Весняні оскоми
Цьогорічна зима практично не давала шансів на традиційні карпатівські виїзди та мандрівки. Тому як тільки почало тепліти, прийшов час врешті збити оскому. У гори відправилися утрьох – я, Міша та Юра. День вибрали цілком адекватний – 8 березня…
Трохи раніше, коли я їздив у відрядження в Карпати, бачив стан річок. Тижня два тому води практично не було, а вже тиждень тому рівень піднявся метрів на два. Тож ми особливо ні на що не розраховували – їхали просто, щоб відвести душу.
Перша наша зупинка на ріці результатів не принесла. Там, де завжди можна упіймати харіуса та форель, було порожньо. Я спробував з десяток варіантів німф: від весняних чорних з мідним вольфрамом, до осінніх сиріток. Цікаво й те, що під каменями теж було порожньо – жодної комашки.
Ідентична ситуація була й на іншій, вже меншій ріці, яка розлилася і потужно несла свої хвилі. Зрештою, нам не залишилося нічого іншого, як шукати чистішу воду, тому довелося звернути свою увагу на потічки.
Обрана нами водойма ще перебувала в зимовій сплячці. У горах залишилося чимало глибокого снігу, по якому було дуже не просто ступати. І все ж ми побачили кілька перспективних місць, де могла б сидіти риба. До того ж, під камінням вдалося знайти багато корму – дрібного гамаруса.
Попри це перші ями були порожніми, принаймні, нам так і не вдалося щось у них відшукати. Міша побіг вверх по течії, за ним вирушив і Юра, я ж залишився на місці для детальнішої перевірки. Однак згодом виявилося, що мої напарники навіть не збираються повертатися.
Я опинився в дурній ситуації – зв’язку нема, річки не знаю. Йти за ними не варіант, бо вони можуть вертатися по дорозі, залишатися на місці – теж погано з ідентичної причини. Довелося самому топати до машини і там години зо дві кукати на березі річки.
Коли ж хлопці повернулися, то вислухали усе, що я про них думаю, хоча, можливо, і мені вартувало таки йти вверх по ріці.
Тим паче, що Юра і Міша змогли знайти двох дрібних форелей у верхніх ямах. Як би там не було, але свіже повітря та гірські прогулянки додали сил та доброго настрою для повернення.
Саме цей настрій допоміг приготувати вечерю і порадувати дружину…