Кажуть, що все нове – це добре забуте старе. От і в нахлисті так. Отримавши багато цьогорічних емоцій від ловлі на бокоплавів (не лише зеленого), я зацікавився чеськими німфами. Мені здається, що їх краще використовувати на французькій снасті, яко підвісну муху. Щоб дізнатися більше, довелося шукати стару інформацію про чеські німфи. Перед вами інтерв’ю з чеськими чемпіонами – Мірославом Махачеком та Яроміром Карафіатом кількарічної давнини. Його автором є російський нахлистовик Андрій Прутенский, який побував в Чехії і познайомився з тамтешніми спеціалістами.

– Ознайомившись із вмістом ваших флай-боксів, приходиш до висновку, що більшу частину мушок, які ви використовуєте, складають німфи. Це так?

– В цілому – так. Риболовля для нас – не лише захоплення, але і спорт, що вимагає результатів. Найбільш результативна ловля біля дна, відповідно, ставка робиться на німфи. Це, звичайно, не говорить про те, що ми не ловимо ні на що інше. Мірослав, наприклад, дуже любить рибалити на суху мушку (незважаючи на поганий зір). Вельми результативна і цікава ловля форелі на стрімер. У переважній же більшості випадків ми рибалимо на німфи, це факт.
– Продовжуючи розмову про німф – як би ви могли охарактеризувати принципи їх конструювання? На які типи німф ви зазвичай рибалите?
– Найчастіше ми використовуємо два типи німф – Czech Nymph (імітації вільноживучих личинок волохокрильців, зв’язані на вигнутому гачку типу «Grub»), і мушки, підвантажені вольфрамовими головками – типу Beadhead. Що стосується конструювання мушок для придонної ловлі, то тут правило таке: мушка повинна мати максимальну масу при мінімальній площі поверхні і не створювати значного опору воді при зануренні і проводці. Даббінгу використовуємо дуже мало. При ловлі біля дна неминучими є зачепи та втрати мушок. Виходячи з цього, мушки повинні бути досить простими у виконанні та у великій кількості.
– Розкажіть про «типові» чеські німфи, що імітують личинку вільноживучих волохокрильців. Чи є якісь особливості їх в’язання?
– У принципі нічого складного. Носієм, в переважній більшості випадків, є гачок типу «Grub». Якщо мова йде про мушки для змагань – обов’язково без борідки. Гачок може бути як «плоским», так і мати відігнути в бік жало – це не принципово. У нас найбільш вживані гачки це Tiemco 2457, 2487, 206BL, 205BL, Hayabusa 384, 384BN, 387, 371BN і Climax 620B. У деяких випадках такі мушки в’яжуться на гачках з подовженою цівкою – Tiemco 2312, 2302, Hayabusa 372 BN vel. 8, 373. Іноді доводиться використовувати нестандартні рішення – типу легких гачків для емерджерів Tiemco 206BL. Ці гачки дуже тонкі, вони прекрасно просікають губу риби… Розміри приманок різні – найбільш вживані мушки, зв’язані на гачках № 10-12, проте можна в’язати і на менших номерах – аж до № 18. У будь-якому випадку для виготовлення мушок на дрібних гачках переважно вибираємо гачки з широким загином (gap).

Підгрузка гачка виконується за рахунок щільного намотування свинцевого дроту. Дріт завжди намотується в один шар, виток до витка. Добре використовувати дріт квадратного перетину – вдасться умістити більшу вагу. Діаметр дроту залежить від розміру гачка. (На запитання про можливість застосування вольфрамового дроту Яромір відповів, що такого досвіду у них немає. Він припускає, що цей дріт занадто жорсткий і працювати з ним складно. Липку свинцеву фольгу чехи в своїй практиці також не використовують.) Тіло і грудка мушки створюються з даббінга. Даббінг, в залежності від потреби, може бути натуральним (найчастіше – заячим), синтетичним, або зробленим з суміші. Обмотка виконується жилкою відповідного діаметру і дротиком або люрексом. Кількість витків – від 5 до 8, залежно від розміру мушки. Покриття спинки робиться із синтетичної плівки або інших матеріалів.
– За яким принципом ви обираєте колір мушки, що імітує волохокрильця-безхатченка? У відповідності з кольором комах, які живуть в воді?
– Найчастіше саме так. Заглядаємо під камінчики. У разі використання приманок аттрактивних забарвлень, вибір розмальовки здійснюється методом підбору або за старим досвіду лову на даній водоймі.

Також пропонуємо вашій увазі коментар до цього інтерв’ю від його ж автора – Андрія Прутенского, який на власні очі побачив чехів у дії. Знайомство з чеськими німфами в авторському виконанні Мірослава та Яроміра дещо похитнуло мої «усталені» погляди на ці приманки. Насамперед, вони роблять акцент на простоту виконання та тонкість силуету приманки. Подвійна обмотка найчастіше ігнорується і для обмотки використовується всього один матеріал – жилка. Акценту на ніжках немає – для створення грудки може використовуватися той же даббінг (тільки іншого кольору), що і для тіла. Ніжок, як окремого елемента чеської німфи, я не зустрів ні на одній з мушок Мірослава та Яроміра. Найчастіше мушка в’яжеться «задом наперед» – плівка кріпиться блія колечка мушки, а не в районі загину, що скорочує процес в’язання. Ніяких фарбувальних робіт із застосуванням маркерів не використовується в принципі. Будь-яка моя пропозиція ввести той чи інший «архітектурний» елемент ігнорувався з усмішкою і незмінною фразою «… то складно…». Ну і найцікавіше – як з’ясувалося за час невсипущого спостереження за гостями під час риболовлі, найменше чехи рибалили саме на чеські німфи, практично завжди заміняючи їх «головастими» мушками. Вольфрам рулить!
Як вже говорилося, «чеська німфа» № 1 в сучасному виконанні – це мушка з вольфрамовою головкою. З тих пір, як їх дозволили використовувати на змаганнях, спортсмени практично завжди віддають перевагу їм над іншим мушкам, за винятком, можливо, тих ситуацій, коли водоймище «забите» бездомними волохокрильцями.При розгляді коробок гостей, вщерть забитих німфами, з’ясувалося, що більша частина мушок представлена приманками з вольфрамовим головками – золотистими, мідними, сріблястими, чорними, а також пофарбованими в яскраві кольори – оранжевий, рожевий, отруйно-зелений. Це були типові «бедхеди» – з відносно великими головками і дуже скупим тораксом, а також дуже тонким тілом і хвостиком, виконаним з двох, максимум чотирьох, борідок півнячого (зі скальпа або з гривки) або фазанів (хвостового) пера, чи синтетичних волокон типу Bett’s Tailing Fibers. Чехи наполягали на тонкому силуеті і куцому хвостику. Підгрузка мушок даного типу здійснюється виключно за рахунок металевої головки, переважно – вольфрамової, ніколи не використовується підвантаження свинцевим дротом по тілу. За словами Мірослава, це погано позначається на грі мушки – при проводці німфа повинна як би погойдуватися на голівці, вільно граючи тілом і хвостиком, що в поєднанні з безперервним дрейфом мушки біля дна створює специфічну гру, що є запорукою успіху. При розміщенні підгрузки в області цівки гачка така гра неможлива.Досить велика кількість «усталених» різновидів німф – як «чешок», так і «бедхедів», виконане в надзвичайно яскравих, помітних кольорах або має блискуче світловідбиваюче покриття. Зустрічаються також яскраві і дуже вузькі «вставки-пояски» в німф, виконаних в натуралістичних кольорових рішеннях. Це не цілком характерно для «традиційних» чеських німф. Мірослав розповів цікаву історію: «… півтора десятка років тому один із чеських нахлистовиків почав виготовляти приманки неприродних яскравих кольорів, іноді навіть блискучі. Спочатку це викликало сміх, однак після того як, використовуючи свої мушки, він виграв кілька престижних змагань, ставлення до «імпресіонізму» змінилося, і в асортименті всіх східно-європейських в’язальників з’явилися «Crazy Nymph» – мушки божевільних кольорів. Застосовуються вони в основному для лову форелі та харіуса в каламутній воді.
Дуже запам’яталися «змагальна» коробка і коробка з мікромушками. Перша – достатком дрібних темних приманок на гачках неймовірної геометрії – маленьких з дуже широким загином (gap). Друга – достатком вкрай дрібних мушок з металевими головками, розставленими в строгій геометричній послідовності так, що навіть в очах замиготіло. «Така коробка робиться за один вечір» – такий був коментар.На завершення хочеться навести пораду від Мірослава та Яроміра всім, хто практикує або планує практикувати ловлю на «коротку німфу». «Ловити можна як вгору, так і вниз за течією, хоча ми воліємо пересуватися по річці вгору. Суть не в цьому. Основний секрет успіху – у здатності знайти місце, де тримається риба і стати так, щоб можна було провести мушку практично під вершинкою вудки. Але й не в цьому основна складність. Складність полягає в тому, щоб не пройти по голові риби, прагнучи зайняти найбільш вигідну, з вашої точки зору, позицію. У цьому – основна помилка початківців. Не біжіть вперед. Риба – під вашими ногами!»

ПС. Також хочу нагадати, що усе необхідне для в’язки чеських мух (величезна кількість дабінгів, підгрузки, плівки, гачки тощо) є в Інтернет-магазині fly-fishing.com.ua.

Цікавий нахлист