Блог двох мухарів

Останнім часом я постійно переглядаю сайт закарпатської рибінспекції. Навіть попри те, що там часто зображують фото трупів риби, зокрема й червонокнижної, душа не може не тішитися за те, як працюють рибінспектори і під яким тиском знаходяться браконьєри.Постійно з’являється інформація про затримання дво-трьох порушників з павуками чи путанками, які ловлять подуста чи марену. Достатньо лише пройтися по заголовках: «Зариблення водойм Закарпаття триває…», «Браконьєр на греблі у Камяниці…», «Протистояння браконьєрству в нерест…», «Затримання браконьєра на водосховищі “Горбок”….», «На Тисі затримали браконьєрів…», «Затримання браконьєрів на р.Уж…» і так далі. Окрім своїх антибраконьєрських обов’язків, закарпатська рибінспекція займається і зарибленням річок струмковою фореллю. Під час акції «Домівка для форелі 2013» солідний фінансовий вклад було зроблено зокрема й закарпатськими рибінспекторами. А нещодавно вони продовжили зариблювати струмки пстругом. «Протягом останнього тижня у Закарпатські природні водойми було випущено понад 17 тисяч різного виду мальків. Основна маса по зарибленню склала струмкову форель, як особливо цінний вид лососевих. А саме за Програмою зариблення, розробленою Управлінням Закарпаттярибоохорони, як компенсаційних захід по збереженню популяції струмкової форелі в гірських річках Закарпаття на яких будуються МГЕС, було випущено у потічки Тячівського та Перечинського районів» – йдеться на сайті закарпатської рибохорони.

До речі, пам’ятаєте нашу останню зустріч в львівській держрибохороні. Так от, на їхньому сайті також є згадка про цю подію. Тільки написана вона в стилі 80-их, коли згадували про кілограми буряків і надої молока. Жодного слова про нашу суперечку не було. Натомість, нас обвеличали «представниками «Львівського клубу нахлисників». Ну, добре, що не налисниками.

По правді, мені дуже шкода, що так відбувається. Ми б хотіли нормально співпрацювати з рибоохороною, адже мета у нас, сподіваюся, спільна – зберегти наші водні ресурси. Треба відзначити, що за попередньою інформацією, наша рибоохорона працює доволі активно, а її очільник пан Кравець поки що показує себе з кращого боку. Але було б добре, якби наша співпраця вийшла на вищий рівень, від цього б виграли усі.

ПС. Найближчими днями у львівських кіосках з’явиться черговий номер журналу «Риболов-Профі», в якому є моя стаття про переплетені долі закарпатського рибінспектора Олега Ополонського і першого українського іхтіолога Вадима Владикова.

Нагадуємо, що наприкінці червня цього року на мальовничій карпатській річці Мізунка відбуватиметься навчальний семінар з нахлисту. Якщо ви щойно прийшли у цей чудесний світ, в якому поєднуються спорт і мистецтво, ласкаво запрошуємо стати учасником семінару, отримати безцінний досвід і піднятися на кілька щаблів у плані освоєння мухарства.

Станом на кінець квітня зареєструвалося 11 учасників: Іван Бабай, Юрій Щербатий, Петро Ханас, Олександр Корнієнко, Максим Артемчук, Налівкін Михайло, Iгор Середа, Дмитро Петрушин, Володимир Немцев, Олександр Донець та Владислав Осін.

Тож не зволікайте, заповнюйте анкети, аби організатори підібрали для нахлистовиків початкового та середнього рівня відповідну програму підготовки. Приїздіть у чарівні Карпати і не пошкодуєте!

Приємні новини до нас надійшли з Луганщини. Наш добрий друг Єгор зумів цілеспрямовано виловити на мушку більш ніж півторакілограмового коропчука! Деталі розповідає сам автор сенсації.«Спроби виманити коропа тривали періодично, протягом 2-ох тижнів. Місце лову – невеликий ставок з максимальними глибинами в 2 метри; температура води 12 градусів; температура повітря 15-16 градусів, швидкість вітру 0 – 0,5 м/с; година 7:40 ранку. Якраз в цей час відбувався виліт комара-дергуна сhironomid».«Оснащення виглядало так: вудка Kola Salmon SF 5, короткий підлісок з крутим конусом – 0,8 м, індикатор клювання, повідець 0,16 довжиною 1,5-1,7 метра (приблизно, довше глибини лову на 50 см, щоб оснастка розташовувалася під кутом до дна), повідець розбитий на три частини кільцями, з кроком 40-50 см, від нижньої мухи. На цих кільцях розміщені відвідні повідки по 10 см з мухами. Порядок розташування мушок (знизу) – міні-ліч з латунною головкою 3 мм, мотиль зі скляного бісеру і чорний базер». «Закид поперек дрейфу. Проводка по дрейфу і довге, повільне волочіння мушки по дну з періодичними короткими і плавними протягуванням. Короп взяв саме на нижню муху, яка волочилася по дну. Витягав його 5-7 хвилин. На верхні ж мухи, що висять у товщі води, протягом всього часу (2-х тижнів) мені вдалося вмовити 3-х карасів на базера, а на «скляного» мотиля – карася і головня» – підсумував Єгор, з чим його і вітаємо!

Фото з сайту: fishing.lugansk.ua

Ну, і в якості бонуса просто красиве відео про карполяндію і те, як його можна зловити на мушку

А вчора Єгор продовжив свої трофейні лови. Цього разу короп на 1,4 кг. Робоча мушка – мотиль зі скляного бісера. Ще раз вітаємо Єгора і чекаємо на нові трофеї.

«Ну, прощавайте! Піду я до великої сіро-зеленої каламутної ріки Лімпопо, де ростуть хінні дерева, та дізнаюся, що Крокодил їсть на обід. І всі родичі знов його добре відлупцювали «на щастя», хоч Слоненя дуже чемно просило не турбуватись про нього. Так воно і пішло. І хоч Слоненя трохи сердилось на родичів, але ніскілечки не дивувалось; воно їло собі дині, гублячи лушпайки по дорозі, бо тоді ще не могло їх підбирати».

Р. Кіплінг, «Слоненя»

І чому я не можу заснути перед виїздом в гори? Скільки вже таких мандрівок було, а щоразу перевертаюся в ліжку, ходжу по квартирі, як сновида, але не сплю. І знаю ж, що як приїду до дому, то буду з ніг валитися, а все-одно не сплю і квит. Десь о шостій ранку забеленькав будильник і я швиденько почав накидати у шлунок всячину. «Я вже є» – це смс від Арсена, який вперше їде на правильну рибалку. Разом з ним Тарас – він спінінгіст і скоро всім докаже, у чому сила.На спідометрі 140, сонце вигулькнуло з-за горизонту і пригріло романтичну нахлистову душу. Їдемо в Карпати і байдуже, що розповідають про тамтешні ріки. Вода піднялася, колір жахливий, риби не знайти. Такого не буває. Риба хоче їсти завжди, головне здогадатися, де вона стоїть і «вино какой страны предпочитает в это время дня» (с). Ми завернули на скелі. Там було море.Одноманітна течія та все ж можна було подекуди розібрати дрібні перекатики, заглибини, ямки і щось схоже на те. Колір води – ну точно як в Лімпопо. Сіро-зелена і каламутна. Хоч по берегах досить чиста. Загалом, цілком терпима і ловибильна. Хоча це на любителя. Може комусь така колить в фейс. Мені ні.  Арсен отримав перші навички. Суха, мокра, стрімер, довга німфа. Останній спосіб виглядав найбільш адекватним у таких умовах, тож новачок почав обловлювати навколишню територію. І невдовзі заробив перші два бали – зловив харіуса, правда, дрібного. Але це була ніби підказка, що риба харчується.Їдемо далі, до впадіння. В останній день березня тут я впіймав трьох пирів. Розраховую хоча б на такий же показник і сьогодні. І буквально на перших же закидах витягаю першого харіуса, а за ним іще одного. Кличу Арсена і ставлю його на правильне місце, але бачу, що він відпускає занадто багато шнура. Вирішую допомогти практичною порадою: беру вудку, скручую шнур, закидаю зі словами: «попробуй отак» і витягаю харіуса. Сміємося. А я згадую листопад 2008 року і свої марні спроби виманити форель з гірського потічка. Поможіть, будь ласка, хто-небудь, просив я тоді. І Ганна взяла мою вудку, закинула мої німфи і витягнула не мою форель. Так буває…   Поки ми з Арсеном розбиралися що до чого, Тарас, який стояв трохи далі від нас, витяг на берег красивого харіуса, який спокусився на маленького зеленого воблера. Стрімеристи, ау! Харіус, звісно, повернувся додому, а ми на свої місця. Арсен примудрився зловити ще одного пиря на мізинець – якийсь фантастичний збіг обставин. Мені ж щастило трохи більше – до першої дня, мав вже 9 хвостів з плавниками.Арсен з Тарасом вирушили додому, на них чекали гості, а на мене ще півдня рибалки. Якраз з потічка прийшли двоє спінінгістів, з якими ми розговорилися на березі ріки. У них поки було глухо, лише один схід форелі. Вони стали на моєму місці і почали просікати воду металевими штучками. Даремно. Я в цей час пив пиво і балакав з одним. Він знає Сашу Бороду, Ганну та інших наших друзів.
Коли вони скінчили я зайняв їхнє місце і одразу ж виловив двох риб. Хлопці попросили зловити ще одного, щоб вони відправили ммс своїм товаришам на якісь змагання, бо вони, мовляв, в цей час, евфемізтично кажучи «несолоно хлебають». Але на замовлення риба чомусь не ловиться. Хлопці вже й вердерси висушили, і пакунки склали, а харіус не брав. І от тільки-но вони сіли в машину, завели двигун і рушили з місця, як я витягнув рибу, але було вже пізно.Самотність на рибалці це насамперед роздуми. Повз тебе пропливають відважні екстремісти і пролітають тисячі думок про життя. А ще про мухи, яких треба було періодично змінювати, оскільки вони, блін, відривалися. Загалом я втратив близько 15 німф, а це дуже важко пережити: усі мухи були робочими.
Особливо я шкодував за рожевою джиговою, яка упіймала 4 риби. Модель була експериментальною. Я ніби відчував, що її втрачу, тому і зробив фото, щоб відновити.  Все ж з закоряженого місця я не сходив, лише чекав, поки на «точку» не прийде нова партія харіуса. Поки перев’язував снасті мав нагоду переконатися у тому, що навіть у неділю наша рибоохорона працює. Їздить, ловить порушників, проводить лікнеп у плані рибальських законів, і, звичайно, штрафує. Так і треба з тими робити, хто свідомо порушує закон! До речі, мешканці навколишніх сіл вже досить добре знають про те, що смерть одного харіуса від їхньої руки може обійтися в 14 000 гривень. Цікаво, якими будуть результати цих знань.Тим часом почався сильний вітер. Ловити французьким підліском було некомфортно, тому я перейшов до довгу німфу з помаранчевим індикатором. Звісно, в такому варіанті треба ставити виключно німфи з латунними головками. Прекрасні результати показали мушки з подвійного бодіквілсу і помаранчевого тораксу.Час від часу попадалися досить непогані харіуси, якими торік і не пахло. Відчувається, що риба вже активна і відійшла від зимової сплячки. Загалом у мене було вже 16 пирів, аж насамкінець трьома кульбітами-свічками мене потішила невеличка форелька, у якої хтось намагався в дитинстві відкусити хвоста.
Натомість в іншої групи наших мухарів, що базувалися вище за течією, форелей було штук 10, причому значно більших. Але секрет в тому, що вони використовували зовсім інші мухи. У мене ж працювали: дрібні шоколадки з помаранчевим тораксом (№18, підвісна, латунь), карпатський фезентейл з мідними та помаранчевими головками (№12, кінцева, вольфрам), джиг-німфа з світлою головкою, кремовим тілом і рожевим спектра-дабінгом (№12, кінцева, вольфрам), фантазійна варіація з жовтого та коричневого бодіквілсу і золотою головкою (№14, кінцева, латунь). Не працювали імітації хробаків, дрібні зелені німфочки та імітації бокоплавів.
Успіхів!

Інтернет-магазин fly–fishing.com.ua поповнився черговим ексклюзивним виробом – низкою котушкотримачів від американського виробника. Мова йде про фірму RITE Bobbin (кого цікавить детальніша інформація про цю компанію – прошу на їхній сайт www.ritebobbin.com).  

Видовження трубка тримача виготовлена з високоякісної хірургічної сталі з 2,5-дюймовою вставкою-трубкою малого діаметру. Розбірний катушкотримач зі спеціальною системою регулювання натягу нитки із навантаженням від 2 до 16 унцій.

Ідеальний під час в’язання мух на довгих гачках і при роботі з оленячих хутром. Для вкладки котушки нитки слід розкрутити хрестоподібний капелюшок гвинта катушкотримача проти годинникової стрілки, зняти торцеву вставку, надіти на вісь котушку і закрутити. Для м’якого натягу нитки пластикові шайби рекомендується розмістити з обох сторін котушки. Ці бобінотримачі дозволяють використовувати котушки стандартного розміру більшості світових виробників.

http://vimeo.com/20937751

Ціна таких котушкотримачів в Інтернет-магазині від 210 до 355 гривень, залежно від моделі. За якісний продукт таких грошей не шкода. Замовити американські котушкотримачі можна тут: http://fly-fishing.com.ua/index.php?route=product/product&path=9_89&product_id=4957