Минулого року з відомих причин, Кубок УЛН не відбувся. Цього ж разу особливих причин переносити чи відміняти змагання не було, тож за місяць до старту Рада Ліги оголосила реєстрацію. Як і зазвичай, на початку охочих було багато, але згодом, їхня кількість почала зменшуватися. Хоч приїхати вдалося далеко не всім, але 16 учасників зібралося, у тому числі четверо новачків. А боротися їм довелося проти абсолютно непередбаченого Опору, який рідко кому усміхався, навіть попри чисту воду. Переважно, він у притаманному для себе стилі обламував фаворитів і дарував щастя андердогам, або й навпаки. Передбачити свій пул було нереально. Ніхто не знав, що його чекає. Ніхто не міг вгадати – є на пулі риби чи нема, а якщо й є – то чи вона хоч трохи голодна і на яку мушку спокуситься. Я особисто найбільше люблю саме такі змагання – коли кожна риба на вагу золота. Коли за єдиною фореллю треба півтори години бігати, лазити, стрибати. Тоді кожна рибка запам’ятовується на роки…

А ще більше запам’ятовується та риба, яку ти не зловив… Пройшло вже кілька днів після змагань, а кожна вільна секунда повертає мене на останній пул, в рукав Опора, де я мав зловити ще.

Над всіма Карпатами безхмарне небо

Тижнева відпустка колись видавалася рожевою мрією, зараз же стала реальністю. У неділю рано ми з моєю донькою Маргаритою спакували в автівку півхати і неквапом вирушили на південь, у сторону гір.
Ловити рибу я не хотів, мав намір до середи провести час з дитиною. У нас була прописана досить цікава культурна програма – Тустань, Журавлине озеро, село Кам’янка, палац Гредлів, пам’ятник князю Святославу, річка Стрий тощо.
А ще шашлики та молода печена картопля з салом щовечора на мангалі, у садибі пані Марії. Ну і, звісно, багатотисячнозірковий готель і президентські апартаменти – наш просторий намет Tramp, який зручно розмістився під молодою, але крислатою яблунькою.
Місце просто ідеальне – тінь рятувала від пекучого сонця. Для мінімального комфорту були закуплені самонадувні коврики та матрац, а також спальники та подушки.

Нам з Марго було весело і затишно. Невдовзі після нас приїхав Саша Дробот, Сова та Олексій Ігнатюк, а ще ми навіть встигли поїхати на Стрий з Севастьяном Богачем і так само встигли втекти звідти від проливного дощу.

Вже в середу Марго повернулася додому, тож у мене з’явилося більше часу на підготовку до змагань. Спершу, правда, ми з Ромою Михайлюком трішки порибалили на Стрию перед горами. Нічого толком не зловили, зате поплавали у глибоких ямах. У середу ввечері вже було весело та гамірно – стіл наповнився найрізноманітнішими пляшками, закусками, у мангалі весело потріскували сухенькі дровеняки. Востаннє у такій компанії ми бачилися на сухій мушці, восени минулого року.

Щодо риби то я кілька разів в обід і після нього кидав німфи на домашньому пулі. Відразу стало ясно, що риба дуже неактивна через малокомфортні погодні умови – спека розпалювала каміння. І все ж, час від часу траплялася форель доволі приємних розмірів. Такі результати і змусили думати мене про те, що змагання будуть максимально трудовими, а за рибою доведеться добряче побігати.

У четвер приїхало вже чимало учасників та гостей, зокрема й новачки. Усі вони нещодавно стали членами Ліги і готувалися до змагань. Вони чудово розуміли, що насамперед, їдуть за знаннями, а не за місцями. Думаю, що кожен з них почерпнув величезну дозу інформації, яку ще довгий час доведеться переварювати і аналізувати. Я особисто впевнений, що в кожного з них результати попереду, хоча б тому, що всі вони абсолютно адекватні та приємні люди. Саме такі, які потрібні нашій Лізі.

Десь в обід прийшов час розмічати пули. У добровільно-примусовому порядку вниз по течії вирушила група у складі трьох осіб – я, Рома Михайлюк та Юра Лисишин. Останнього ми оснастили телефоном (щоб ставити мітки) та водонепроникним чохлом. У рюкзак кинули кілька пляшок води, скотч та заламіновані листки з номерами. Ми розуміли, що подорож буде не проста, але щоб настільки… Треба було розмітити 16 пулів (вийшло 18), тож наша мандрівка тривала близько п’яти годин. При тому, що й річку перепливали, бо перейти ніяк. Ми навіть примудрилися погубитися, але на щастя, все обійшлося – у підсумку Сова зібрав усіх нас і завіз на базу. Але втома була настільки сильною, що я завалився в намет і відключився, довелося пропустити вечірку.

Зранку в п’ятницю прибула решта учасників, тож з’явилася хвилька провести коротеньку теорію з новачками, показавши їм снасті та мушки. Звісно, це дріб’язок, адже основну частину інформації вони мали б отримати в полях, ну, тобто на воді. «Все, що вам потрібно – зловити одну рибу в кожному турі. Цього вистачить якщо не для перемоги, то для призового місця точно» – сказав я хлопцям. Наче у воду дивився. Здавалось – усе так просто: одна риба в турі…

Церемонія жеребкування відбувалася якраз біля обіднього столу, адже це фактично було єдине затінене місце. Спершу – традиційна посвята у члени Ліги з барткою, граалем (Богдан приїхати не зміг, але регалії передав) і малинівкою. Тепер можна починати.

Кожен тягнув відповідні квадратики з номерками, після чого прізвище учасника вносилося в протокол. На вечір п’ятниці і ранок суботи мені випало ловити із давнім другом, до речі, вперше за весь час. Андрій Скворчинський теж зрадів, тож ми почали готуватися до етапу. При цьому, з острахом дивилися то на небо, то на прогноз погоди. Після тижня спеки обіцяли грози, дощі і, звісно, мутняк. Куди ж без нього?

Тур 1-2. Золоті рибки

Наш 24-ий пул – це всього лише два перекати. Ясно, що місце не погане, але чи пощастить нам з рибою? Першим ловив Андрій (під пильним поглядом Харді), який здивував вибором снасті – він вирішив ловити на стрімер. Я тихенько сказав, що це, мовляв, втрата часу, але наполягати не став. У підсумку Зарт вже на третій хвилині отримав удар, але інші закиди нічого не принесли. Тож він швиденько «перезувся» в німфу і пручався з нею до фінішу. Але безперспективно. Жодного натяку на удар, жодного хвоста. Мене охопила тривога. Андрій не початківець, він прекрасно читає річку, має найкращі мухи і снасті; він робив все правильно, але нічого не зловив.

Тому я вирішив кардинально змінити ситуацію, взявши до рук вудку з інтермедійним шнуром та двома мокрими мухами. Може якийсь голавлик спокуситься, або й харіус, якщо пощастить. З мокрими я дійшов практично до кінця пулу – порожньо. Повернувся на початок, кілька разів закинув суху у найперспективніше місце – порожньо. Не лишилося нічого іншого як брати до рук німфового ханака і прочісувати територію. Але й фезентейли, шоколадки та ред-таги нічого не дали. Внизу пулу я знайшов хорошу територію із великими каменюками та повільною течією, але й там видурити бодай когось не вдалося. Тож ми з Зартом почали з нулів.
Цікаво, що така ж ситуація виявилася і з іншими учасниками, але не зі всіма. Саша Дробот примудрився зловити одну форель, а хлопці, які ловили на найближчих пулах трохи відірвалися. Новачок Олег Красильников та Влад Харлов зловили на трьох п’ять рибин, ще й мали сходи і виходи.
Володя Крижанюк упіймав три пструга, скориставшись тим, що Гліб Богач, який ловив першим на козирній ямі, проігнорував пораду «не сходити з місця півтори години» і пішов шукати щастя на верхньому перекаті. Велика кількість нулів наразі ні про що не говорила, але більше такого не мало повторитися. Зранку кров з носа треба було упіймати бодай щось, щоб вклинитися в гонку.

У суботу після сніданку ми вирушили на машинах вниз по течії до дальніх пулів, шукати своє щастя. Цього разу я мав ловити першим і це був шанс, адже існувала вірогідність того, що після ночі риба буде трішки активніша.

Наш пул був не таким красивим, як поруч у Гліба, але тим не менше, на ньому було дві великі ями. А це шанс. Крім німфових вудок я нічого не розкладав, та й розраховував виключно на форель. Відповідно, на повідцях затріпотіли найбільші з дозволених мух. Я почав з меншої ями – обловлював всі зливи і проводив по дну (добре, що трави там майже не було). Уже на п’ятій хвилині вдалося зловити першу рибу на змаганнях – не дуже велику, але приємну форель.
Це дало спокій та гармонію, а ще надію, що в цій ямі живе ще хтось. Проте, ані зміна проводок, ані ротація мух результату не принесла – довелося йти на нижню яму, яка була значно більшою. До того ж, все її дно покрилося травою і я зрозумів, що ловити тут довго – справа абсолютно безперспективна. Тому для годиться пробігся туди-назад, зате детально обловив на довгому шнурі безумовно рибні місця трішки вище. але й там було глухо.
Треба вертатися на першу яму і ловити там. Зрештою, після чергової сотні проводок відчуваю блаженний удар і тягну до себе голавлика. Друга риба! Дякую небесам за цей подарунок долі і ловлю далі, але час невмолимо зменшувався…

За справу взявся Андрій, який також почав прочісувати ями у пошуках щастя. Але вони мовчали, до того ж, мій напарник постійно боровся із вузлами на повідках, які просто безбожно напали на нього. Коли до фінішу лишилося хвилин 10, Андрій зробив те, від чого я просто офігів. Він перейшов річку на середині пулу і між кущами добрався до основної нашої точки, але з іншого боку. А там відкривалися чудові перспективи у вигляді дебелої ями, до якої з мого боку так просто не докинеш. Я подумав – от же який я дурень. Замість того, щоб маслати знову і знову по одній траєкторії, можна ж було обійти і стати там. Це ж видавалося так просто. Але що вже. А Андрій довів, що пішов туди не просто так.
Після кількох проводок на муху спокусилася крупна форель, яку він хвацько завів до підсака. 36 сантиметрів – у підсумку рекорд змагань.

«Ми у грі!» – сказав я Ромі Михайлюку, який насмикав маренок. «Десь так» – відповів він. І справді, навіть попри те, що Влад, Олег та Володя рибу зловили і в другому турі, а Саша Дробот з Сергієм Кушинським взагалі попали на ельдорадо – 15 харіусів в зливі (причина не відома, ймовірно, там десь мали б бути холодні підземні джерела), у боротьбу включилася ціла група інших учасників, яким вдалося зловити бодай щось. Адже ніхто не міг передбачити, що буде далі… Так і сталося.

Тур 3-4. До кінця!

Якщо з нижніми пулами я був більш-менш знайомий, бодай візуально, то чого чекати від верхніх – не мав ані найменшого поняття. Ще ніколи на Опорі ми не робили пули настільки високо. Тому довелося розраховувати лише на те, що Сова з Андрієм Скворчинським розмітили хороші території. Моїм суперником був Василь Грига (друже, щиро тобі дякую за підсак ручної роботи, неймовірно цінний та приємний для мене подарунок), з яким у мене була дуже цікава історія кілька років тому, на Зелениці. Тоді ще Вася був початківцем і не вмів ловити на німфу, а ще дуже розраховував, що я йому покажу, як все робиться. Він тоді ловив першим і зловив дві форелі, навіть попри те, що не був достатньо знайомий ані з технікою, ані з відповідними снастями. У нас тоді був шикарний пул, на якому мало трималося безліч риби, але я примудрився залишитися з нулем – оце так показав новачку техніку і тактику. Я тоді ще довго з себе сміявся. Але зараз вже мені було не до сміху…

Василю знову випало ловити першим, на доволі одноманітному пулі. Ми обоє були від нього не в захваті. З одного боку ми не спостерігали жодного конкретного рибного місця, з іншого – риба могла бути де завгодно. Доволі глибокі буруни та зливи, швидка і потужна течія, небезпечні каменюки – це те, що кидалося в очі на нашому пулі. Василь почав і я не менше за нього хотів, щоб він зловив рибу. Справа в тому, що попри турнірні розклади, дуже важливо було отримати віру в те, що на пулі щось живе. Вася обрав дуже правильну і прагматичну тактику – в цьому плані він серйозно виріс. Окресливши невелику територію, він почав обловлювати крупні каміння у пошуках дрібної форелі. По трохи він спускався до низу, а потім різко звернув до протилежного берега, побачивши цікавий бурунчик із повільною водою. Мабуть, Василь зрозумів, що це шанс – і я це зрозумів також. Це справді була чи не найкраща точка на пулі. І – бінго! За кілька проводок, рибка опинилася в підсаку. Залікова форель неймовірно потішила душу кожному із нас.

Десь через хвилин 40 Василь спокусив вже більшу рибу на самій середині нашого пулу, виборов її з трави і завів до сіточки. Дві форелі на такому пулі нам здалося результатом дуже пристойним, з чим я і привітав свого опонента. Але тут же згадалася історія з двома форелями у нього і нулем у мене. Історія, що могла повторитися…

Склавши дві німфові вудки і одну з мокрими (якою так жодного разу і не скористався), я почав обловлювати ті «точки», куди не дійшов Василь, або ті, які він не помітив. Глухо. Йду далі. По середині пулу доволі цікаві та перспективні приямки, але і там мене нічого не порадувало. Нарешті доходжу до місця, де Василь упіймав свою першу рибу.
Після 20-ої проводки нарешті відчуваю удар і заводжу 25-сантиметрову форель до підсака. Прокляття знято! На душі спокій та блаженство. На жаль, більше мені нічого не вдалося зловити, але тим не менше, я відійшов від нуля і залишився в боротьбі. Виявилося, що ця риба стала неймовірно цінною, адже тепер почалися «приколи». Саша Дробот, Влад Харлов, Володя Крижанюк і Олег Красильников цього разу залишилися з нулями, а це означало лише одне – все перемішалося і всі вирівнялися. Уперше за багато років, на титул претендувала величезна група учасників – окрім вже названих, це і Стьопа Чех, і Кирило Юртін – вони примудрилися зловити рибу на веселому пулі під мостом, де купалася ціла купа людей. Таким чином, усе мало вирішитися в неділю зранку. Фактично, хто брав перше місце, той з високою імовірністю вигравав би Кубок.

Нам з Василем випав пул з ямами, за словами Сови, мені він мав сподобатися. Ями це добре, але вони бувають різними і там не завжди сидить риба. Ми з Васьою сіли в «єтіка» і вже невдовзі доїхали до краю дороги, практично до нашого пулу. Ям там і справді вистачало, але вони мені не сподобалися. Досвід показував, що в таких місцях зазвичай тримаються голавлі і марени, але далеко не завжди вони ловляться на наші мухи. Куди більше мені сподобався рукав (ми отаборилися на острівці). Чомусь здалося, що вода там холодніша і варто спробувати пошукати щастя саме там.

Почав я з жука, адже просто переді мною була хороша і перспективна голавлина точка. Віддав цій снасті не більше трьох хвилин, адже жодного інтересу риба до приманок не проявляла. Після цього відразу переключився на німфу і без особливої віри, швидше, для годиться, прочесав усі навколишні ямні зливи. В принципі, навіть не здивувався, що нічого не зловив – треба було йти на рукав.

«Точку» я побачив ще здалека. Ось тут точно має бути риба, при чому не одна. Перекат з глибиною, що радісно проносив свої темнозелені хвильки під вербою. Харіус тут точно має бути, де ж іще? Через кілька проводок він і ухопив шоколадку – 32 сантиметри живої ваги.
Три тури з рибою – це вже добре, але цього мало. Щоб місце трішки відійшло, повернувся назад, у місце, де рукав з’єднується із основною течією, але там було порожньо. Нетерплячка гнала мене вверх і я скорився. Невдовзі вдалося виловити звідти гарну форель, після чого я заспокоївся. Як же зараз шкодую про це, словами важко передати.
Розумів же, що тут треба ловити ще, і риба тут є, але якась ейфорія від двох крупних риб вибила мене з колії. Чомусь здалося, що цього має вистачити, вже в голові пішли математичні підрахунки, таблички і схеми. Тактично – це повний провал і жахливий непрофесіоналізм. Замість того, щоб видихнути, промити обличчя водою, змінити техніку проводки чи кілька мух, я на автоматі продовжив маслати територію. За що й був жорстоко покараний.

Почав Василь і також з ям. Правда, до них він віднісся з більшою повагою – присідав, обходив, ретельно проломлював. Але я не вірив, що там щось можна зловити, тому залишив мірило на березі, а сам ходив по міляку метрах у 20-и від учасника. Добру годину Вася тинявся між ямками, аж тут його вудка зігнулася і я побіг за мірилом. Він витяг маленьку маренку, і навіть не думав її міряти та все ж, пристрій показав – 17 сантиметрів.
Це чудово, адже Василь також включається в боротьбу за медалі. А попереду в нього рукав з перекатом. Останні півгодини він провів саме там. Спершу бадьоро взяв харіуса, таким чином поповнив свій добуток до двох риб, а на кінці етапу він побачив «дурного» пиря, як ми його назвали.
Він вискакував на підвісного сухаря чотири рази і врешті-решт узяв ред-тага, а мій опонент свою третю рибу! І знову Василь показав мені мої ж тактичні недопрацювання, за що я йому безмежно вдячний. Бо ж на змаганнях як? Або ти виграєш, або чогось вчишся…

Висновки

1. На кожному пулі є риба. Перше завдання – знайти її. Це може бути крихітний зливчик, приямок, бурло чи яма. В будь-якому випадку, пошук місця – пріоритет.
2. Віра в муху. Думаю, що особливої різниці в приманках не відчувалося. У мене найкраще працювали шоколадки та фезентейли з оранжевим тораксом, але голавля у другому турі я зловив на крупну форелеву муху з оранжевою головою. Чомусь згадав, що в голавля зараз нерест, може буде інтерес до чогось, що нагадує ікру.
3. Визначення тактики та стратегії. Для цього потрібен час. Приходити на пул за 5 хвилин до початку – погана ідея. Значно краще прийти за годину і обдивитися всі варіанти, скласти план дій. Наприклад, тут мілко, тому буду ловити дрібними мухами, а тут яма, тому поруч поставлю готову снасть з крупними. Коли риба не активна, найкраще все ж обрати найбільш перспективну точку, і спробувати відійти від нуля. А далі вже по плану.
4. Боротьба до кінця. Це те, з чим я дав маху. На змаганнях не можна розслаблятися і не можна думати, що кількість зловленої риби є достатня. Варто постійно тримати себе в тонусі і пам’ятати, що суперник зловить більше.
5. Із собою на пулі треба мати все. Не лише німфи чи сухі, але й мокрі мухи, жуки чи навіть стрімери. Не зашкодять і запасні вудки на всі випадки життя. Треба бути готовим до будь-яких поворотів…

Слава переможцям!

Відразу після повернення на базу, я почав складати свої пожитки. Половина галявини заповнилася моїми сумками, наметом, спальниками, вудками та іншим реманентом. Влад Харлов і Саша Дробот, які лідирували на половині змагань не зловили риби, тобто у них два нулі. Я мав схожі історії на змаганнях, знаю, як це прикро. Прийшов Рома Михайлюк – він зловив 4 риби. Я засміявся – він мабуть, не був таким безпечним як я – усе зробив правильно. Приблизно прикинув в голові, що Рома, звісно, переможе. Другим напевно стане Вася Грига, сказав йому це ще на пулі, після останньої риби. Я буду третій, четвертий чи п’ятий – залежно від розкладів. Моїми суперниками в боротьбі за бронзу мали стати Володя Крижанюк, Кирило Юртін і Стьопа Чех.

У підсумку, так і сталося – з невеличкою різницею мені вдалося обігнати Володю і стати третім. Звісно, дуже тішуся і за Рому і за Васю. Але якщо перший їхав за Кубком, то для Василя таке високе місце стало несподіванкою. Звісно ж, приємною. І ніхто не скаже, що ці місця не заслужені. Переможці отримали призи – грошові сертифікати на купівлю товару у магазині fly-fishing.com.ua. Крім того, Кирило отримав посох – як найкращий з новачків. Але й інші новачки не залишилися без призів – Діма Петруняк для кожного приготував набір з матеріалами. А Андрій Скворчинський отримав класний баф – для учасника, який зловив найбільшу рибу. Кубок поїхав до Калуша – Ромко вкотре довів свій максимально високий рівень і професіоналізм. Тут все заслужено і справедливо.

Якщо загалом оцінювати турнір, то він пройшов неймовірно класно. По-перше, нам дуже пощастило з погодою і чистою рікою. При тому, що обіцяли страшні зливи. По-друге, всі були ситі, навіть вгодовані, бо пані Марія нещадно пакувала в нас солянки з варениками, рагу з відбивними і заливала все це фантастичним компотом. По-третє, вечірні застілля були лайтовими – довго не сиділи, багато не пили. Ніхто не напився, ніхто не спізнився, ніхто не налажав – все було чітко і дисципліновано. Тож оскомину ми всі збили, тепер час готуватися до чемпіонату УЛН, який пройде в дні незалежності на Бистриці та Зелениці. Вже відчуваю, що заруба буде не менша, бо новачки, схоже, вкусили смак змагань, та й ветерани поступатися своїми місцями не планують. До зустрічі, друзі!

Кубок УЛН-2021

1. Роман Михайлюк (Калуш)
2. Василь Грига (Свалява)
3. Ростислав Ящишин (Львів)
4. Володимир Крижанюк (Київ)
5. Кирило Юртін (Міжгір’я)
6. Степан Чех (Мукачево)
7. Олександр Дробот (Сторожинець)
8. Владислав Харлов (Ужгород)
9. Сергій Кушинський (Чернівці)
10. Олег Красильников (Львів)
11. Андрій Скворчинський (Київ)
12. Ганна Вербицька (Львів)
    13-16. Юрій Лисишин (Львів), Гліб Богач (Львів), Назар Щурик (Львів), Микола Степанов (Київ)

Цікавий нахлист