – перший мій жерешочок.

В той же час паралельно бачу, що Сергій на стрімер теж щось тягне, згодом виявилося, що теж жерех в р-ні 30 см. Далі закидаємо і щось не має результату, а жерех і голавль не перестають бити малька і кидаються ледве не під ногами. Ми далі полощемо наші приманки, нічого не має, ще й до того всього я зачіпляю уловисту приманку за гілку і обриваю її – настрій у мене м’яко кажучи пропав. Я вирішив перейти на німфи, але через пару проводок зачепив їх і обірвав дві штуки, вирішив перейти на сухаріка, стрімера, жука, останній дав результат  – голавлик на долоньку.

Як далі не скакали риби, на відріз не хотіли клювати ні на що і ми вирішили рухатися додому, бо нас чекала ще прогулянка та танкодром по дорозі. Дорогу до маршрутівки нам прикрашали яблуньки, грушки, виноградик і півко на зупинці в Монастирці.

Близько 23 я прибув додому із думкою – понеділок, робота – дожить би до п’ятнічки)).

Автор: Михайло Швець, спеціально для Блогу

ПС. Від редактора блогу. Прочитавши про басейн, мені чомусь згадалася пісня Семена Слепакова. От її середина:

….  Дома снял я свои штаны, штаны,
Снял привычно свои штаны
На глазах у своей жены, жены
И у мамы своей жены.

И сказала жена: «Где трусы, трусы?
Где, скотина, твои трусы?
Ты взгляни на свои часы, часы,
На свои ты, козлина, часы!»

Я сказал: «Я ходил в бассейн, в бассейн,
Да, представь, я ходил в бассейн!
И в бассейне трусы посеял, посеял.
Чё такого?! Трусы посеял!»

И сказала жена: «Ну да, ну да…
Ты же, сука, у нас спортсмен,
Только я звонила туда, туда,
Ты два года не ходишь в бассейн»….

Цікавий нахлист