Ранок видався дуже важким. І не лише у мене. Так, ми гарно і душевно посиділи ввечері, але сил залишалося обмаль. Втома брала верх. Коротенька пробіжка та розминка дозволила прийти до тями та збиратися. Добре, що узяв багато речей, вони якраз пригодилися – у п’ятницю та суботу змок до нитки, мало що з того висохло.

Ми знову сідаємо в авто до Андрія та вирушаємо на Мізунку. Цього разу нам з Володею випадає красивий та елегантний пул, з великим різноманіттям – можна ловити і на суху, і на німфу. Починати має Володя. Він не поспішає – акуратно розмотує снасть, викурює цигарку і робить перший закид.

Київський нахлистовик меланхолійно пересувається з одного місця на інше – мені б такий спокій! Але крім всього іншого він по трохи виловлює із річки сріблястих красенів. Вони доволі активні, беруть на невеликі німфи. У підсумку, Володя упіймав п’ятьох рибин – дуже пристойний результат.

Я ж вирішив починати з низу і плавно рухатися до початку пулу. Але щось одразу пішло не так. Невдалі закиди, усе переплуталося, зачепи на рівному місці, обриви, нерви і злість. Увінчалося усе сходом хорошого харіуса перед самим підсаком. Уся ця катавасія тривала практично половину відведеного часу, а у мене в протоколі сидів лише один пирик. Довелося витратити ще кілька хвилин аби привести себе в порядок і лише після цього справи налагодилися.

Якраз прийшов Олег, який розговорився з Володею. А мені почали вдаватися результативні закиди. Один за одним харіуси вимірювалися та записувалися до протоколу. Більшість на німфу – дрібну шоколадку, але вистрибували і на суху – крихітну чорну «мурашку». Коли я наздогнав Володю за кількістю риб, у мене залишилася одна хвилина. На мілині, навіть без окулярів (запотіли на початку) я помітив характерний рух. Проводка – і риба міцно хапає сухарика! Доводжу до підсака – 29 сантиметрів. Найбільша на сьогодні. У результаті маю шість риб і ще поки не знаю – радіти чи сумувати.

Ранок на Мізунці видався дуже цікавим. Рвонули вперед Юра Кінчик (10 риб) та Макс Кусакін (11 риб). Я ж опинився на третьому місці. Володя Крижанюк став четвертим. Далі хлопці розмістилися дуже щільно – усе вирішували сантиметри. Геть не пощастило Ромі Яковченко. Учора він був першим, а сьогодні залишився з нулем…

Приїхавши на базу ми з Олегом взялися за підрахунок балів. Виявилося, що перше місце має дістатися або Максу або Андрію, оскільки в кожного з них у підсумку назбиралося 18 пунктів (це загальна сума місць за чотири етапи.
Наприклад: у Макса в першому етапі було друге місце, у другому також друге, у третьому тринадцяте, у четвертому – перше. У підсумку – 18 балів). Довелося рахувати загальну кількість риби – у Макса її було більше.

Третє місце безапеляційно дісталося Ромі Михайлюку – він рівно пройшов усю дистанцію, показавши високий рівень підготовки та майстерності.
Щодо четвертого місця, то виявилося, що у Вані Магули і в мене також однакова кількість балів – 28 (у мене за перший етап шістнадцяте місце, далі п’яте, четверте та третє. У Вані п’яте, дев’яте, друге та дванадцяте). Однак, за особистими результатами (кількість риби) мені довелося поступитися четвертим місцем і задовольнитися п’ятим. Зрештою, зважаючи на порожній перший етап, це дуже непоганий результат.

Шостим став Дмитро Петруняк, сьоме місце дісталося Андрію Мартиненку, якого підвів останній етап. Іван Головко отримав восьму сходинку, а Рома Яковченко лише дев’яту: два нулі, одне перше місце і одне третє – нестабільність наше все. Замкнув десятку Габор Варга, який вперше брав участь у змаганнях. Нагадаю, що він спеціально приїхав на них із Лондона.

Переможці та призери отримали нагороди. Дмитро Петруняк та вічний спонсор – компанія Strike! нагородили номінантів набором цікавих матеріалів (дісталося і мені). Для призерів УЛН підготувала сертифікати: дві тисячі для другого та одну для третього. Сертифікати можна використати у магазині fly-fishing.com.ua.
А головним призом змагань стали вейдерси від компанії Tramp – новинка на нахлистовому ринку. Володарем їхнім став Макс Кусакін, очі якого горіли від радості та щастя. Цікаво те, що буквально за день до змагань він вже не знав, чи приїде, але завдяки підтримці друзів, поїздка вдалася і себе виправдала.
Макс заслужив перемогу – у нього колосальний досвід, майстерність та вміння давати собі раду у складних ситуаціях. Тож перший чемпіон УЛН поїхав додому із новенькими вейдерсами, дипломом, медалькою та повним мішком щастя. Зрештою, як і кожен з нас.
Змагання пройшли успішно – головне, що всі задоволені!

Фото автора, Володі Крижанюка, Макса Кусакіна та Діми Голенкова

Цікавий нахлист