Блог двох мухарів

Зима це час, коли на ріці особливо не розгуляєшся. Як правило, саме в такий період, нахлистовики люблять перекладати мушки з одної коробки в іншу, переставляти, перекручувати, формувати ряди по класах та типах мушок, кольорах, розмірах головок тощо. Але ж і флай-бокси – це речі не вічні. То під дощ попадете з нею, то пінка починає відриватися, то десь і тріщина з’явилася. Якщо ваш старий флай-бокс своє вже відпрацював, час його змінювати.

Інтернет-магазин fly-fishing.com.ua пропонує нові, високоякісні, коробочки для мушок за доступними цінами. В принципі, вибір на складі досить немалий, але з новинок можна відзначити два флай-бокси виробництва компанії Strike.
Перша (CP Swingleaf) відрізняється від інших тим, що відкривається як двері у спортивній машині. У таку коробочку з пінкою з вирізами влізе добрих півтисячі мушок. Якщо гачки без борідки, то пінка служитиме довго, адже мушки не зачіплятимуться за пінку і не шкодитимуть її. Ціна такої коробки – 90 гривень.
Другу (Waterproof Fly Box CL) можна використовувати як коробочку для перевірених, улюблених та уловистих мух, скажімо, для нахлистових змагань. Завдяки прозорій кришці можна швидко знайти те, що потрібно. Придбати її можна також за 90 гривень.
З-поміж інших елементів нахлистової екіпіровки та товарів для мухов’язання з сезонною знижкою, можна відзначити бавовняні та мікрофіброві бейсболки від фірми Kola Salmon (усього за 50 гривень), органайзери для інструментів та матеріалів, повністю готовий до використання нахлистовий набір для початківців від Strike, гачки від компанії Tiemco, цілий ряд люрексів та шовків від Uni, кілька нових шнурів, а також інтермедійний прозорий полілідер від Strike. Детальніше ознайомитися з новинками та сезонними знижками на товари можна тут: http://fly-fishing.com.ua/shop/

Коли в розпалі травень, що вибухає грозами та рясніє жовтими плямами кульбабок на смарагдових луках, а сонце, часом, вже не просто гріє, а припікає, починається найпрекрасніша пора року – цнотливо чиста та свіжа, вмита щедрими зливами, що встилають ранковими росами червневий дебют. Ночі стають непристойно теплими та нетривалими, прокидається бажання частіше вирушати на риболовлю в будні, до чи після праці. До того ж, більшість цікавих мушкарям видів риб вже закінчили нерест, і активно харчуються.Звісно, більше всього на світі мені б хотілось щотравня мати можливість покинути все, і тиждень-два пожити на березі Дунайця, в Польщі, щоб насолодитись видовищною риболовлею на струмкову форель, під час масового вильоту волохокрильців. Або ж повернутись до рідного Закарпаття, щоб в черговий раз просякнути шармом делікатного ловіння харіуса на суху мушку. Але, на жаль, ритм сучасного життя диктує власні умови, і далеко не щотравня у нас є можливість планувати такі приємні мандрівки. Але й сидіти, склавши руки, коли за вікном все квітне і цвірінькає – хіба це вихід?!Тому сьогодні ми поміркуємо на тему дуже легкого, спокійного та мобільного різновиду нахлистового вудіння, що є актуальним у більшості регіонів України. Адже майже всюди є якщо не велика ріка, так водосховище чи озеро з зарослим піщаним мілководдям. Ну або щось на кшталт цього. Головне, щоб було зручно забрідати і виконувати закидання на середні та далекі відстані. А риба, з прогріванням води, завжди тяжіє до подібних місць у великій водоймі. Отже, ключові гасла даної публікації: початок літа, велика водойма, мілина без стабільної течії, німфа, коропові риби.

Місце та час добиПро місце вже згадувалось вище. Головна умова для перспективної мілини – наявність поруч заглиблень, ринв та ямок, з яких риба регулярно мігрує на теплу воду. Інакше шансів спіймати щось більш-менш пристойне – обмаль, а це, погодьтеся, на великій водоймі – не дуже добра мотивація. Інша умова: наявність схованок – це можуть бути корчі, острівці водоростей, нерівності донного рельєфу, тощо. Також бажано, хоч і не обов’язково, щоб дно було твердим (пісок, рінчак), а вода більш-менш прозорою. Це спрощує пересування водоймою, а також додає видовищності процесу риболовлі. Особисто я подібною риболовлею полюбляю займатись на мілководді дніпровських водосховищ. Але такі місця існують практично на будь-яких інших водосховищах, особливо у їх верхів’ї. Також чудово «підійдуть» волинські та рівненські озера, заплавні водойми великих річок типу Десни, Тиси, Горині, Дністра та інші, часом – великі мілководні ставки, зрідка – невеликі лісові озера.На жаль, далеко не всюди вас втішить видове розмаїття та трофеї, але що поробиш, такі вже наші рибальські реалії – екологічно пригнічені.
Клювати на подібних місцях починає ще навесні, теплої квітневі днини, інколи навіть за тиждень-два після того, як водойма скресає, особливо, якщо стоїть тиха і сонячна погода. А вже починаючи з другої половини травня, і практично до середини жовтня – можна успішно рибалити протягом всього світлового дня, але особливо – на світанку та заході сонця. Рано навесні та пізно восени, все ж, варто приїздити опівдні, на кілька годин, синхронізуючись з піком активності риби.

Снасті
До снасті висуваються наступні вимоги: далекобійність і порівняна делікатність, чутливість. Краще одразу відмовитись від вудлищ 2-3 класів, позаяк ловіння буде проводитись на далеких дистанціях, до того ж, зазвичай заважатиме вітер. Він, разом з хвилями, часто заважають контролювати мушку тактильно (руками), тому вимога до чутливості бланку висунута не просто так. Однак, при цьому, ми не збираємось цього разу ловити щупака та білизну (жереха) великими стрімерами, тому немає потреби в надпотужних снастях. Мені здається, ідеально пасуватиме довге та жорстке вудлище 5 класу, з відповідною котушкою та плаваючим WF шнуром. Така снасть дозволить досить комфортно закидати важку німфу на далеку відстань, а також контролювати її проводку. До речі, часом, вкрай зручно використовувати в таких умовах кільцевий тип закидання, або «спей». Проте, звичайного «оверхеду», з використанням подвійної тяги, теж цілком вистачить. Піджилок краще використовувати короткий (80-120 см), плетений, наприклад, для «чеської» німфи. Він забезпечить кращу тактильну чутливість на проводці, і буде менше плутатись у вітряну погоду. Повідець підійде будь-який, головне – з якісної жилки, приблизно0.14 ммзавтовшки (умовне навантаження 4х, 5х). Загальна довжина піджилку та повідця повинна бути трохи коротшою за вудлище, так суттєво легше контролювати точність закидання важкою німфою на далекій відстані. На першоістину я тут навіть не претендую, але особисто мені так просто зручно ловити.

Об’єкти лову
Ось чим дійсно цікава риболовля на мілинах великої річки – це розмаїттям видів риб, які тут зустрічаються. З хижаків це зазвичай окунь, щука та білизна, але про них – іншим разом. Більш цікавими для німфового нахлисту будуть в’язь, головень та краснопірка. Саме вони, вкупі з всюдисущою верховодкою і будуть нашою основною метою. Може, їх габарити не такі вражаючи, як великих хижаків, згаданих вище, втім про пригнічену екологію ми вже згадували, а характер поведінки в менших риб буває куди цікавішим.
Також часто можуть траплятись: плітка, плоскирка, підлящ, бички, пічкурі, навіть, яльці, хоча це нетипове середовище існування для останніх. Тим не менше, саме яльці регулярно трапляються мені як в Дніпрі, так і на його водосховищах. До речі, останнє видання Червоної книги України стверджує, що данний вид зник з цієї ріки… Ще були відомі випадки трапляння великих карасів (від 0,5 кг вагою), але мені особисто такі товстуни, на жаль, поки що не траплялись.

Мушки
Тут все досить просто. Будуть працювати практично будь-які імітації на кшталт Hydropsyche Larvae, Caddis Pupa, Czech nymph, Pheasant Tail, Hares Ear та їх варіації з голівками. Як мені здається, найуніверсальнішою і ефективною для всіх українських водойм, є мушка Pheasant Tail, виконана за мотивами «класичного» варіанту (Frank Sawyer’s Pheasant Tail). Чудові покрокові інструкції з виготовлення цієї імітації можна переглянути у серії фільмів від Олівера Едвардса Essential skills.
Прекрасно працюють також інші модифікації цієї чудової принади, тож помірний креатив у її виготовленні дуже радо вітається. Я зазвичай в’яжу цю німфу на гачку Tiemco TMC 2302BL, 14 номера, підвантажуючи її 5-7 обертами свинцевого дроту 0.25-0.27 ммзавтовшки. Коли клювання слабке, буває слушно змінити класичну німфу на варіант з голівкою, як би там не було, а часто саме блиск металу провокує обережну рибу на брання.
Що цікаво, основними харчами риби в таких місцях є ошитки та гамарус, але на імітації цих організмів клює чомусь гірше. Часом мені здається, що «фазан» нагадує рибі маленьку коричневу п’явку, яка в різні пори року може складати значну частину раціону риб на рівнинних водоймах.

Техніка риболовлі
Найскладнішим моментом в цьому розділі буде закидання. Як вже згадувалось вище, вітер часто є невід’ємним елементом погоди на великій акваторії, і створює чимало труднощів. Проте, він також і допомагає рибалкам, тому що риба за таких умов на мілині стає часом геть необережною, і харчується набагато активніше, тим паче, що хвилі здіймають з дна годівлю, що тільки додає їй агресії.
На жаль, я не є кастингістом, і не здатний давати порад у цих питаннях. Просто поділюсь власним досвідом виконання далеких закидань (10-15 м), за умови сильного вітру і хвилювання поверхні води. Частіше це щось схоже на закидання «спей», а у випадку, коли проводка є нетривалою (1-3 м), доцільно використовувати кільцьове закидання. Замість класичного «оверхеду», частіше користуюсь боковим закиданням, щоб краще контролювати шнур візуально. Звичайно, для ліквідації впливу вітру, краще використовувати подвійну тягу, хоча цей достатньо непростий технічний елемент завжди вимагає певного вміння і тренувань. Зізнаюсь щиро, що часом грішу і помиляюсь на закиданнях, коли дме сильний боковий вітер. Втім, рибалити успішно це не дуже заважає, тому навіть новачкам не варто лякатись такої погоди.
Тактика полягає в прицільному облові перспективних місцин – меж водної рослинності, корчів, ямок та інших місць, де було помічено скупчення риби. Закидання слід робити максимально точно, наприклад, торкаючись рослинності або навіть заглиблюючи повідець з мушкою в неї, особливо, якщо це жорсткі водорості – тоді мушка легко пройде крізь стебла. Далі виконуємо рівномірну проводку, намагаючись тримати мушку біля дна. Можна вибирати залишок шнура однією рукою, «вісімкою», але найкраще на початку проводки схилити вудлище до поверхні води, і повільно підіймати його у вертикальне положення. Звісно, останній варіант створює певні проблеми з підсіканням на завершальній фазі, але це легко вирішується різким стріпом шнура убік вільною рукою. До речі, про підсікання – з ним не завжди варто квапитись, риба зазвичай «випробовує» мушку, і власне клювання може бути після серії 5-6 непевних «дибань». І тільки коли на тому кінці шнура відчувається приємний тягар або візуально зафіксовано підозрілу зупинку кінчика шнура – варто виконати м’яке пісікання.
Не варто довго скніти на одному місці. Зазвичай, якщо тут мешкає зграйка риби – вона виявляє себе одразу. Але бувають випадки, коли місцина приваблює риб у певні моменти, наприклад, коли на ГЕС «дають воду» або ввечері, після заходу сонця. Такі моменти варто відслідковувати та зазначати. В будь-якому випадку, після того, як було зловлено 4-5 рибинок, краще дати місцю «відпочити», і повернутись до нього пізніше, інакше можна, звісно, зловити ще кілька штук, але місце «замовкне» надовго.
Витягання інколи буває досить драматичним, особливо, якщо клюнула дебела краснопірка, головень чи в’язик у 25-35 см. Двічі я підсікав майже півметрових в’язів чи головнів – не встиг розгледіти у деталях, не вдалось-таки їх здолати. Не дивлячись на те, що подібні трофеї трапляються нечасто, риболовля на мілководді все одно приносить чимало задоволення. Також не забувайте притискати борідки на гачках – вищезгадані риби потребують обережного ставлення до себе.
Риболовля на коропових риб на великій водоймі хоч і має досить відмінностей від канонічних нахлистових випадків, все ж, є досить своєрідною і дуже цікавою навіть досвідченому рибалці. Найголовніше, що в наших «широтах» на таких місцинах майже немає конкурентів, зазвичай не шукають там сумнівного щастя браконьєри, тож можна виїздити недалеко за місто і рибалити у спокої протягом всього дня. Хоча, компанію порядного нахлистовика я особисто завжди радо вітаю, тому до зустрічі!

Автор: Андрій Скворчинський (стаття виходила в журналі “Риболов-Україна”, №3 за 2012 р., російською мовою)

Сьогодні по обіді наш друг Максим Кусакін став батьком! Дружина Роксолана подарувала йому сина Данилка (вага 3300, зріст 51 см.). Тому вітаємо молоду родину і бажаємо їй побільше радості і щастя. До речі, Макс зможе зекономити на дитячих іграшках, адже в нього так багато цікавих різнокольорових пакетиків, ниточок, пір”ячок та інших забавок). Вітаємо!

Кабмін ухвалив постанову (від 7 листопада 2012 р. № 1030 Київ) про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування.

Чи доцільно прирівнювати реліктового лосося, який є на грані вимирання, до харіуса?

Відповідно до цієї постанови, відтепер, за вбивство одного харіуса порушнику доведеться заплатити аж 14 тисяч гривень! У стільки ж оцінили і дунайського лосося (головатицю). За пошкодження марени та єльця доведеться сплатити 330 гривень. А от всюдисущу бистрянку російську (відповідно до офіційних джерел ця риба поширена в басейні Дністра, отже не виключено, що мова йде саме про нашу бистрянку) оцінили в 660 гривень.

WANTED! 14 000

Наразі не зовсім зрозуміла процедура стягнення коштів з порушників. Ви собі тільки уявіть. Вийшов вуйко з села на річку наловити на обід рибки. Ну, зловив, скажімо з два десятки харіусів, забив ними сумку. Тут на нього рибінспектори з кущів накинулися. Давай рахувати. Нарахували на 280 000 гривень. Кажуть, плати, вуйко! Чувак в шоці, клянеться-божиться, що таких грошей в житті в руках не тримав, а про новий закон і знати не знав. От і що робити в такому випадку? Йти додому, виносити свиню і корову, заначку з-під подушки, віддавати все це інспекторам і тупо бухати. З одного боку, ловити рибу йому перехочеться, що буде корисно для річки і природи. З іншого боку, людина в черговий раз обізлиться на країну, яка його вкотре обідрала. І десь буде права, оскільки вона на цій ріці виросла і з неї годувалися батьки та діди. Не винна ж людина в тому, що народилася вона на берегах ріки з харіусом та фореллю, а не з карасем та окунем.

Форелі не пощастило – її і надалі можна носити додому мішками

Звісно, ми, нахлистовики, пропагуємо гуманне ставлення до природи. Напевно, ніхто з нас не показуватиме пальцем на діда, який прийшов на річку зловити на обід дві-три риби. Ми виступаємо проти заготівлі, заморозки, роздачі сусідам, годування курей тощо. Споконвіків люди ловили рибу і їли її. Так, попри те, що світ вже змінив своє уявлення про живу природу, ми у цьому плані залишаємося на рівні неандертальців з кроманьйонцями. Такими є наші сумні реалії. Але чи варто в такий спосіб оцінювати рибу? Це рашде нагадує середньовічні порядки, коли сюзерени нагружали своїх васалів податками на вікна, колеса, варіння пива і так далі. Чи не доцільніше ввести ліцензовану рибалку, а отримані кошти вкладати в розвиток рибного господарства, так, як це відбувається в Польщі. Тоді ж місцевим хоч не хоч, але доведеться знайти якусь тисячу гривень, щоб мати право цілий рік ловити рибу, звісно, з певними обмеженнями. Але якщо таких рибалок назбирається кілька сотень, одразу ж з’явиться непоганий бюджет, можна буде зариблювати річки і зберегти стан екології. Утопія, звісно, я це розумію. Бо в нашій країні в кожному бюджеті є дірки, з яких хтось та й буде наживатися. Але вже є це кращий розвязок ситуації, ані ж оцінювати харіуса в 14 тисяч гривень…

Сьогодні, я вперше в житті потрапив у приміщення Львівдержрибохорони на круглий стіл, який відбувся завдяки ініціативі голови ЛКАВ (Львівського клубу активного відпочинку) Володі Козлова з нагоди призначення нового керівника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Львівській області – Кравця Леоніда Миколайовича.

Тут живе рибінспекція

Зустріч почалася зі вступної промови про загальний стан порушення адміністративних (не кримінальних) справ проти браконьєрів, трельовщиків лісу, розкрадачів шутеру тощо. Суха статистика показує, що порушено 1116 справ.
Згодом п.Кравець відповів на усі наболілі питання чесних рибалок, які були задані на сайті ЛКАВ. Під час відповідей на запитання розпочалася дискусія, у якій висловили свою думку Роман Іванович (Карпатське братство Діани), який відкрито висловив свою думку щодо сумнівного досвіду рибнагляду. Оскільки формат зустрічі мав бути максимально відкритого характеру, то було, навіть, не дивно почути стільки негативних відгуків про попередню «роботу» Львівдержрибохорони, яка носила не так охоронний, як нищівний характер. Також відкрито виступив п. Ткачик (регіональний представник всеукраїнського громадського об’єднання «Громади рибалок України» по Львівській області) назвавши на камеру певних осіб, які причетні до його побиття  та постійного пресингу.Леонід Кравець розповів, що саме зараз проводиться реорганізація структури Львівдержрибохорони. Не буду вдаватися у деталі, лише наголошу цікавий момент – з його ініціативи надійшла пропозиція створити Громадську раду. Також є намір ввести до Львівдержрибохорони таку посаду як прес-секретар для роботи із громадскістю і пресою для висвітлення змін у структурі рибохорони.
Дійшла черга і до мене, тож першим злободенним питанням до п. Кравця було таким: «Чи можливо офіційно працювати громаді нахлистовиків із рибоохороною щодо збереження водних ресурсів Карпат  та зариблення гірських річок?», на що було отримано відповідь: «Однозначно нам краще такі справи робити спільно і офіційно». Наступним запитанням мало бути: «Чи не ведуться роботи по створенню ліцензійної риболовлі?», але мене випередив п. Ткачик. Як я зрозумів, такого поки що неможливо зробити відповідно до чинного законодавства.
Хоча новий керівник на посаді тільки з 1-го жовтня, але новий характер дій вже відчутний. Я маю на увазі, що вперше за стільки років згадали наші рідні карпатські річки, а саме про осінню заборону на ловлю під час нересту форелі, в той час, як до таких наказів на Закарпатті вже давно звикли! Дві години круглого столу промайнули дуже швидко, а таких зустрічей ще пердбачається чимало. Мені вдалося запитати п. Кравця про ще один такий круглий стіл у колі нахлистовиків, на що він дав згоду, а нам лише залишається підготувати план можливої співпраці і спільно діяти.
Наприкінці зустрічі усіх учасників чекав приємний сюрприз – можливість кілька хвилин поспілкуватися неофіційно за кавою та чаєм з солодким. Особисто мені хочеться побажати новому керівнику Львівдержрибохорони Леоніду Миколайовичу сили і натхнення у цій благородній і непростій справі!P.S. 3-го грудня у Червоноградському суді відбудеться вирішальне засідання у справі п.Ткачика щодо завдання йому тілесних ушкоджень, на яке запрошуються усі небайдужі люди для його підтримки.

Автор: Максим Кусакін