Так сталося, що в Карпати я поїхав сам, в неділю зранку. Їхати вирішив маршруткою, за романтикою якої відверто заскучив. Транспорт був порожній, тільки вже в Стрию салон наповнився неповторним амбре поту та дешевих сигарет. На місце я приїхав вже в обід, коли сонце пекло немилосердно, а рятівний вітерець не завжди встигав обдувати втомлене обличчя.

Я зручно розташувався у хатинці, перевдягнувся і вирушив на ріку. З плюсів можна відзначити кришталево-чисту воду, з мінусів неймовірно слизьке каміння та сильну течію. Дуже помічною стала складна крекінгова палка, яку можна зручно розмістити на поясі. Вона дозволяє безболісно перейти річку чи пройтися по гострих скелях.

Інший мінус – повна апатія риби. Я зрозумів це вже за перших 10 хвилин, коли не отримав жодного клювання на перспективних ділянках. Порожніми виявилися і перекати, і ями, і мілини. Очевидно, харіус піднявся на нерест, форель настрою не має, ялець іще не адаптувався до умов. Я бачив як треться підуства, тому ці ділянки проходив акуратно, щоб не завадити природному процесу.

Зважаючи на те, що ловити рибу було марною справою, я більше гуляв по ріці та насолоджувався краєвидами. Лише в самому кінці мандрівки, вдалося упіймав крупного харіуса, правда, у форелевому місці і на форелеву муху. Риба була крупною – близько 35 сантиметрів. Вона рвонула вниз по течії, мені довелося спуститися метрів на 10 нижче, щоб завести її до підсака і звільнити від гачка. Звісно, жодних фото – зараз не час.

Прийшовши до хатинки я впав на ліжко. Якраз наступав вечір – можна було щось спробувати упіймати на мокру мушку, але сил вже не було. Господиня приготувала для мене неймовірно смачну вечерю, що складалася із свіжої грибної юшки, смаженої картоплі з часником, соковитої відбивної, овочевого салату та дзбанка крижаного домашнього компоту…

О шостій ранку приїхав Макс з Андрієм, і ми вирушили вниз по течії, до цікавих місць. Риби все одно не було, зате ми побачили як олень двічі намагався перейти річку, і двічі повертався на берег. А ще зайчисько перебігло дорогу просто перед машиною. Справа в тому, що ми вирішили змінювати дислокацію, адже на цій ріці, у плані риболовлі, зараз робити нічого.

Інша ріка, де ми сподівалися упіймати кілька райдужних форелей, потішила нас кількома непоганими харіусами, один з яких спокусився на суху мушку. А я був вражений, як в одному місці, з трьох перших закидів я отримав три сходи крупних риб. Що стало цьому причиною сказати важко – фезентейл із бузковим тораксом (муха дня) наче дефектів не мав. І все ж, оцей момент поставив мене в ступор.

А ще ми стали свідками нересту гадюк. Взагалі, змій зараз в Карпатах дуже багато, зокрема біля річок. Ще одну гадюку, маленьку, я побачив на першій ріці, куди ми вернулися вже в сам обід. На великій ямі я досить довго намагався пробити дно, але це мені так і не вдалося. Не допомогли і неспортивні мухи, з головками 5,5 мм.

І все ж, гарну рибу вдалося упіймати. Це був десь півкілограмовий голавль, очевидно, з ікрою, тому я дуже швидко його відпустив. Спокусився він на крупну шоколадку в природних тонах.

Власне, на цьому наші рибальські пригоди завершилися. А ефектним фіналом подорожі став обід в господині, споживши який, дуже вже не хотілося підніматися і повертатися до Львова…

 

Цікавий нахлист