Блог двох мухарів

Навіть не знаю, як це прокоментувати… Просто сильно.

Сніг замів усе до весни. За вікном все біле, в кімнаті темно і сумно. У пошуках спогадів я порпався в фотках і згадував приємні миттєвості цього року. Які цікаві наші річки – щодня вони різні. А що вже говорити про те, коли вони в снігу, чи коли каламутні. Важко вгадати де і яка. Але давайте спробуємо. Виставляю 25 фоток. Це річки з Львівської, Франківської та Закарпатської областей. Може бути, що деякі з них повторюються :). Вам треба відгадати не лише назву річки, але й сказати, хоча б приблизно, де зроблено це фото. Нариклад, правильна відповідь на це фото така: Опір у В. Синьовидному. Хто відгадає правильно геть усе, отримає цінний приз. Хто не відгадає усе, але дасть найбільше правильних відповідей, отримає заохочувальний приз від мене у вигляді кількох кухлів файного пива. Ну, поїхали:). Відповіді можете мені на мейл (ro_ro_ro@ukr.net) слати, а можете просто в коментах писати…

Удачі всім!

Це вам, мабуть, знайомо: дві години їзди від дому, залишилося лише півтермоса кави, стоїте по коліна в холодній воді у не дуже теплий день… І за ці всі страждання жодної рибини, якою можна було похизуватися. Вони насміхаються над тобою. Виходи риби є усюди, але жодна з них – блискуча і слизька, з круглими очима, не тримає твою мушку в зубах. Ви змушені ставити перед собою найбільш жалюгідне запитання: чим, чорт забирай, вони харчуються? Найбільш вірогідна відповідь: мошками. Коли ви бачите багато кіл на воді, які нагадують невидимий град, то робите висновок, що форель б’є мошку (прим. дуже нагадує поведінку риби при полюванні на емерджерів). Члени сімейства Diptera (або справжні мушки), мошка близько пов’язана із комарами, чорними мушками (blackflies) та звичайними домашніми мухами. Оскільки, лише одна з десяти тварин є описана наукою як член сімейства, то тих мошок є до дідька багато. Вони маленькі, делікатні, їх є незлічена кількість, і вони можуть надати впливу на результат рибалки. Ясно одне: форель любить їсти мошку. Пстружок середнього розміру при масовому вильоті мошок є немов вгодована дитина з мискою M&Ms. Одною комахою не можна насититися, але річка це немов конвеєр, який подає тисячі маленьких частинок їжі для риби. Масові вильоти мошки є особливо плодючими на «тейлвотер» (прим. цей термін нехай залишиться таким як і є. Тейлвотером можна назвати ділянку річки нижче діючої греблі. Це надзвичайно цікавий для рибалки тип водойм, оскільки рівень води та швидкість течії змінюються регулярно чи нерегулярно. Що спричиняє  нетрадиційні спалахи активності риби, до якої постійно треба шукати новий ключик. Детальніше про типии річок читайте на блозі згодом), ці річки мають постійне охолодження, джерелом якого є дно. Через те, що швидкі річки є маленькими – не дуже теплі та не дуже холодні – рій мошок може продовжуватися цілий січень. Звичайно, що незвично бачити мошку, яка піднімається із лапатого снігу, особливо на півдні, у річках такого виду як виду «тейлвотер», де впродовж цілого року річка залишається незамерзлою. Навіть на «тейлвотер», холодні дні та зимова погода більше чи менше може вплинути на обмеження стандартного меню форелі. Веснянки, caddisflies (волохокрильці (Trichoptera)) та веснянки (Plecoptera) не можуть дуже добре переносити холодну температуру повітря, навіть якщо вода є постійно прохолодна. Тому, приблизно від середини листопада до початку березня, будь-де на півночі Флориди під час рибалки  використовується мошка у якості приманки. Життєвий цикл мошки проходить 4-и етапи розвитку: яйце, личинка, лялечка, доросла мошка. Найголовніше, що повинні пам’ятати рибалки – мошка народжуються на дні річки, після чого повинна пробратися до поверхні. Тільки найнещасливіша мошка, що літає у повітрі попадає до пащі форелі, отже розумний риболов, який рибалить на імітацію мошки буде мати це на увазі та прикладе найбільших зусиль щоб ловити якомога глибше. Давайте начистоту: ловити на імітацію мошки непросто. Прив’язати уявний поводок та майже невидимі мошоки і нічого не розірвати – справа непроста, особливо перед настанням двобою! Багато рибалок присягаються, що рибальство на мошок є «дуже складним» та надають перевагу стрімерам Woolly Bugger у холодні місяці із надією злапати випадкову дурну рибу. Але так не повинно бути. Ви можете зовсім просто пристосувати власну тактику, яку ви використовуєте влітку для рибальства на імітацію мошки. Ви повинні це робити! Найбільш важливою помилкою, яку роблять при ловлі на мошку, це те, що рибалки намагаються ловити майже біля поверхні води. При масовому вильоті, форель буде швидше за все хапати мошку на рівні її очей, на глибині ріки, ніж підніматися наверх та пробувати підбирати з-під відблискуючої нижньої плівки води. Виберіть мушки та прикріпіть їх. Немає різниці скільки кілець ви бачите не поверхні, ця мошка піднімається наверх, та сотні їхніх родичів не добираються до поверхні, будучи атакованими рибою. Більшість видів мошок є дуже прості. Мошка-зебра, диско-мошка та багато їхніх побратимів є трішки більшими ніж частина чогось яскравого і обгорнутого на гачку із  пером страуса чи головкою для імітації жабер. Мошки «зебра» з чорним та срібним кольорами чи золотим та темно-коричневим (ака «тан») з вольфрамовою головкою є особливо ефективними для глибинної рибалки. Проте, деякі з ваших стандартних видів mayfly-larva (личинка поденки) роблять файну імітацію мошки, якщо ви зв’яжете їх достатньо маленькими. Наприклад, мушка Copper John на гачку №20 (тіло обмотане мідним дротом) чи у комбінації чорного та зеленого кольорів можуть бути надзвичайно ефективними. Мошки мають бути малого розміру, але не обов’язково мікроскопічного. Безбороді гачки  №18 принесуть здебільного задовільні результати. Рибалка, який носить із собою коробочку з маленькими мошками, які є випробовані та робочі від №18 до №22, а також декілька менших розмірів, буде готовий на 90 % для пристосування на тій чи іншій місцевості. Великі мошки дадуть змогу вам використати більш складні мушки, такі як Copper John. Для справжніх мініатюрних мошок, використовуйе прості матеріали. Для мошки характерно виходити із води у повільній течії, тому не використовуйте підрахунок щодо довжини «півтори глибини». Підлісок повинен бути майже прямим по відношенню до дна від індикатора, отже глибина та довжина повинні бути приблизно однаковими. В більшості ситуацій, ви будете прагнути додати досить сильну підгрузку (split shot – дробинка із свинцю), принаймні такого ж розміру як головка мушки. Завдяки цьому мушка впаде першою та буде плисти за підгрузкою за течією.
Багато рибалок вважають, що рибальство на мошку вимагає ультратонких поводків (тіпетів), але це не завжди відповідає дійсності. Поки вас не змусила ситуація прив’язати мушки із номерами гачків від 24-го то 26-ті номери, які сховалися по куточками вашого флайбоксу, то флюрокарбонові повідкі 6х будуть достатньо тонкиим. Якщо у вас немає покльовок із поводком 6х, то ставте на розмір менший. Навіть 7Х є повністю надійний для більшості риби, яка знаходиться на ріках виду «тейлвотер».Підгрузка у парі із тонким поводком може завдати вам клопотів, тому що підгрузка хоче ковзати вниз до мушки. Спробуйте обрізати підлісок там, де ви хочете щоб підгрузка переставала ковзати та зв’яжіть їх разом простим подвійним хірургічним вузлом та прікріпіть підгрузку над вузлом. Прівяжіть індикатор, використовуючи для цього клаптик пінки (із закритими порами) чи пряжі (прим. Мабуть автор мав на увазі пряжу із антрона, поліпропілену та ін., з яких роблять індикатори) та нанесіть на неї трошки флотанту. Я надаю перевагу пряжі, бо це найбільш чутливий індикатор при легких рухах. Риба не може їсти того, чого вона не може знайти, і хитрість при рибальстві на мошку – це презентація мушки перед рибою. В той час як ви в минулому могли б мати багато успіху «граючись» стрімерами на мілкій воді, ловля на індикатор з мініатюрними мошками може бути майже неможливою в місцях із сильною течією, тому що мошка просто не дійде до дна. Уявіть собі замість цього одну чи дві ситуації: повільний канал чи мілкий перекат чи глибоку заводь вверх по течії. На каналі буде найлегше набути навиків. Розташуйтесь над течією, закидуйте вверх по течії, щоб мушки мали змогу опуститися до дна, та тримайте кінчик вудилища вверх, коли шнур іде за течією у вашу сторону.Рибальство на мошки у зимовий час може бути для рибалки ледь не єдиним шансом щоб не збожеволіти. Коли ваша улюблена річка в снігу, та ваш пес навіть не відійде від джерала тепла, одягніться, приготуйте термос, знайдіть невеличкий сонячний участок на ріці поза дамбою у долині. Замість того, щоб складати спорядження до наступного сезону, зупиніть себе та прямуйте у сторону вхідних дверей, на природу. Сезон вже почався, друже! Стань володарем дня!

Автор: Зак Меттюс – редактор журналу «The Itinerant Angler»  та постійний дописувач у «American Angler»
Переклад та адаптація: Максим Кусакін
Корисні поради: Андрій Скворчинський 

Інформаційний український нахлистовий портал «Блог двох мухарів» та компанія Strike, спільно з Інтернет-магазином fly-fishing.com.ua, відкривають новий проект під назвою «Нахлист для початківців».Відразу наголосимо, що ми не маємо наміру створювати конкуренцію Ігорю Тяпкіну чи Роману Мозеру. Ми розуміємо, що до їхнього рівня ще не доросли, однак хочемо поділитися своїми спостереженнями з тими, хто вирішив спробувати себе в мистецтві нахлисту. П’ять-шість років тому, коли ми захопилювалися віртуозними закидами мушки, знайти інформацію про особливості нахлисту в нашому регіоні було вкрай важко, практично нереально. Тому довелося набивати власні ґулі, падаючи в ями нерозуміння та зневіри. Сидячи вечорами над станком, ми намагалися знайти філософський камінь нахлисту. Звісно, цього зробити не вдалося, але за рахунок постійного спілкування з колегами, фотографій їхній флайбоксів, статей та фільмів визнаних майстрів, а також науки на власних помилках, щось та й почало вдаватися. Якщо ви хочете пройти такий самий шлях – тоді новий проект вам не потрібен. Вчіться і аналізуйте самі, вдосконалюйтесь і рано чи пізно отримаєте щастя у вигляді відпущеної форелі та харіуса. Якщо ж ви бажаєте отримати більше інформації, зібраної за роки нахлистового навчання – вітаємо! Ми спробуємо показати вам робочі мухи, покажемо де взяти матеріали та інструменти. У жодному разі не сприймайте усе сказане, показане та написане за чисту монету. У нахлисті не існує поняття «лише так і більше ніяк». Дивіться, аналізуйте, сперечайтеся, цікавтеся, помиляйтеся, експериментуйте… І, звичайно, давайте домовимося, про те, що усе побачене і прочитане ви використаєте на користь нашій природі. Пообіцяйте насамперед собі, що користуючись знаннями інших, не нашкодите нашому краю. Якщо ви готові приєднатися до команди ентузіастів, які не просто намагаються зловити рибу, а роблять це з максимальною акуратністю, щоб відпустити її з мінімальною кривдою (не пошкодити губи, не порвати плавники, НЕ З’ЇСТИ), тоді ласкаво просимо!

Зайти на новий проект можна клікнувши на кнопку “Нахлист для початківців”. Будемо раді з вами поспілкуватися у чат-конференції.

З повагою, Forel & Maks

Південний вітер. Залишки брудного снігу. Скована армада свинцевих хмаринок з рідкісними проміжками кольору пудри дитячого харчування пропадає в жадібній свердловині горизонту. Невидима діра вбирає і поглинає брили алейронової матерії, насиченою і готової обвалити кристалізовані легіони крапель води на харіусові береги. У повітрі витає тінь скандалу – в тіні не менше плюс шести, пахне рибою. Інверсійна атака висхідних потоків повітря і проктологічна нудьга нахлистовика зіткнулися – чекай біди.…Дивуюся власній зухвалості. Порпаюся в рюкзаку. Мужньо стримую спопеляючі погляди домашніх, які давно заспокоєні і в душі переконані: нахлистовий сезон, як такий, зник з останнім вербовим листом і клятвенним словом. Не чекаючи такого підступу, рідні мило усміхалися і поблажливо поглядали на кумедне в’язання мух. Аж тут тривога! Порушник конвенції і на додачу злісний сепаратист грішить не тільки в’язанням, але і збирається на рибалку! Треба ж, і ще має сміливість стверджувати: з першими заморозками відкривається процес речовинного втілення нахлистового бажання і мистецтва лову харіуса. У містких нутрощах рюкзака разом з фотоапаратом і неопреновими штанами зникає жилет, куртка, рукавички і, на всяк випадок, пляшка пива, в супроводі пишного бутерброда з печінковим паштетом. Залишився вільний закуток для термоса, заодно там вмістилася дволітровий бутель мінеральної води. Навіщо стільки рідини? Знаємо службу, хлопці, прощайте рідні, там буде непросто і жарко…Дружина, немов медсестра лазарету, згнітивши серце і пускаючи сльозу, доглядає за безнадійно хворим з надією на чудо домашнього затишку і механічно підливає кави. Син, відірваний від віртуального світу, байдуже спостерігає: «Так, на твоїй могилці не будуть ридати діти і не буде заповітного: « Татусю, татусю, ти нас чуєш?»… Теща, як рідна, скорботним поглядом стежить за рухами дочки і чомусь починає розповідати про якогось далекого родича, який програв у карти маєток. Потім він пішов в запій і, крім всього іншого, зник на рибалці. Придавлений атмосферою, відчуваю, що природа погано мене виліпила, але на провокації не піддаюся і методично, не озираючись, завантажуюся в дорогу. Приводом до відвідування харіусової річки взимку стало аж ніяк не прогулянковий настрій з гострим бажанням споглядати історичні місця літньої «бойової слави» чи навіть не підла думка втекти від сім’ї і дітей. Виною всьому – температура повітря. Що в останні роки діється з погодою – у вищій мірі сурйозно. Факт: при тенденції до зростання температур і в силу природного протидії скоро перейдемо до вирощування коропа на споконвічно лососевих нерестовищах або почнемо коливатися між двома началами – садити далі картопельку або почати прищеплювати культуру ананаса… Немає слів, турбує це: розростання озонових дір, танення льодовиків, – і іноді жах як страшно – струси земної кори в сусідній Мексиці. Як говорив великий Гюго: «Упертість розуму – це дурість, поєднана з тупістю, і служить її доповненням»…Продовжити сезон, незважаючи на значні втрати у стосунках з близькими. Заради чого? Ну, не був француз дружний з нахлистом, це точно… Не знав і не здогадувався, що є на цьому світі числення іншого порядку, з тихим щастям на зимовій річці, в обнімочку з оманливо заснулою природою, прихованими рибами і фантастичними мелодіями пружного шнура. Проявивши волю до перемоги, зваживши всі за і проти, незмінно переконуємося, що зимовий нахлист – це ліки, перевірені своїм антистресовим впливом на тягучий побут і наближає кончину застійного міжсезоння. А впертість – данина захопленню. Зимовий нахлист протопче доріжку, впевнений, якщо не почнемо порівнювати технічні можливості спінінгового закидання тонкою жилкою і задубілі нахлистові шнури, в марних спробах пробиратися серед завмерлі кільця високомодульного прута. Нам завжди потрібен плюс. Частина і ціле. «Чорний кодекс» зимового часу. Мені, майже консерватору, взагалі не зрозуміло, як це окремі ентузіасти зимового спінінга примудряються ловити при температурах нижче мінус 15° C. Ось де, справжні «хворі»! Скидаю шапку перед ними! Ну, що ж, заступаємо в третю зміну і для початку розберемося з зимівлею європейського харіуса. На відміну від сибірського братика, у європейського немає чіткої тенденції з похолоданням скочуватися у великі річки, він може залишатися в невеликих незамерзаючих водоймах. Однак вибирає завжди глибокі місця з відносно спокійною течією і улюбленим грунтом, що складається з середньої гальки. Можлива стоянка на пісочних скосах або на струмені зливу перекату, коли на дні там є «хвилерізи» – щось типу порядних каменів або ямок. В особливо теплі та сонячні зимові дні можна засікти появу «сірого кардинала» на типових літніх стоянках – на спокійних струменях після перекату – і навіть помітити його вихід за найменшою мушкою. На перший погляд, комбінація «зима – суха муха» звучить, м’яко кажучи, дивно, але ентомологами давно встановлено: навіть у січні-лютому деякі види комах активні і продовжують розмножуватися. Природно, все відбувається в екстремально швидкому темпі, і пік появи мушок над поверхнею води припадає на теплий час дня, приблизно в районі 12-14 години. Непогана приманка на харіуса зараз – суха Red Tag, з сірим йоржиком, на гачку № 20-22. Окрім презентації сухих імітацій, можна спробувати подати харіусу мокру муху або легку німфу, що буде сплавлятися на плаваючому шнурі під самою плівкою води. Однією з особливостей ловлі зимового харіуса можна відзначити таку позитивну нам деталь: риба, як зазвичай, кучкується за віковою ознакою і з одного місця можна виловити п’ятірку, а то й більше, особин одного калібру. Тому місце, де був хоч один вихід, потрібно ретельним чином промацати на предмет наявності цілої зграйки.Влітку або восени угруповання харіуса складаються з малочисельних взводів, розкиданих долею. Так звана «Королівська гвардія», тобто бійці невидимого глибоководного фронту, з ростом40 смі більше, взагалі відрізняється крайнім аскетизмом і воліють переьувати насамоті. Тільки взимку і знайдеш всю команду в повному складі. Якщо пощастить запеленгувати ямку з рибою – є шанс побити особистий рекорд за розмірами і особливо за кількістю хвостів. Скупитися при конвеєрному методі видобутку, зрозуміло, не варто. Після короткої фотосесії, джентельменським жестом, рибу треба акуратно повернути назад. Акція виважування на чутливій снасті, яка пощадить здоров’я харіуса йому не зашкодить. До речі, варварське ставлення до риби спостерігається тоді, коли, навіть виконуючи благородний намір відпустити, виволікаєш її на берег і там вона б’ється об каміння або стає схожою на шматок м’яса, запанірований у піску. Гуманно – це не виймати рибу з води, а там же ніжно позбавити її від гачка. Не до місця, але повинен висловитися – найзапеклішими браконьєрами річок, крім окремих пряників, що промишляють електричної вудкою, вважаю підводних мисливців. Відповідно, я є відвертим противником так званого м’ясного цеху, що приховує виробничу діяльність під звучною вивіскою нібито спортивного кооперативу «Підводне полювання». Те, що дивом не придушили хімзаводи і колгоспи, то, що не вдалося придушити гідроплотинам, те, що не буде вибито електриком і не обплутано китайськими сітками – все інше живе вибиває пірнальник. Доки будемо толерантними спостерігачами і пасивно стежити за процесом тотального знищення дрібних річок? Вже сам факт узаконеного в Росії прісноводного полювання викликає подив і здивування.З приманок зимового харіус зупиняйте вибір на дрібних мухах. Сказати просто «дрібні» – не сказати нічого. Обов’язкове використання най-най-най меншої колекції в категорії від гачка № 18 до № 24. З кольорової гами перевага віддається зеленому та іржаво-коричневому. Окремо зауважу про одну німфу, яку дуже легко зробити навіть початківцю. Матеріалів особливих в її виготовленні також не потрібно. На гачок № 18-20 виток до витка обмотується тонкий мідний дріт, торакс робите з будь-якого м’якого підшерстя сірого кольору. Йоржик з жорстких пір’їн небажаний, оскільки погіршуються тонучі якості приманки, тому можна підмішати в підшерсток парочку сегментів пера СDС або будь-якого пухового пера. Німфа проста, але дуже уловиста. З повідцями можна розібратися за такою системою: до розміру мушки № 18 підійде жилка діаметром0,10 мм, всі інші, включаючи № 24, підв’язувати на0,08 мм. Підлісок з шматочків монофіла. Класична довжина300 см–0,35 мм/ 100см,0,25 мм/ 50см,0,20 мм/ 50см,0,16 мм/ 50см,0,12 мм/ 50см плюс повідець (40-60см). Шнури – справа смаку, я особисто користуюся плаваючим з подвійним конусом від «Кортланд» і задоволений. Ним  можна занурити трішки обтяжені німфи десь на метр. Навіть взимку харіус не лінується підніматись і бере мушку в півводи або біля самої плівки. Одна з чергових особливостей харіуса – це можливість спровокувати його хватку числом проводок, тобто на перспективному місці виправдовується проводити муху раз по п’ять-десять і по тому ж самому місцю. Буває і так – щоб взяти з ямки п’ять риб, потрібно близько сотні закидів. Нахлистовому народу, удачі!

Автор: В. Дьяченко
Джерело: “Российская Охотничья газета № 01 -2003 г.”

системою: до розміру мушки № 18 підійде жилка діаметром0,10 мм, всі інші, включаючи № 24, підв’язувати на0,08 мм. Підлісок з шматочків монофіла. Класична довжина300 см–0,35 мм/ 100см,0,25 мм/ 50см,0,20 мм/ 50см,0,16 мм/ 50см,0,12 мм/ 50см плюс повідець (40-60см). Шнури – справа смаку, я особисто користуюся плаваючим з подвійним конусом від «Кортланд» і задоволений. Ним  можна занурити трішки обтяжені німфи десь на метр. Навіть взимку харіус не лінується підніматись і бере мушку в півводи або біля самої плівки. Одна з чергових особливостей харіуса – це можливість спровокувати його хватку числом проводок, тобто на перспективному місці виправдовується проводити муху раз по п’ять-десять і по тому ж самому місцю. Буває і так – щоб взяти з ямки п’ять риб, потрібно близько сотні закидів. Нахлистовому народу, удачі!