Зважаючи на рибну невдачу під час останньої вилазки в гори, цього разу ми з Арсеном та Геником ні на що особливе не розраховували. Справа в тому, що зараз, чомусь, або риба десь зникла, або ми нічого не торопаємо у виборі зимових мух.
Словом, між нами і харіусами зведена якась крижана стіна, яка розтане не раніше квітня. Але бажання проаналізувати і дослідити причини цього всього змусили нас залишити теплі квартири і вирушити на пошуки пригод.

Чесно кажучи, ми не знали, куди поїдемо. Мали три-чотири варіанти, але вже в Стрию, задзвонили до Нестора і вирішили заїхати в його краї.
Ріка була не високою і чистою, невеликий вітер не дуже й заважав, як і біляві хмарки на синьому небі. Геник відправився вниз із сухою – вилетіли міджі, а трохи згодом ще щось дрібне і світленьке.
Гені навіть вдалося побачити вихід харіуса десь посеред ріки, однак добратися в те місце було складно.
Ми з Арсеном прочісували територію німфами по обидва боки річки, але не побачили жодного натяку на рибу.

Коли повернулися до автівки, то почали міркувати, що робити далі.
Геник пропонував залишатися тут же, адже кількість мух суттєво збільшилася. Однак ми все ж вирушили на меншу річку з надією на те, що там можна буде знайти стоянку риби.
Ця ріка теж була чистою, а у мене нарешті з’явилося відчуття того, що ми нарешті щось та й упіймаємо. І справді, не встиг Геник пройти сотню метрів уверх по течії, як Арсен вже тримав підсак напоготові.
Зустрічайте – перший харіус в 2014 році!

Цікаво, що перед тим, як зійти до річки, Арсен спитав чи є якась робоча муха на цей час. Зважаючи на те, що у мене зовсім нема досвіду у зимовий час, я не мав що відповісти. Натомість Геник запропонував Арсену «принца» з моєї коробки. Власне, «принци» – хороші мухи, але ловив на них я в травні і мав дуже хороші результати. Але щоб зимою ставити таку здоровенну муху… у мене навіть думок схожих не виникало.
Тим не менше, Геник був правий – харіус узяв саме на «принца». А невдовзі Арсен упіймав ще й невелику форельку на цю ж муху. Невдовзі задзвонив Геник і сказав, що теж цапнув пстружка на німфу зеленого кольору.

Часу залишалося не так вже й багато, тож я вирішив змінити котушку. Чомусь вирішив, що в цей день шнур буде ефективнішим від француза.
Однак, зважаючи на специфічну структуру цієї річки, як слід провести німфи мені не вдавалося.
Коли ж поставив французьку котушку, усе стало на свої місця, але риба все ще не ловилася.

Ми з Арсеном підійшли до великого каменя, що навис над водою. Проводка до хвильках закінчилася відчутним клюванням – першим за час повернення з Сяну. А трохи глибше нарешті трапилося те, чого ми всі так чекаємо.
Кілька секунд і сріблястий красень опинився в новому підсаку (старий я посіяв на Сяні). Ще через кілька хвилин Арсен там же витягнув ще одного пирика і мав потужний удар, але без результату.

Три форелі упіймав і Геник, який через вітер був змушений замінити суху на німфу. Врешті, о третій годині ми зібралися біля авто і вирушили по розбитій дорозі додому.
Тож, народ, хто хоче щось зловити в такий час, крутіть «принців» і шукайте невеликі річки. Удачі!

Фото автора та Геника (Gennadicus)

Цікавий нахлист