Як завжди, на «базу» робоча група виїхала за кілька днів до початку змагань. Треба було провести певні організаційні заходи, і, що головне, самим трішки відпочити та набратися сил. Олег Сова та Діма Голенков заїхали за мною у середу перед обідом. Ми склали пожитки до авто і вирушили на південь. На початку погода була хмарною, але змінювалася вона блискавично. То вийде сонце, то капне дощ, то задує сильним вітром. Е, байдуже, їдемо в Карпати!

Пані Марія спеціально готувалася до нашого приїзду. Вона не брала іншої роботи, адже треба було готувати багато і смачно. Приїхавши, побачили машину Саші Дробота – він тусувався тут ще з понеділка. Власне, на початку тижня вода була чистою, а риба дуже активною. Вона відгукувалася на сухі мушки і загалом поводилася пристойно. Зараз же нас зустрів ну дуже брудний Опір. Брудними були і сама ріка, і всі її притоки. Погані справи. Надію давав хіба що прогноз погоди – на кінець тижня обіцяли якісне покращення. Я вирішив трішки пройтися лісом, по своїх «точках», у пошуках грибів. Але їх не було, що й логічно, зважаючи на дикий холод, особливо вночі.

Аби трішки розім’яти кісточки, вирішили поїхати на чисту воду, на Стрий. Там є кілька точок, де досить багато риби, тому не гаяли часу на експериментальні ділянки. І справді, на чистій воді харіус пристойно відгукувався на суху мушку. Ловити я вирішив відродженою вудкою ElkHorn третього класу. Правда, здавалося, що для повноти картини їй легше буде працювати із шнуром четвертого класу.

Тим не менше, на свою нову мушку, я упіймав шістьох пирів, ще двох злив дорогою до підсака. Загалом, дуже непоганий результат. Щодо самої мушки, то я назвав її «лапочка». Легенда наступна: на гачок 16 розміру фіксується жмуточок із лапки зайця. Для того, щоб уникнути «сходинок» пучок не має бути грубим. Окрім того, а це важливо, обмотку по тілу необхідно здійснювати очищеною борідкою пера павича. Найкраще для цього підійде помаранчева чи сіра борідка. Не шкодить додати кілька волосин з пера coq-de-leon у якості хвостика.

Далі слід очистити одне крупне перо CDC (сіре, сизе, помаранчеве або жовте), вставити борідки у даббінгову петлю і намотати їх навколо лапки зайця. Фіксація вузлом здійснюється там же. Якщо є вільний простір між колечком гачка, можна зробити кілька обертів натурального сірого даббінгу. І насамкінець, за допомогою ультрафіолетового лаку та ліхтарика ущільнюємо тіло мушки та робимо його гладеньким – відповідно, привабливим для риби. CDC та лапку слід випрямити та підняти догори.

Таким чином ми добиваємося певного ефекту. По-перше, мушка стає видима на великій відстані, що украй важливо для нахлистовиків із слабим зором. По-друге, за допомогою багатьох матеріалів, які добре плавають, мушка легко тримається на хвилях і не занурюється. По-третє, з дна риба бачить лише маленьке і симпатичне тіло, відповідно, миттєво реагує на нього. Одним словом, «лапочка» дуже добре себе показала на Стрию, тому я вирішив зробити ставку на цю мушку і під час змагань.

У четвер до нас мала приєднатися велика кількість нахлистовиків, які поспішали на вечірку «Зустріч старих друзів». Діма пішов вниз розмічати свої кілометрові пули, я ж залишився аби повідкривати бунгала та замовити швидку вечерю. Першими прибули закарпатці – Ігор Анісімов з Евеліною, Богдан Цебрик з барткою і виноградом та Іван Повхан з величезним задоволенням.

Ми одразу накрили на стіл, випили по 50 за нашу дружбу та УЛН. Тим часом, у Львові, Макс вже зустріч Габора, який прилетів з Лондона. Посадивши його на маршрутку, чемпіон УЛН вирушив по своїх справах, а ми мали зустріти нашого друга в Дубині. Невдовзі задзвонив телефон – Габор на під’їзді. Усією бандою, прихопивши бартку, ми вирушили на трасу, і дуже скоро потонули в дружніх обіймах.

Але треба було, крім всього іншого, розмітити пули, тож ми з Олегом Совою та Іваном Повханом вирушили вверх по брудній течії. Ніби-то щось та й чистилося, але далеко не такими темпами, як би нам цього хотілося. І все ж, ми розмітили 11 пулів, по 150 метрів кожний.
Правда, вони суттєво відрізнялися один від одного. Принаймні ті, що були найдальше від нашої бази, виглядали значно ефективніше. Ну, але жеребкування всьому голова…

Коли ми повернулися – вечірка була у розпалі. На базу приїхали Арсен Грабчук, Роман Савка, Сергій Кушинський, Степан Чех, Іван Фіцколинець… Словом, стало тепло, затишно та гамірно. Пані Марія врятувала наші шлунки смачнющою вечерею.
Хлопці відверто розслабилися та з головою занурилися в атмосферу свята. Вечеря затягнулася – хтось постійно викладав на стіл нові і нові напої, закуску, жарти та веселощі.
Ніхто не напився, ніхто не начудив. Все було супер…

Зранку, правда, було дуже холодно. Ми з Арсеном поїхали в Сколе, подивитися на Опір з моста. Цікаво, що я там ніколи раніше не був. Річка дуже сподобалася. Вона все ще була брудною, але де-не-де проглядалося дно. Ми подумали, що ловити можна, не біда. Головне, що гірше вже не буде – погода просто співала.

Повернувшись на базу ми зустрічали дорогих гостей. Із Києва приїхали Діма Чейлитко, Андрій з Оленкою та песиком Харді, а також Коля з Сашою; з Франківська Дмитро Петруняк з величезним бутлем домашньої малинівки; зі Львова Володя Судук та Данило Секунда; з Самбірщини Мирон Федорович та Юра Кінчик. Решта учасників мала прибути вже безпосередньо на самі змагання. Ми розвісили банери УЛН, Strike!, Lucky John та Norfin, Олег приготував нотатку із парами та пулами.

Кожна організація має свої традиції та регалії, тож УЛН вирішила запровадити свої. Регаліями відтепер стануть бартка Богдана Цебрика та його ж срібний із позолотою грааль – доволі висока і важка чарка. Новачку Ліги тепер необхідно під оплески діючих членів, тримаючи в руці бартку, перехилити грааль із малинівкою.
Обряд ініціації пройшли Роман Савка, Данило Секунда, Оленка Антонюк та Діма Чейлитко. Вийшло дуже навіть атмосферно.

А коли вже завершилася офіційна частина змагань, Дмитро Петруняк вийшов наперед і ледь не запаморочив мені голову. Виявляється, моя дружина, на річницю шлюбу приготувала мені подарунок – нову нахлистову куртку.
Разом із Арсеном та Дімою Петруняком вона усе замовила і попросила вручити подарунок на церемонії відкриття. Це було дуже сильно і несподівано. Куртку я не знімав до самого фіналу турніру…

Фото: автора, Р. Ящишина, Д. Голенкова, А. Грабчука, Д. Секунди, М. Кусакіна, Д. Чейлитка.

Цікавий нахлист