Що ми знаємо про харіуса? Маю на увазі не нашого європейця, а його родичів з Азії? Скільки взагалі існує їхніх видів і підвидів? Де можна зловити найбільшого харіуса, а де найменшого? Спробуємо розібратися в цій темі…  Отже, за певними джерелами існує чотири види харіусів – сибірський, монгольський, хубсугульський або косогольський і європейський. У трьох останніх видів підвидів нема. Зате в сибірського харіуса є одразу 7 підвидів. Проте за іншими джерелами, переважно англомовними, харіуси не розділяються на види і підвиди. У них, наприклад, зустрічаємо арктичного харіуса, який живе в Алясці, Канаді, у верхів’ях річки Міссурі. Відомий російський іхтіолог Міхаіл Скопец, у свою чергу, виділяє чотири основні підвиди сибірського харіуса: західносибірський, східносибірський, камчатський і американський (аляскінський). Ще дві форми сибірського харіуса, які чітко розрізняються – чорний і білий – мешкають в озері Байкал і його притоках. Він пише, що вони можуть бути окремими видами. Крім того, одна споріднена форма (косогольский харіус) водиться на території Монголії – в озері Хубсугул і в пов’язаних з ним річках.

Сьогодні спробуємо довідатися про сибірських харіусів.

Західносибірський підвид сибірського харіуса водиться в басейнах Обі та Єнісею. Він відрізняється досить коротким спинним плавцем з малюнком у вигляді плям і яскравим металевим блиском.
Тіло цього харіуса довгасте, зеленувато-або блакитно-сріблясте, в чорних плямочках на спині, сріблясте, з фіолетовим відливом на боках і череві, верхній плавник великий, барвисто-яскравий, грудні й черевні червоні або жовті, анальний і хвостовий фіолетові, голова невелика. Досягає довжини 45 см. і маси 1900 грамів. Тривалість життя – не більше 10 років. Харіус поширений по всьому Телецькому озеру та річках, що впадають в озеро. Темп росту залежить від наявності різноманітних біотопів і стану кормової бази водойми: у Телецькому озері семирічні екземпляри досягають довжини 40 см. при масі 760 грам, в низов’ях Катуні – відповідно 32 см і 480 грам. Харіус в харчуванні не розбірливий. Основу харчування становлять повітряні комахи, личинки одноденок, бабок, волохокрильців. Нерест проходить в травні – червні при температурі води 8 – 10 градусів на мілинах з кам’янисто-гальковим грунтом. Плодючість становить 1000 – 8000 ікринок.

Якщо когось цікавить інша інформація по західносибірському харіусу, її можна почерпнути з дисертації, написану на цю тему (http://www.dissercat.com/content/ekologiya-zapadno-sibirskogo-khariusa-thymallus-arcticus-arcticus-pallas-basseina-reki-lozva).   Східносибірський підвид мешкає в басейні Північного Льодовитого океану (від Хатанги і Олени – до річки Іонівеєм, що впадає в Колючінску губу на Чукотці). Крім того, східносибірський підвид проник і в басейн Тихого океану: його можна зустріти на Чукотці – у річках Ергувеємм та Ігельхвеєм, які впадають в Берингове море. Водиться він і на материковому узбережжі Охотського моря – у всіх великих річках від Ульї до Ями, крім двох (Тауй і Яна) в районі Магадана.Американський (аляскинський, арктичний) підвид сибірського харіуса в Росії зустрічається тільки в деяких річках і озерах Чукотки, поблизу селищ Уелен і Лаврентія. Основний ареал його перебування знаходиться по той бік Берингової протоки – на Алясці і в Канаді.
Ці основні підвиди сибірського харіуса добре розрізняються між собою по малюнку на спинному плавці, за формою голови і тіла, а також за особливостями біології. У великих самців східносибірського харіуса величезний спинний плавець може досягати хвостового плавця; у його задній частині між променями видно 5 – 7 суцільних темно-червоних смуг. У аляскинського харіуса на відносно невеликому спинному плавці видно ряди цяток-точок.
Окрім цього, російські іхтіологи, такі як Міхаіл Скопец та Олександр Антонов виділяють ще низку видів харіусів, яких не знайти в довідниках.У камчатського харіуса на плавнику немає суцільних смуг, а є тільки видовжені, які зливаються плями. Камчатський харіус відрізняється від східносибірського також відносно великими розмірами голови. Є різниця і в формі тіла: східносибірський більш високотілий і горбатий, а камчатський – подовгуватий. Невеликих риб довжиною менше 25 сантиметрів розрізняти важче. У деяких басейнах (наприклад, в річці Гижига) мешкають популяції харіусів з проміжними між камчатським і східносибірських підвидами ознаками, ймовірно, гібридні.Раніше всіх амурських харіусів відносили до одного виду – Thymallus grubei. Але зараз з’ясувалося, що в річках південної частини Далекого Сходу (на південь від річок Кіран і Уда, включаючи величезний басейн Амура і Примор’я) мешкає декілька самостійних видів цього роду. Типового амурського харіуса неважко відрізнити за ковшеподібною нижньою щелепою і за відносно невеликим спинним плавником з червоною облямівкою і ще однією, паралельною яскравою смугою. Як правило, ця риба не досягає великих розмірів; вага її рідко перевищує 300 грамів. Крім того, в басейні Амура є ще інші форми харіуса, які, наприклад, населяють гірські верхів’я річок.В останні роки з’ясувалося, що два види харіуса (жовтоплямний та нижньоамурський) мешкають спільно не тільки в багатьох притоках Амура, але і в Уде, Тугур і в деяких річках Північного Примор’я. Наприклад, в річці Коппі в районі Совгавані жовтоплямистий харіус тримається у верхній і середній течії річки, а нижньоамурський населяє її пониззя. Той факт, що ці риби розрізняються по біології і живуть в одних і тих же басейнах, не змішуючись між собою, говорить про те, що це самостійні види. До речі, цей самий жовтоплямистий харіус виявився близьким родичем верхньоамурського харіуса – того, що водиться в Забайкаллі. Ще один, новий для науки вид харіуса – бурейський крупнолускатий був недавно виявлений в притоці Амура річці Бурея. Ця риба набагато крупніша, аніж інші харіуси Амура і досягає довжини 50 сантиметрів. На жаль, роздобути фото цього красеня поки не реально. Отже в басейні Амура водиться не менше трьох самостійних видів харіуса.
Чимало видів чи підвидів харіуса можна зустріти у багатьох озерах Сибірі та Дальнього Сходу. Скажімо, в озері Лабинкир, де за чутками, живе один з підвидів Лохнеського чудовиська, є і свій харіус – лабинкирський.

Далі буде…

Цікавий нахлист