Аудієнція у найвідомішої нахлистовички із Аллі Говансом

Джоан Вульф, без сумніву, найвідоміша дама на планеті серед нахлистовиків. Вона мала довгу і видатну кар’єру в спортивній риболовлі. Від 1937 до 1960 року, вона виграла численні національні та міжнародні титули на змаганнях по кастінгу. У 1951 році вона виборола титул Fisherman’s Distance (Відстань Рибака), де брали участь тільки чоловіки. На одному із змагань Джоан заикнула мушку на дистанцію 161 фут (трохи більше 50-и метрів). Джоан є співзасновником і головним інструктором школи по нахлисту Вульф в Лью-Біч, Нью-Йорк. Вона з’явилася в багатьох рибальських фільмах та є автором Техніки закиду Джоан Вульфа «Нахлист: Консультації експерта з жіночої точки зору і закиду на точність». Нахлистовий ентузіазм Джоан є просто інфекційним, а вона сама є джерелом натхнення.

Завдяки тому, що Джоан проводила заходи на тему «спіймав та відпусти», спортивна риболовля стала екологічно стійкою. Як Джоан так і її легендарний чоловік Lee Wulff, який загинув, зробили дивовижний і позитивний вплив на нахлист.

– Як ви почали займатися нахлистом?
– Я почала у 1937 році році як десятирічна дебютантка на змаганнях. Я була у кастінговому клубі Паттерсон Нью-Джерсі. Батько дозволив мені брати тут участь лише після того як я переконала його, що дівчата також можуть ловити рибу. Він дозволив мені, правда, спершу не зважав на мої прохання, а почав вчити мого брата. Жінки ніколи в житті не рибалили, – думав він.
– Як би ви переконали когось іншого почати займатися нахлистом?
– Ну, я б сказала: якщо вам подобається бути на природі в спеку, холод, вітер, можете переносити укуси комах без проблем, то ви полюбите нахлист! Нахлист приведе вас до найкрасивіших місць в світі і дозволить зосередитися на багатьох речах. Ви можете прив’язатися до нього. Знаєте, якщо ви хочете знати латинські назви всіх комах – можете легко вивчити їх. Якщо не хочете цього робити то просто скажіть – колір жовтий, а сама комаха такої-то форми і такого-то розміру. Робіть це завжди із спортивним інтересом.
– Що, на Вашу думку, є найбільш важливим аспектом нахлисту?
– Те, що ви перебуваєте в красивих місцях. Наші улюблені риби живуть тільки в чистій воді, тож ви можете торкнутися до живої істоти, відчути її серцебиття та джерело її життя. Після цього, звісно, слід спокійно її відпустити, надавши знову свободу.

Коли вік не має значення: Джоан Вульф у диких умовах…
http://www.youtube.com/watch?v=peQIVe5vJio

– Снасті сильно змінилися останнім часом. Які зміни мали найбільший вплив чи покращення у плані нахлисту?
– У 1937 році бамбукові вудилища були важкими, а рукоятки були занадто великими. Це одна з причин, через яку так мало жінок мого покоління були залучені у рибальство. Потім ми перейшли до скла (мається на увазі скловолокно – Ред.), яке, як казали, буде легшим, але так не було. Тоді ми перейшли до графіту, який спочатку був легшим, але все-одно не відповідав нашим вимогам. Зараз жінки масово цікавляться нахлистом. Тому ми повинні переконати чоловіків, що нам потрібні легші вудилища, бо ми не маємо такої сили, як чоловіки. У свої перші нахлистові дні я могла рибалити тільки півтора дні вудилищем вагою в 4 унції, поки Лі Вульф не ознайомив мене із вудкою на 2 унції легшу. Після цього я могла рибалити постійно. Таким чином, найбільша зміна була у вазі нахлистового вудилища. Я працюю із компанією Winston Rod і встановила рукоятку з діаметром особливого розміру та із заглибленням під великий палець, щоб допомогти жінкам увійти у спорт. Я знаю, що ви не говорите про жінок у спорті, але ви повинні це робити, бо без них будете в біді (сміється).
– Ви коли-небудь мали бажання зберегти своє перше вудилище просто як сувенір?
– Першим моїм вудилищем був триколінний Shakespeare, ймовірно 5-го класу. Зараз я часто думаю – де зараз моя перша палка…
– Про яке місце, де ви рибалили, маєте найприємніші спогади і чому?
– Де б я не була, але моє улюблене місце незмінне – це річка Упсалклітч (Upsalquitch) у Нью-Брансвік, де я полюю на атлантичного лосося. Це дуже гарне місце у приватній частині ріки. Це глибока лососева річка – зараз я рибалю там з друзями щороку. Окрім того, на березі є милий старий-старий будиночок, з яким у мене пов’язані приємні спогади про час, проведений тут з моїм чоловіком Лі.
– Якими є найбільш важливі питання, що повинні турбувати нахлистовиків у майбутньому?
– Підтримувати річку незабрудненою. Я бачу, як ми – нахлистовики, проходимо декілька етапів: спершу ми хочемо зловити багато риби, потім найбільшу рибу, потім найскладніше – ми доходимо до збереження ресурсу. Тепер ми прийшли до того, щоб віддати щось від себе. В мене є школа рибальства і я можу тільки набирати нових людей, щоб наполегливо працювати над збереженням річок та риби.
– Щоб ви хотіли сказати на закінчення нашої розмови?
– Я звичайна жінка, яка має ще одне звичайне життя завдяки магії нахлисту і я бажаю такого ж усім. Однією із безумовних нагород доброго нахлисту є добрий закид, адже ви не можете презентувати мушку без кастінгу. Отже розвиток в собі доброго кастера є іншою ціллю, і якщо навіть ви не спіймали риби, але зробили пару гарних закидів, то отримали задоволення на цілий день. Думка про те, що ви поганий кастер і тому не ловите риби – самообман! Нахлистовий закид це прекрасно і шляхетно.

Переклад та адаптація Максима Кусакіна

Цікавий нахлист