На ранок нам з Сергієм випав передостанній пул – довелося їхати. Поруч ловили Макс та Андрій, тож ми швиденько розійшлися по пулах і почали готуватися до етапу. В принципі, на місце гріх було нарікати, як і ввечері, пул випав класний. Починався він ямою, далі було ще кілька приямків, потім каскад бурунів і, нарешті, ще одна яма. Погано лише те, що до козирних точок треба бігати, але нехай вже.

Я почав обловлювати першу яму, однак не заробив жодного удару. Риба вперто продовжувала мене ігнорувати. Довелося обловлювати менш перспективні ділянки, але і там було сумно та тихо. Нарешті, в самому низу, на останній ямі я упіймав 30-сантиметрового харіуса – свою першу рибу на цьому турнірі. Часу залишалося вдосталь, отже треба працювати далі. Спокусився цей пир на підвісну шоколадку з зеленим торраксом, дуже часто саме таке поєднання виручає у складних ситуаціях.

Повернувся до місця, звідки починав. Досить довго шукав рибу в глибокій ямі, але специфічна течія практично не давала мені можливості якісно провести мушки. Інтуїція десь підказала, що варто перейти на іншу сторону і вже звідти намагатися провести – там течія більш рівномірна.

І справді, після кількох проводок, коли нарешті вдалося опустити німфи до самого дна, я отримав хороший удар і поборовся із красивою та сильною рибою. Харіус замірявся на 36 сантиметрів – згодом виявилося, що це була найбільша риба чемпіонату.
Усе добре, звісно, але часу залишається не багато, та й дві риби – то далеко не межа бажань. Тому довелося активніше прочісувати територію. Прийшов головний суддя, який одразу ж перевірив відстань між мухами – десь здавалося, що там бракує сантиметрів. Обійшлося.
Зате вдалося виловити третю рибу – її вже сам Олег і зміряв, бо стояти довелося на неприємних валунах, Сергієві було важко дотягнутися. Знову 30 сантиметрів. Загалом це був непоганий результат.
Я лише на 80 балів відстав від Роми Михайлюка – вирішив один сантиметр. Рома зловив 4 риби, одна з яких мала 16…
Третім став мій сусід Рома Яковченко – також чотири риби, однак більшого розміру.
А перше і друге місця посіли інші мої сусіди – Макс та Андрій, яким на двох вдалося упіймати 12 риб, по 5 та 7 відповідно. Таким чином, Андрій Мартиненко посів перше місце в етапі – шикарний показник для новачка змагань.

Далі нас чекала Мізунка, на якій ще ніколи змагання подібного роду  не проводилися. Олег одразу попередив, що пули мілкі, ям майже нема. Але цього разу така інформація мене чомусь не засмутила. Раз нема ям, отже риба розконцентрована по всій ріці.
А раз ріка мілка, отже треба ловити на сухі або мокрі мушки, залежно від погоди. Зважаючи на те, що небо почало хмаритися, я оснастив одну з вудок спеціальним монтажем одразу для трьох мокрих мушок. Правилами це не заборонено, але раніше нічого подібного я не використовував.

Моїм суддею став Володя Крижанюк із Києва, а до місця вирушили разом із Андрієм Скворчинським та Сергієм Кушинським, якому так і не вдалося порозумітися з норовливою Свічею.

Навігатор зупинив автівку значно вище водоспаду. Наш пул колись мені б зовсім не сподобався і я просидів би на одній ямі біля берези увесь час. Зараз же, упіймав там одну рибу, узяв в руки «конгера» з мокрими і пішов униз по течії. «Конгер грандіс» дуже специфічна вудка. Вона має швидкий лад і легко справляється із найбільшими рибами.
Важливо й те, що на ній риба ніколи не сходить, вона її гарно тримає. Однак перші сто метрів не дали результату. Я вже почав зневірюватися у своїй ідеї, але дійшовши до кінця пулу отримав натяки на те, що мокрі мушки таки цікавлять рибу.

І тут почалося! Харіуси атакували один за другим на мілині – там їх зібралося дуже багато. Двічі крупна риба банально обривала мої повідки. Було і чимало холостих ударів. Але шістьох харіусів до себе я таки дотягнув. Коли залишалося ще трохи часу доловив двох на німфу трішки вище, просто під ногами. У підсумку в мене 9 риб, але щось підказувало мені – це ніякий не рекорд.

І справді, Андрій Скворчинський, який ловив на сусідньому пулі так само упіймав 9 – переважно на суху. Так само 9 зловив і Міша Шунинець. А Рома Михайлюк, мій сусід з іншого пулу, завів до підсака 11.

Тільки-но закінчився мій час, на нас знову насунула дика злива і залила усе навколо. Володі довелося не солодко, але він проявив свою майстерність та упіймав двох харіусів – одного в ямі на початку (ще одного злив), іншого внизу, на мокру. Мокрими, зрештою, були всі – і риба, і нахлистовики. Закінчився час, закінчився дощ. Ну, звісно…

Як показав підрахунок, у мене була трішки більша риба, тому й вдалося видряпатися на четверте місце. Третім став Рома Михайлюк. А перше та друге розділили Іван Магула та Рома Яковченко, які просто розірвали свій пул – по 13 риб на брата. Це було дуже круто.

Таким чином, на перемогу претендували троє-четверо учасників – Макс, Андрій Скворчинський, Ваня Магула та Рома Михайлюк. Усе мав вирішити останній, ранковий, етап. Мені ж, завдяки нулю в першому етапі, не світило нічого серйозного. Навіть якби я три брав перші місця – усе одно не зміг би перемогти. Але здаватися я наміру не мав – зранку треба буде битися до кінця!

Цікавий нахлист