Блог двох мухарів

Часто буває так, що коли сонце ховається за гори, нахлистовикам досить складно розгледіти індикатор на французькому підліску, який переважно розфарбований в блідо-зелений та блідо-рожевий кольори. Але не складати ж снасть тільки тому, що сонця нема, правда? От я і думав, як додати індикатору більше світла. До речі, ще мені дуже кортить половити французьким методом вночі. Ну, це, літом, звичайно. Мені цікаво, як реагують наші улюблені риби на німфи вночі? Чи вони харчуються, чи вони їх взагалі бачать? І можна сказати, що вихід є.Років п’ять тому, коли нахлист був для мене таємницею за сімома замками і я взагалі нічого в цьому не тямив, готувався до нічної рибалки в Польщі. Планував ловити коропа. Гуляючи по магазину натрапив на коробочку з палочками (5 см), які світяться вночі, їх досить лише трішки розламати. Я купив такий пакетик, але більше, здається не користувався. На останньому виїзді в гори я згадав про ці палочки, які кілька років пролежали в моїй камізельці. Для того, щоб зачепити їх до індикатора спершу треба роз’єднати його з 9-и метровим підліском. Потім береться кембрик (він є в пакетику разом з паличками) і надягається на індикатор. Тепер в нього вставляється вже тріснута палочка, яка світиться зеленим, червоним, жовтим чи синім кольором. Але є одна проблема – паличка не дуже хоче залазити, бо той кембрик трішки тугенький. Тому треба ще щось придумати, щоб було легше запихати, бо у моєму випадку паличка влізла лише до половини, а потім застрягла. Нічого, до літа щось придумаємо. Чи буде заважати цей світлячок процесу? Чесно кажучи, думаю, що не буде. Але якась вага є і в нього, тому снасть може трішки зносити до берега, на якому стоїть нахлистовик. Зрештою, практика покаже. А може в когось з вас були подібні ідеї чи спроби?

Оскільки в одну річку можна увійти двічі, то й нахлистовий сезон закрити повторно не гріх, чи не так? Скільки там того щастя в нашому житті? Ось і співпав мій вихідний від задимленого Маріуполя день на середу. Балакаючи з Орестом, дізнався, що саме в середу поїхати в гори мають намір Роман та Ігор – його товариші. Втрьох все ж веселіше, тим паче, що Орест дуже розхвалював реалістичні мухи Ігоря – дуже хотілося на них глянути. Тож о 5-ій ранку я помив посуд, зварив компот (ну, щоб не нарікали, мовляв, крім рибалки мене нічого не цікавить), закинувся чим було і вийшов на двір. За хвильку під’їхала машина-чобіток і ми взяли курс на гори…Зважаючи на закони про зимувальні ями, ми вирішили ловити на дозволених ділянках, тобто там, де відбулася наша зустріч з киянами. Але на нас чекало певне розчарування. Річка була до біса каламутна. Не капучіно, звісно, але колір мені дуже не подобався. Ще й небо замарилося, а голі дерева справляли якесь гнітюче враження. Це вже далеко не та золота осінь, яка була в жовтні.Роман і Ігорем нікуди не поспішали. Вони назбирали дров і розпалили вогнище, щоб спекти трохи м’яса. Я ж приїхав ловити рибу… Зважаючи на стан річки вирішив нічого не вигадувати і оформив француза стандартним набором для каламутної води – фезентейл з помаранчевою головкою і таким же тораксом, а також незмінний зелений бокоплави так само з яскравим помаранчем. Харіус взяв на першій же проводці. Невеликий, як і майже всі в цьому році. Взагалі, риба була досить активною і скоро фезентейла довелося знімати – з нього мало що залишилося. Бокоплав також потерпав від укусів, але йому все ж більше пощастило.Я вирішив трохи проекспериментувати і замість фезентейла поставив волохокрильця, який обзавівся халабудкою. Принаймні, райдужка зі Свічі, якій я провів розтин кілька тижнів тому, мала забиті шлунки саме цими казявками. На диво, муха почала приносити результати, не гірші від свого попередника. А ще мені вдалося зловити харіуса руками. Я виходив з води, тримаючи в правій руці вудку, а в лівій індикатор, щоб його не розвіював вітер. Мухи були в воді, десь за метр від мене. Раптом я відчув удар і інстинктивно підсік… рукою. Поляки назвали б цей метод «побієння дупи без патика».Коли допеклося м’ясо в мене вже було 13 хвостів. Гаяти час на сніданок я охоти не мав, але що зробиш – корпоративний дух! Але спасибі хлопцям, звісно. Мариновані козарики і шашличок були дуже смачними. Ігор витягнув усі свої коробки і я в них трішки попорпався. Гарні мушки, мені дуже сподобалися і нагадали творіння Андрія Красоти. Поки мої колеги збиралися, вилетіли живі мушки, зокрема й комарі, номері так на 22-му. Я з приємністю згадав про сі-ді-сішний рядок в моєму сухому флай-боксі на малесеньких гачках. Власне, справа тут не так в гачках, як в нитці. З подачі Макса я замовив собі нитку UNI Trico 17/0. Що тут говорити? Вона просто супер. Схоже, це найтонша нитка, яка тільки може бути. Завдяки ній можна робити і тонкі тіла на «шоколадках», і спокійно в’язати найменших сухариків. На Iobo CDC коричневого кольору (реальна імітація комара-кровосісі) я встиг зловити ще 7 рибів. Правда, після кожної другої муху довелося змінювати – їй вже ніякі флотанти з просушками не допомагали. Якраз тоді і хлопці на ріку вийшли…Роман вирішив ловити на стрімери. Ризиковано, ясна річ, але, як то кажуть, хазяїн – барін. На жаль, виманити бодай когось з каламутної акваторії не вдалося, тому він перейшов на німфу і трохи покращив свої результати. Ігор також упіймав кількох пириків на суху, але йти вище не було змісту – вода була вельми кепська. Тому я повернувся туди, звідки починав і почав присідати. Як виявилося, таким чином з’являються кращі шанси на те, щоб упіймати більшого харя. Один з них таки спокусився на мушку – не такий, як в Геника на Свічі, але більший, ніж інші в 2012 році. Окрім нього «навприсядки» вдалося витягнути ще шістьох огірків, але стало трохи нудно. Не було спортивного азарту. Тому я почав агітувати усіх пакувати манатки і їхати на іншу річку, а ще так її розписав… Мовляв, тут вам і перекати, і ямки, і чиста вода, і ще купа всіляких принад. Переконав.  Поїхали. «А що, як я помиляюся? – думав дорогою. – Все ж Андрій Сколівський попереджав, що на тій ріці ще треба знайти стоянку риби, а часу у нас не так і багато». Коли ми приїхали, то виявилося, що я не помилився лише в одному – вода була справді чистою. Але тої річки, що була тут літом, ми не побачили. Якесь все одноманітне, сіре і похмуре. Ну, і де ж ці ваші стоянки? Мене почали гризти сумніви, що тут взагалі вдасться щось зловити. Я буквально бігав по ріці від одної точки до іншої, аж поки не побачив непогане місце. Це був злив з більшого каменя, з повільною течією посередині і швидшою по боках. Ясно, що ловити на бистрині зараз нема ніякого сенсу – риба там не сидить. А от течія без хвиль – те, що треба. Так і є – два закиди, два харіуса, і повний штиль після цього. У час, що залишився до темряви я зміг видурити лише одного пиря – чи то через сильний вітер, який шмигав узад-вперед, чи то через зміну раціону риби. Не знаю, часу аналізувати не було вже. Повернулися Роман з Ігорем. Результати в них також не вражали – два виходи на суху мушку.Все, це вже мабуть, було справжнє закриття сезону. На дорогу хімічна зупа в залізному горнятку, канапка, сигарета. Ріки вже не було видно – повна темрява. Добре, що в машині було про що побазікати…

Коли в людини є талант, його помітно здалеку. Але Ігор – не той випадок. Його творіння треба роздивлятися зблизька. Пропоную вам переглянути деякі мушки Ігоря. Цікаво, що досить великий відсоток з них виготовлений з матеріалів, яких не купиш в нахлистових магазинах…

Десь там далеко з-поміж карпатських гір,  бере свій початок ріка Тересва. Утворюють її дві менші річки Брустурянка і Мокрянка, які об’єднуються в селі Усть-Чорна. Річка сама по собі не велика, але є ями, в яких глибина досягає 2-3 метрів. Річка багата на рідкісні види риб: дунайський лосось, харіус європейський, райдужну та струмкову форель, марену. Є у нас і мнюхи (мині), андруги, голавлі та бички.Найцікавіші наші риби – це харіус і дунайський лосось. Харіуса цього року було дуже багато. Може це через те, що його перестали бити струмом, і він спокійно собі нерестится. Відомо, що харіус занесений до Червоної книги і ловити його заборонено, але ж я не винен у тому, що народився тут, де плавають рідкісні види риб.Ловлять харіуса у нас багатьма способами. Найпоширеніший такий: вудочка довжиною 4-5 метрів, до якої кріпиться проста оснастка: жилка і маленький гачок з кімнатною мухою. Ще ловять на опариша в проводку. Такий метод використовують в такий час, як зараз. Вже стає прохолодно і харіус відходить на глибину. Ще один давній способ – це ловля харіуса на «кораблика». Із дерева робиться кораблик, до ньго прив’язується повідок з міліметрової жилки. На нього примотують по 5-7 мушок. Кораблик пускають на воду і за допомогою цього повідка, він відпускається на другу сторону річки. Мушки висять на цьому повідку над водою, в метрі одна від одної. Харіусові нічого не залишається, як лише стрибнути за мушкої. Але цим способом вже давно ніхто не ловить.Нещодавно, один мій знайомий знайшов мені б/у нахлистовий комплект. Я його купив і почав вчитися ловити рибу нахлистом. Спочатку нічого не вдавалося, але з часом все приходить. Згодом я купив станок для в’язаня мух і тепер сам потихеньку їх виготовляю. Вже більш-менш навчився ловити, але ще є багато чому вчитися! Ловлю я харіуса в основному на сухі мушки, парашутики, зазвичай всі вони темних кольрів: сіро-коричнева чи чорна – харіус в нас особливо не вибагливий.Стараюсь, якщо є вільний час, проводити його на річці. В середу було свято Михайля. Ось я і зібрався, встав в 9-ій годині, одівся, взяв вудку і бігом до річки. Спочатку нічого особливо не стрибало. Думаю, почекаю я обіда, щоб сонце трішки прогріло воду. Так і сталося. В обід, коли вода прогрілась, харіус неначе здурів. Він брав все, що плило на воді! Мені вдалось зловити близько 15 штук. Рядом зі мною харіуса ловив мужик на снасть сбіруліно. Не знаю, чи він щось зловив, чи ні, але був дуже здивований, коли я витягав рибу, фотографував її і відпускав! Він спитав в мене чи є щось, а я йому «Ні, не є нич». Так ми і розійшлись. От я і порибалив на Михайля, отримав заряд позитиву до кінця неділі. Річка була кришталево-чистою, було видно, як харіус з півтораметрової глибини піднімається за мушкою. Одним словом – красота! Нахлистовиків у нас не багато, я був другим в нашому селі. Тепер потихеньку бачу, що їх стає все більше і більше. Я стараюся агітувати їх до того, щоб вони відпускали рибу. Вже в крайньому випадку, щоб брали 3-4 штучки, якщо їм вже так кортить. Ну нічого ми не зробимо, що харіус плаває в нашій ріці. Зрозумійте і ви нас. Я спочатку, коли ловив харіуса, то теж забирав пару разів його додому. Але далі чогось мене совість замучила-загризла і я перестав просто-напросто брати рибу. Може це в нас в селі і дивно, але я хотів стати живим прикладом для інших рибаків. Можу сказати одне: хріуса в річці багато, не знаю чому за нього штраф 14000 тисяч гривень. Мені то не грозить, тому що всю впійману рибу я відпускаю, але не всі в нас харіуса відпустять…І ще кілька слів про лосося. Вперше я побачив його в дитинстві, коли мені було 8-9 років. Я стояв, як і всі діти влітку, в шортах і гумових чоботях, ловив бздерок. І тут лосось загнав малька прямо мені в ноги. Я з переляку вибіг не берег і 5 хвилин не міг прийти до тями. Це був лосось десь на 3 кілограми. Так я з ним і познайомився. Пару років тому лосося практично не було, а ось тепер картина помінялася. Лососик є в кожному плесі і не один, тому що малі особи до кілограма стоять парами, а ось великі екземпляри стоять по одинці. Ловив я і лосося, правда, на спінінг, але великого ще не впіймав. Звісно, лосося я відпускаю. Річку живить дуже багато струмків, в яких окрім харіуса водиться струмкова форель. Одне погано: на цих струмках почали будувати міні-гес, а це дуже погано для риби. Тому що харіус заходить в ці струмки для нересту. Якось раз мені вдалося потрапити в один із таких струмків в селі Красна, який називається Краснишурка. Його протяжність десь 20 кілометрів, струмок досить повноводний. Я був в шоці від побаченого – скільки там харіуса! 10 штук на квадратний метр! Жаль, не було фотоапарата з ссобою. Харіус стояв на виході, там, де вода вже більш-менш спокійна. Стояв він не сам: з-поміж харіусів виділяляся і струмкова форель. Розміри харіуса дивували – він був більший, ніж в річці, а ось форель мала сантиметрів 20 – 22. Дуже гарна була картина. Харіус зразу піднімався на поверхню, якщо по воді щось плило. А ось форель годувалася з дна, тому що було видно, як вона порпається в дні, у пошуках рачків та бокоплавів. Але я помітив, що форелі більше було в верхів’ях струмка, не знаю чому так. Був я і в інших струмках, де картина схожа. Є і форель, і харіус.Не обходиться на нашій річці без браконєрства. Ось починається зима, риба стає малорухома і тепер за нею почнуть полювання з острогом. Це давній спосіб браконьєрства, в якому потрібен потужний ліхтарик і ості, дуже гостро заточені і мають борідки по обидві сторони, з яких риба практично немає шансу зійти. Ще один спосіб браконьєрства – палісок. Річка на перекаті перегороджуєть, але не повністю, а так, щоб вниз по течії, на виході, утворювалась воронка шириною в один метр. Потім із лози-верби плететься кошик, а до нього на кінці кріпится сітка. По цьому паліску вся риба потихеньку направляється прямо в низ, до сітки, з якоі потім лиш потрібно її витягнути.Не можна обійти стороною іншу біду: вирубка лісів. В верхів’ї Тересви рубають ліс і вся техніка, яка їздить через ці «дзворики» і вся мазута та інша нечисть потрапляє у воду, а це шкодить рибі. Ще одна велика проблема – це звалюваня сміття в нашу річку. Народ у нас якийсь безпардонний. Де що не було – все несуть до річки. Це ж так не можна! Річка в нас чиста, гірська, тим паче вверх по течії є іхтіологічний заказник, а ще дальше – заповідник! Річка дуже красива, а особливо тепер, коли вода настільки прозора, що на глибині до двох метрів видно дно. Ось така вона – Тересва. Приїжджайте, ловіть, отримуйте задоволення!

Автор: Іван Магула, село Дубове, спеціально для Блогу двох мухарів
Фото автора

Починаючи з наступного тижня на Блозі з’явиться новий розділ, створений спеціально для початківців. Звісно, про інструменти і основні принципи в’язання мушок чи про тактику закиду ми розповідати не будемо – все ж ця ніша вже зайнята Олівером Едвардсом, Ігорем Тяпкіном і Романом Мозером. Нічого нового до їхніх фільмів не додаси, а копіювати не хочеться.
Однак ми зупинимося на інших важливих моментах, на запитаннях, які виникають в початківців. Ми покажемо як в’язати робочі мушки для наших країв, що робити з підлісками, як в’язати вузли, розкажемо, які матеріали необхідні для створення мушок. Звісно, не обійдеться і без агітаційної роботи у плані шанобливого ставлення до нашої природи. Багато матеріалів буде знято на відео професійною камерою, щоб у новачків була можливість роздивитися усі нюанси на якісній картинці. Долучитися до цього розділу можуть й інші відвідувачі Блогу. Хто сюжетом, хто статтею, хто фотографією, хто порадою, хто критикою – чим більше інформації, тим краще.