Як мені пощастило народитися у родині, яка отримує задоволення від полювання, рибальства, добрих Британських рушниць та класичних нахлистових вудилищ від таких престижних майстрів як Leonard, Payne, та F. E. Thomas. Ми завжди мали каталоги, які лежали усюди у нашому будинку від Abercrombie & Fitch, William Mills, Hardy, Farlow of London, Cummins of Darlington та багато інших. У молодості не було жодного дня, коли я не сидів немов приклеєний до сторінок цих каталогів, де були гарні мушки. Я впевнений, що це було саме те, що підштовхнуло мене розпочати кар’єру мухов’яза.

Минуло шістдесят років з того часу, коли я вперше закріпив гачок фірми Eagle Claw у механічні лещата і потім робив імпровізації із кавалком бавовни від шкарпетки та люрексом із різдвяної ялинки. Далі почалася велика містика: як можна поставити рівно перо? На щастя, я відвідав шоу спортсменів у Бостоні (Boston Sportsman’s Show) разом із батьком у Mechanics Hall, де я зустрів відомого мухов’яза Гербі Велча, який допоміг мені вирішити цю проблему.

Тепер ми проводимо заняття для тих, хто хоче вивчити мистетцтво, яке буде приносити задоволення впродовж життя, але тоді багато мухов’язів егоїстично тримали свої секрети у таємниці. В мене було прекрасне відчуття доконалості, коли я був інструктором по в’язанню мушок у навчальному закладі для дорослих, більше ніж четверть століття. Ми можемо навчати мистетцтву, але я застерігаю учнів, що вони самі повинні вчитися за допомогою спроб та помилкок, щоб стати майстрами.

Я ніколи не читав книжку про в’язання мушок, поки не почав приятелювати із полковником Joe Bates, тоді, коли було створено UnitedFlyTiers (створено у 1959р, організація, яка навчає людей мистетцтву в’язання мушок). В першу чергу ми були рибалками, які ловили форель та лосося. Коли ж я ознайомився із стрімерами CarrieStevens, вони відразу стали моїм найбільшим пріоритетом. Стрімери як GreenBeauty, Shang’s Special, GreyGhost, Greyhound, BlueDevil, ColonelBates та багато інших були започатковані такими риболовами з Майну як Percy, Edson, Sanborn, та Stickney. Мушки на одному гачку, так само як і тандем стали для мене викликом. Кожна повинна була мати матеріал з оригінально виду, а також правильні кольори. Я зрозумів, що найбільшою проблемою є підібрати колір. З моїм ентузіазмом до цих калсичних мушок, я зв’язав таку велику кількість, що магазини з охотою очікували на мої зайві екземпляри.

Тандем стрімера з бактейлом не важко в’язати, та вони є вибором рибалок-ветеранів відразу після танення льоду на Maine, NewHampshire та Vermont. Не потрібно кастінгу, тому що вони тролінгують на човні чи каноє з мотором. Все що потрібно – 8½- чи 9 фітове нахлистове вудилище шостого чи сьомого класу, швидкотонучий шнур, 6-ти фітовий конусний підлісок, та 36-дюймовий повідок із волосіні MaximaChameleon із тестом 4 фунти. Для кращої роботи не використовуйте карабіни чи вертлюжки. Переконайтесь, що вузли міцні.

Повертаючись до днів коли Leon Leonwood Bean з фірми L.L. Bean прийшов відвідати Sportsman’s Show, його можна було знайти поза прилавком власної торгівельної палатки, за теревенями з багатьма клієнтами. Ще в юності я вважав його експертом з мисливства та рибальства, але мені було страшно поговорити з ним про мушки. Він описав мушку, яку часто використовує та вважає своїм фаворитом. Я відновив у пам’яті просту мушку з бактейлу та зв’язав декілька таких. Вона мала головку з чорної нитки, тіло із сріблого люрексу, шию із сірого бектейлу завдовжки з крило, яке мало п’ять пір’їн з когута, над якими він прив’язав невелику кількість чорно-зеленого бактейлу.

Якщо чесно – я ніколи не вірив цій мушці, не давав їй себе проявити протягом наступних років. Наша група, відома як ThePilgrims, куди входять усі досвідчені нахлистовики, була на щорічній подорожі у спробі зловити прісноводного лосося (landlocked salmon) на р. Moose, яка втікає в MooseheadLake, Maine. У моєму флайбоксі було більше ніж 500 класичних стрімерів та бактейлів, які доводили свою ефективність протягом багатьох років. Наша група, як завжди, гаряче прогнозувала нашу рибальську подорож, але в цей раз дні минали, а ми залишалися без риби.

Мій компаньйон по човну, майстер-мухов’яз, чемпіон зі стрільби по тарілками, мав корені у Майні та рибалив на Moose більше, ніж 50 років. Відсутність успіху і в нього, під час цієї вилазки, переконала мене, що у цій ріці немає лосося. На наші старі мушки не клюнуло ані рибини. Це був похмурий, дощовий ранок, коли я сказав партнерові: «Чорний день, чорна мушка. Спробуй цю».

«Що це?», – запитав він. «Це тандем, звязаний L.L. Bean», відповів я. Він прив’язав її до повідка, тоді зробив рівно сімнадцять стріпів шнуром від його котушки Princess. В той же час лосось схопив приманку і вимотав шнур до бекінгу. Він зловив багато, а я спіймав лиш облизня.

Цього вечора я витягнув усі мушки з флайбоксу та на моє щастя знайшов другу мушку від L.L. Bean. Ми завершили тиждень рибальства на ріці з парою мушок від L.L. Bean, розраховуючи тільки на лосося. Було це щастям чи в усьому був «винен» бактейл? Чесно кажучи, я повинен визнати: це був простий тандем з бактйелу.

Під час іншої поїздки у «міжнародних водах» на озері East Grand, р.Майн, за прісноводним лососем, мій компаньйон та я мали слабі результати. Той, що приїхав найпізніше на нашу вечірку та розташувався на нашому човні перед мотором, проводив мушку у бурхливій воді, яку робив мотор, що називається slipstream. За декілька хвилин, виглядало, що він відпускав рибу за рибою, поки ми спостерігали із заздрістю.

Цей стрімер, який я не знав, він називав АА (forAllAmerican) – для усіх американців. Ців’я гачка мало червону шовкову смужку із срібним люрексом, крило складалося приблизно з двох десятків змішаних борідок бактейлу червоного, білого та голубого кольорів, а над ними майоріли два тонких пера кольору грізлі.

Розглядаючи стрімер, я був приголомшений. Усе, що я міг сказати, щоб його описати, це «гладкий». Мій компаньйон взяв у цю подорож свою велику коробку із матеріалами для в’язаня мушок, отже він міг би зробити при потребі будь-яку мушку. В цей вечір, після повернення з рибалки, я сів і зв’язав дві мушки АА (AllAmerican).

Наступного ранку почалася забава. Ми зловили чотири лососі вагою 1 та 2 фунти, які охоче клювали на АА мушки. У жодному разі мушка не була схожа на корюшку, яку звикли їсти лососі.  Чи атакував лосось мушку через цікавість чи злість? З будь-якої причини, мушка додала досвіду, який я ніколи не забуду.

Як лососевий мухов’яз я плекав та поважав класичні мушки. Та після всього досвіду у рибальстві та в’язанні мушок, який я отримав, я дійшов до висновку: «роби усе просто». Цей підхід є більш ефективним, якщо хтось хоче упіймати прісноводного лосося. О так, я буду продовжувати так довго, як це можливо, в’язатиму класику й надалі, але більшість з них буде висіти на стіні у рамочках.

Автор: Рей Сальмінен, життєве ремесло – в’язання мушок. Інноватор, який спеціалізується на мушках для прісноводного лосося, живе в Актон, штат Масачусетс.

Джерело: http://www.flyfisherman.com/2012/08/15/confessions-of-a-fly-tier/#axzz250uM8dQq

Переклав та адаптував: Максим Кусакін

/strong/p

Цікавий нахлист