Це було просто жахливо. У п’ятницю, о 7-ій ранку, я виліз з-під теплої ковдри, накинув на плечі халат і вийшов на двір, де мене чекали Володя, Міша і Ганка. Вирішив хоч якось долучитися до змагань – як не я, то хоч мої мушки взяли б участь. Кубок сухої мушки – перше змагання, яке я вимушено пропустив за останні роки. Так склалися робочі обставини, що вирватися не було жодної змоги. Тому побажавши успіхів, я повернувся до ліжка, але вже заснути не міг – марив галявиною в лісництві, дружнім столом і чистою річкою.

Взагалі, проведення змагань на Ріці було під загрозою. Протягом останніх тижнів я збирав інформацію з різних джерел, спілкувався з закарпатцями і обговорював альтернативні варіанти. Сходилися всі на тому, щоб провести турнір на Опорі, я вже навіть домовився з Марією за місця і харчування. Але цей варіант був би схвалений остаточно, якби на нього погодилися всі учасники. Однак, Сова відмовився, сказавши, що цей турнір має проходити виключно на Ріці. Скориставшись таким правом вето, Олег, фактично, поставив все на свої місця.

Самі змагання проходили по-різному. Я намагався тримати зв’язок, щоб бути в курсі всього, що там відбувалося. Як зрозумів, пощастило тим, хто ловив в п’ятницю ввечері і в суботу зранку. Я правда не розумію, хто придумав таку нову систему – як на мене, вона не дуже вдала. Але то таке. Словом, знову не обійшлося без добрих і поганих пулів, але активність риби, як уже було сказано, бажала кращого. У підсумку, свій перший трофей завоював Дмитро Голенков і його нові окуляри. А Міша – негідник, бо дразнив мене дзямою і шашликами. Сподіваюся, що це був останній турнір, який я пропустив. Напевно, якби я і приїхав, то не вклинився б у боротьбу за медалі – на суху я ловлю не часто і не дуже люблю це діло. Я б приїхав просто, щоб побачити старих друзів, посидіти з ними за одним столом, потравити байки і просто провести гарно час…

Фото Дмитра Голенкова

 

Цікавий нахлист