Блог двох мухарів

Архив категории ‘Дайджест’

На вулиці вже весна, денна температура впевнено вже тримається вище нуля, крига на водоймах потихеньку зникає, можна починати готується до весняної риболовлі. У цю пору року, практично вся риба активно починає рухатися, покидає свої місця зимівлі, шукає свіжий корм. Тим не менш, риба, особливо ранньою весною, поводиться дуже обережно, і тому краще ловити зі схованок, у місцях із затопленими чагарниками і рослинністю.

ПліткаОднією з перших риб, які прокидаються раніше за всіх, є плітка. Найкраще вона ловиться на глибинах від півтора метра і глибше. Ловиться на мушки: бокоплави та струмкові личинки. Коли вода прогріється, риба йде на мілководдя і затоки, на нерест. Після нересту плітка краще буде брати на крупну наживку, у вигляді чорних жуків і великих комарів.

КраснопіркаВона не так полохлива, як плітка, тому весняна рибалка на неї, буде цікавіше. Шукати її необхідно в схожих місцях, що й плітку, але краснопірка добре бере на муху. Для великих екземплярів, краще використовувати невеликий стрімер з марабу різних кольорів. Гачок не більше шостого номера. Ловити треба після нересту під заростями очерету.

ЛящЛяща, звичайно треба шукати на глибині. А якщо ловити його нахлистом, то тільки на важку мушку зі свинцевою шротинкою, адже така снасть відразу тоне. Звичайно, пробувати ловити ляща можна і на суху дрібну мушку. Лящ любить, піднявшись з глибини, спробувати все, що попадеться йому на поверхні води. Тут вам доведеться проявити вправність, адже лящ швидко визначає, що він узяв і відразу ж випльовує наживку, якщо йому вона не сподобалася. Такий вид лову риби дуже азартний і цікавий, тут головне вчасно зробити підсічку.

КарасьКарась риба спокійна, ходить приблизно в тих же місцях, що й краснопірка і плітка. Глибини лову аналогічні плотві. Навесні карась клює практично на все що завгодно, але дуже примхливий до погоди. Якщо вас цікавить захоплююча риболовля, ця риба вам може влаштувати цікаве шоу. Знайдіть мілину, де добре прогріта і чиста вода, закиньте прикормку. Коли побачите рибу, починайте закидати суху маленьку мушку. Карась буде заковтувати її відразу, як тільки наживка торкнеться води. І це ви всі будете добре бачити своїми очима, видовище дуже цікаве і захоплююче.

ОкуньНавесні окунь ловиться добре. Якщо шукаєте великі екземпляри, то вибирайте місце лову в мілководних затоках озер або річок, де зазвичай після нересту збирається багато малька. Більшість окунів шукають саме такі місця для полювання. Ловити окуня краще на різні нестандартні мушки, підходить тип аppetize, або на будь-які блискучі німфи з райдужними або золотими голівками. Стрімери вибирайте дрібні або середні, маддлери будь-яких модифікацій. Сама проводка здійснюється за допомогою декількох ривків шнура, на 20-30 сантиметрів.

ГоловеньЦе сильна, серйозна і досить напориста риба. Завдяки цій рибі, весняна рибалка стає незабутньою подією. Класичний спосіб ловля головня навесні, мало відрізняється від риболовлі на нього влітку. Вибирається клас вудилища третій – четвертий, і використовують суху маленьку мушку. Виконуються точні кидки, в місця з малим плином. Якщо почнуть попадатися екземпляри більше кілограма, то звичайно треба поміняти вудлище на кілька класів. На початку весни, головень відмінно бере на німфи з райдужними або золотими голівками, з гачками шостого – восьмого номера, що імітують чорних веснянок. У середині весни, коли почнуть вилітати вже жуки, слід поміняти підлісок на плаваючий варіант. До повідця прив’яжіть імітацію чорного або коричневого жука. Така приманка, найкраще підходить для лову в прибережних зонах, і використовують її при сплаві за течією, на човні.

ЩукаРанньою весною якраз у щуки починається жор. Тому зловити її на рибалці досить легко. Щука, як і до нересту, так і після нього хапає все, що попадається їй на очі. Так що піймати її нахлистом не дуже важко. Найкраще вона ловиться в дрібних затоках. Навесні щука практично бере будь-які види стрімерів. Найулюбленіші кольори мушок: блакитний, жовтий, яскраво-зелений, оранжевий, рожевий. Пам’ятайте про головне, на великі розміри стримерів, буде ловитися велика щука.

Автор: Дмитрий
Джерело: fishingkardon.ru

Блог розпочинає вести нову рубрику «А що у них?». У ній ми будемо робити огляд цікавих подій, що відбуваються в усьому світі і описані в нахлистових блогах. Рубрика буде з’являтися на нашому ресурсі щовівторка.

ПЛОТАМИ ПО «БЛАГОРОДНОМУ ОЛЕНЮ»За словами нашого читача з Едмонтона Ніка Слівканича на річках зараз стоїть лід, тому можна припустити, що ця мандрівка відбулася раніше, але описана зараз.
Дейв і Амелія Єнсен полюбляють сплавлятися на плотах по красивих річках і ловити форель. Інколи до них приєднуються інші приятелі. З погодою їм пощастило, а ще недавно, вони потрапили під сильний дощ і отримали порцію не надто приємних вражень. Цей сплав відбувався на річці Ред-Дір (в перекладі «Благородний олень»).

ВСІМ КАТКАМ КАТКА
Автор цього блогу познайомився в мережі з милою дівчиною з Чехії. Як і годиться, їхня розмова зав’язалася не на тему «А скільки тобі років?» і «А в тебе є пірсінг?» і так далі, а на тему нахлисту. Власне, судячи зі всього Катку Сваґрову не цікавлять ні пірсінги, ні квіточки, ні інші дівочі атрибути. Вона ловить щуку, судака та форель в околицях Праги. Правда, іноді змушена дописувати дисертацію. Автор блогу каже, що як слід виговоритися вони не змогли через мовний бар’єр, але все одно один одного зрозуміли і домовилися про зустріч… Як романтично.

НА -14 КРАЩЕ БЕЗ БОРОДИМетт Сміт вирішив знайти трішки пригод на свою канадську дупу і пішов на річку в 14-градусний мороз. «Не так вже часто вдається погуляти в таку погоду і зробити пару пейзажних фото» – каже він. «Дні, які починаються з 14-градусного морозу рідко коли закінчуються плюсом. Тому доводиться, як правило, зменшувати свої потреби. На диво, це був доволі продуктивний день на воді. Він був наповнений духом товариства, обмерзлих берегів ріки, форелі і мошок на 24-му розмірі, які дрейфували в повітрі. Рибу ми не ловили. Нема сенсу її ловити, коли температура -14. Так само не варто було виходити на річку з бородою».

Далі буде…

Це вам, мабуть, знайомо: дві години їзди від дому, залишилося лише півтермоса кави, стоїте по коліна в холодній воді у не дуже теплий день… І за ці всі страждання жодної рибини, якою можна було похизуватися. Вони насміхаються над тобою. Виходи риби є усюди, але жодна з них – блискуча і слизька, з круглими очима, не тримає твою мушку в зубах. Ви змушені ставити перед собою найбільш жалюгідне запитання: чим, чорт забирай, вони харчуються? Найбільш вірогідна відповідь: мошками. Коли ви бачите багато кіл на воді, які нагадують невидимий град, то робите висновок, що форель б’є мошку (прим. дуже нагадує поведінку риби при полюванні на емерджерів). Члени сімейства Diptera (або справжні мушки), мошка близько пов’язана із комарами, чорними мушками (blackflies) та звичайними домашніми мухами. Оскільки, лише одна з десяти тварин є описана наукою як член сімейства, то тих мошок є до дідька багато. Вони маленькі, делікатні, їх є незлічена кількість, і вони можуть надати впливу на результат рибалки. Ясно одне: форель любить їсти мошку. Пстружок середнього розміру при масовому вильоті мошок є немов вгодована дитина з мискою M&Ms. Одною комахою не можна насититися, але річка це немов конвеєр, який подає тисячі маленьких частинок їжі для риби. Масові вильоти мошки є особливо плодючими на «тейлвотер» (прим. цей термін нехай залишиться таким як і є. Тейлвотером можна назвати ділянку річки нижче діючої греблі. Це надзвичайно цікавий для рибалки тип водойм, оскільки рівень води та швидкість течії змінюються регулярно чи нерегулярно. Що спричиняє  нетрадиційні спалахи активності риби, до якої постійно треба шукати новий ключик. Детальніше про типии річок читайте на блозі згодом), ці річки мають постійне охолодження, джерелом якого є дно. Через те, що швидкі річки є маленькими – не дуже теплі та не дуже холодні – рій мошок може продовжуватися цілий січень. Звичайно, що незвично бачити мошку, яка піднімається із лапатого снігу, особливо на півдні, у річках такого виду як виду «тейлвотер», де впродовж цілого року річка залишається незамерзлою. Навіть на «тейлвотер», холодні дні та зимова погода більше чи менше може вплинути на обмеження стандартного меню форелі. Веснянки, caddisflies (волохокрильці (Trichoptera)) та веснянки (Plecoptera) не можуть дуже добре переносити холодну температуру повітря, навіть якщо вода є постійно прохолодна. Тому, приблизно від середини листопада до початку березня, будь-де на півночі Флориди під час рибалки  використовується мошка у якості приманки. Життєвий цикл мошки проходить 4-и етапи розвитку: яйце, личинка, лялечка, доросла мошка. Найголовніше, що повинні пам’ятати рибалки – мошка народжуються на дні річки, після чого повинна пробратися до поверхні. Тільки найнещасливіша мошка, що літає у повітрі попадає до пащі форелі, отже розумний риболов, який рибалить на імітацію мошки буде мати це на увазі та прикладе найбільших зусиль щоб ловити якомога глибше. Давайте начистоту: ловити на імітацію мошки непросто. Прив’язати уявний поводок та майже невидимі мошоки і нічого не розірвати – справа непроста, особливо перед настанням двобою! Багато рибалок присягаються, що рибальство на мошок є «дуже складним» та надають перевагу стрімерам Woolly Bugger у холодні місяці із надією злапати випадкову дурну рибу. Але так не повинно бути. Ви можете зовсім просто пристосувати власну тактику, яку ви використовуєте влітку для рибальства на імітацію мошки. Ви повинні це робити! Найбільш важливою помилкою, яку роблять при ловлі на мошку, це те, що рибалки намагаються ловити майже біля поверхні води. При масовому вильоті, форель буде швидше за все хапати мошку на рівні її очей, на глибині ріки, ніж підніматися наверх та пробувати підбирати з-під відблискуючої нижньої плівки води. Виберіть мушки та прикріпіть їх. Немає різниці скільки кілець ви бачите не поверхні, ця мошка піднімається наверх, та сотні їхніх родичів не добираються до поверхні, будучи атакованими рибою. Більшість видів мошок є дуже прості. Мошка-зебра, диско-мошка та багато їхніх побратимів є трішки більшими ніж частина чогось яскравого і обгорнутого на гачку із  пером страуса чи головкою для імітації жабер. Мошки «зебра» з чорним та срібним кольорами чи золотим та темно-коричневим (ака «тан») з вольфрамовою головкою є особливо ефективними для глибинної рибалки. Проте, деякі з ваших стандартних видів mayfly-larva (личинка поденки) роблять файну імітацію мошки, якщо ви зв’яжете їх достатньо маленькими. Наприклад, мушка Copper John на гачку №20 (тіло обмотане мідним дротом) чи у комбінації чорного та зеленого кольорів можуть бути надзвичайно ефективними. Мошки мають бути малого розміру, але не обов’язково мікроскопічного. Безбороді гачки  №18 принесуть здебільного задовільні результати. Рибалка, який носить із собою коробочку з маленькими мошками, які є випробовані та робочі від №18 до №22, а також декілька менших розмірів, буде готовий на 90 % для пристосування на тій чи іншій місцевості. Великі мошки дадуть змогу вам використати більш складні мушки, такі як Copper John. Для справжніх мініатюрних мошок, використовуйе прості матеріали. Для мошки характерно виходити із води у повільній течії, тому не використовуйте підрахунок щодо довжини «півтори глибини». Підлісок повинен бути майже прямим по відношенню до дна від індикатора, отже глибина та довжина повинні бути приблизно однаковими. В більшості ситуацій, ви будете прагнути додати досить сильну підгрузку (split shot – дробинка із свинцю), принаймні такого ж розміру як головка мушки. Завдяки цьому мушка впаде першою та буде плисти за підгрузкою за течією.
Багато рибалок вважають, що рибальство на мошку вимагає ультратонких поводків (тіпетів), але це не завжди відповідає дійсності. Поки вас не змусила ситуація прив’язати мушки із номерами гачків від 24-го то 26-ті номери, які сховалися по куточками вашого флайбоксу, то флюрокарбонові повідкі 6х будуть достатньо тонкиим. Якщо у вас немає покльовок із поводком 6х, то ставте на розмір менший. Навіть 7Х є повністю надійний для більшості риби, яка знаходиться на ріках виду «тейлвотер».Підгрузка у парі із тонким поводком може завдати вам клопотів, тому що підгрузка хоче ковзати вниз до мушки. Спробуйте обрізати підлісок там, де ви хочете щоб підгрузка переставала ковзати та зв’яжіть їх разом простим подвійним хірургічним вузлом та прікріпіть підгрузку над вузлом. Прівяжіть індикатор, використовуючи для цього клаптик пінки (із закритими порами) чи пряжі (прим. Мабуть автор мав на увазі пряжу із антрона, поліпропілену та ін., з яких роблять індикатори) та нанесіть на неї трошки флотанту. Я надаю перевагу пряжі, бо це найбільш чутливий індикатор при легких рухах. Риба не може їсти того, чого вона не може знайти, і хитрість при рибальстві на мошку – це презентація мушки перед рибою. В той час як ви в минулому могли б мати багато успіху «граючись» стрімерами на мілкій воді, ловля на індикатор з мініатюрними мошками може бути майже неможливою в місцях із сильною течією, тому що мошка просто не дійде до дна. Уявіть собі замість цього одну чи дві ситуації: повільний канал чи мілкий перекат чи глибоку заводь вверх по течії. На каналі буде найлегше набути навиків. Розташуйтесь над течією, закидуйте вверх по течії, щоб мушки мали змогу опуститися до дна, та тримайте кінчик вудилища вверх, коли шнур іде за течією у вашу сторону.Рибальство на мошки у зимовий час може бути для рибалки ледь не єдиним шансом щоб не збожеволіти. Коли ваша улюблена річка в снігу, та ваш пес навіть не відійде від джерала тепла, одягніться, приготуйте термос, знайдіть невеличкий сонячний участок на ріці поза дамбою у долині. Замість того, щоб складати спорядження до наступного сезону, зупиніть себе та прямуйте у сторону вхідних дверей, на природу. Сезон вже почався, друже! Стань володарем дня!

Автор: Зак Меттюс – редактор журналу «The Itinerant Angler»  та постійний дописувач у «American Angler»
Переклад та адаптація: Максим Кусакін
Корисні поради: Андрій Скворчинський 

Південний вітер. Залишки брудного снігу. Скована армада свинцевих хмаринок з рідкісними проміжками кольору пудри дитячого харчування пропадає в жадібній свердловині горизонту. Невидима діра вбирає і поглинає брили алейронової матерії, насиченою і готової обвалити кристалізовані легіони крапель води на харіусові береги. У повітрі витає тінь скандалу – в тіні не менше плюс шести, пахне рибою. Інверсійна атака висхідних потоків повітря і проктологічна нудьга нахлистовика зіткнулися – чекай біди.…Дивуюся власній зухвалості. Порпаюся в рюкзаку. Мужньо стримую спопеляючі погляди домашніх, які давно заспокоєні і в душі переконані: нахлистовий сезон, як такий, зник з останнім вербовим листом і клятвенним словом. Не чекаючи такого підступу, рідні мило усміхалися і поблажливо поглядали на кумедне в’язання мух. Аж тут тривога! Порушник конвенції і на додачу злісний сепаратист грішить не тільки в’язанням, але і збирається на рибалку! Треба ж, і ще має сміливість стверджувати: з першими заморозками відкривається процес речовинного втілення нахлистового бажання і мистецтва лову харіуса. У містких нутрощах рюкзака разом з фотоапаратом і неопреновими штанами зникає жилет, куртка, рукавички і, на всяк випадок, пляшка пива, в супроводі пишного бутерброда з печінковим паштетом. Залишився вільний закуток для термоса, заодно там вмістилася дволітровий бутель мінеральної води. Навіщо стільки рідини? Знаємо службу, хлопці, прощайте рідні, там буде непросто і жарко…Дружина, немов медсестра лазарету, згнітивши серце і пускаючи сльозу, доглядає за безнадійно хворим з надією на чудо домашнього затишку і механічно підливає кави. Син, відірваний від віртуального світу, байдуже спостерігає: «Так, на твоїй могилці не будуть ридати діти і не буде заповітного: « Татусю, татусю, ти нас чуєш?»… Теща, як рідна, скорботним поглядом стежить за рухами дочки і чомусь починає розповідати про якогось далекого родича, який програв у карти маєток. Потім він пішов в запій і, крім всього іншого, зник на рибалці. Придавлений атмосферою, відчуваю, що природа погано мене виліпила, але на провокації не піддаюся і методично, не озираючись, завантажуюся в дорогу. Приводом до відвідування харіусової річки взимку стало аж ніяк не прогулянковий настрій з гострим бажанням споглядати історичні місця літньої «бойової слави» чи навіть не підла думка втекти від сім’ї і дітей. Виною всьому – температура повітря. Що в останні роки діється з погодою – у вищій мірі сурйозно. Факт: при тенденції до зростання температур і в силу природного протидії скоро перейдемо до вирощування коропа на споконвічно лососевих нерестовищах або почнемо коливатися між двома началами – садити далі картопельку або почати прищеплювати культуру ананаса… Немає слів, турбує це: розростання озонових дір, танення льодовиків, – і іноді жах як страшно – струси земної кори в сусідній Мексиці. Як говорив великий Гюго: «Упертість розуму – це дурість, поєднана з тупістю, і служить її доповненням»…Продовжити сезон, незважаючи на значні втрати у стосунках з близькими. Заради чого? Ну, не був француз дружний з нахлистом, це точно… Не знав і не здогадувався, що є на цьому світі числення іншого порядку, з тихим щастям на зимовій річці, в обнімочку з оманливо заснулою природою, прихованими рибами і фантастичними мелодіями пружного шнура. Проявивши волю до перемоги, зваживши всі за і проти, незмінно переконуємося, що зимовий нахлист – це ліки, перевірені своїм антистресовим впливом на тягучий побут і наближає кончину застійного міжсезоння. А впертість – данина захопленню. Зимовий нахлист протопче доріжку, впевнений, якщо не почнемо порівнювати технічні можливості спінінгового закидання тонкою жилкою і задубілі нахлистові шнури, в марних спробах пробиратися серед завмерлі кільця високомодульного прута. Нам завжди потрібен плюс. Частина і ціле. «Чорний кодекс» зимового часу. Мені, майже консерватору, взагалі не зрозуміло, як це окремі ентузіасти зимового спінінга примудряються ловити при температурах нижче мінус 15° C. Ось де, справжні «хворі»! Скидаю шапку перед ними! Ну, що ж, заступаємо в третю зміну і для початку розберемося з зимівлею європейського харіуса. На відміну від сибірського братика, у європейського немає чіткої тенденції з похолоданням скочуватися у великі річки, він може залишатися в невеликих незамерзаючих водоймах. Однак вибирає завжди глибокі місця з відносно спокійною течією і улюбленим грунтом, що складається з середньої гальки. Можлива стоянка на пісочних скосах або на струмені зливу перекату, коли на дні там є «хвилерізи» – щось типу порядних каменів або ямок. В особливо теплі та сонячні зимові дні можна засікти появу «сірого кардинала» на типових літніх стоянках – на спокійних струменях після перекату – і навіть помітити його вихід за найменшою мушкою. На перший погляд, комбінація «зима – суха муха» звучить, м’яко кажучи, дивно, але ентомологами давно встановлено: навіть у січні-лютому деякі види комах активні і продовжують розмножуватися. Природно, все відбувається в екстремально швидкому темпі, і пік появи мушок над поверхнею води припадає на теплий час дня, приблизно в районі 12-14 години. Непогана приманка на харіуса зараз – суха Red Tag, з сірим йоржиком, на гачку № 20-22. Окрім презентації сухих імітацій, можна спробувати подати харіусу мокру муху або легку німфу, що буде сплавлятися на плаваючому шнурі під самою плівкою води. Однією з особливостей ловлі зимового харіуса можна відзначити таку позитивну нам деталь: риба, як зазвичай, кучкується за віковою ознакою і з одного місця можна виловити п’ятірку, а то й більше, особин одного калібру. Тому місце, де був хоч один вихід, потрібно ретельним чином промацати на предмет наявності цілої зграйки.Влітку або восени угруповання харіуса складаються з малочисельних взводів, розкиданих долею. Так звана «Королівська гвардія», тобто бійці невидимого глибоководного фронту, з ростом40 смі більше, взагалі відрізняється крайнім аскетизмом і воліють переьувати насамоті. Тільки взимку і знайдеш всю команду в повному складі. Якщо пощастить запеленгувати ямку з рибою – є шанс побити особистий рекорд за розмірами і особливо за кількістю хвостів. Скупитися при конвеєрному методі видобутку, зрозуміло, не варто. Після короткої фотосесії, джентельменським жестом, рибу треба акуратно повернути назад. Акція виважування на чутливій снасті, яка пощадить здоров’я харіуса йому не зашкодить. До речі, варварське ставлення до риби спостерігається тоді, коли, навіть виконуючи благородний намір відпустити, виволікаєш її на берег і там вона б’ється об каміння або стає схожою на шматок м’яса, запанірований у піску. Гуманно – це не виймати рибу з води, а там же ніжно позбавити її від гачка. Не до місця, але повинен висловитися – найзапеклішими браконьєрами річок, крім окремих пряників, що промишляють електричної вудкою, вважаю підводних мисливців. Відповідно, я є відвертим противником так званого м’ясного цеху, що приховує виробничу діяльність під звучною вивіскою нібито спортивного кооперативу «Підводне полювання». Те, що дивом не придушили хімзаводи і колгоспи, то, що не вдалося придушити гідроплотинам, те, що не буде вибито електриком і не обплутано китайськими сітками – все інше живе вибиває пірнальник. Доки будемо толерантними спостерігачами і пасивно стежити за процесом тотального знищення дрібних річок? Вже сам факт узаконеного в Росії прісноводного полювання викликає подив і здивування.З приманок зимового харіус зупиняйте вибір на дрібних мухах. Сказати просто «дрібні» – не сказати нічого. Обов’язкове використання най-най-най меншої колекції в категорії від гачка № 18 до № 24. З кольорової гами перевага віддається зеленому та іржаво-коричневому. Окремо зауважу про одну німфу, яку дуже легко зробити навіть початківцю. Матеріалів особливих в її виготовленні також не потрібно. На гачок № 18-20 виток до витка обмотується тонкий мідний дріт, торакс робите з будь-якого м’якого підшерстя сірого кольору. Йоржик з жорстких пір’їн небажаний, оскільки погіршуються тонучі якості приманки, тому можна підмішати в підшерсток парочку сегментів пера СDС або будь-якого пухового пера. Німфа проста, але дуже уловиста. З повідцями можна розібратися за такою системою: до розміру мушки № 18 підійде жилка діаметром0,10 мм, всі інші, включаючи № 24, підв’язувати на0,08 мм. Підлісок з шматочків монофіла. Класична довжина300 см–0,35 мм/ 100см,0,25 мм/ 50см,0,20 мм/ 50см,0,16 мм/ 50см,0,12 мм/ 50см плюс повідець (40-60см). Шнури – справа смаку, я особисто користуюся плаваючим з подвійним конусом від «Кортланд» і задоволений. Ним  можна занурити трішки обтяжені німфи десь на метр. Навіть взимку харіус не лінується підніматись і бере мушку в півводи або біля самої плівки. Одна з чергових особливостей харіуса – це можливість спровокувати його хватку числом проводок, тобто на перспективному місці виправдовується проводити муху раз по п’ять-десять і по тому ж самому місцю. Буває і так – щоб взяти з ямки п’ять риб, потрібно близько сотні закидів. Нахлистовому народу, удачі!

Автор: В. Дьяченко
Джерело: “Российская Охотничья газета № 01 -2003 г.”

системою: до розміру мушки № 18 підійде жилка діаметром0,10 мм, всі інші, включаючи № 24, підв’язувати на0,08 мм. Підлісок з шматочків монофіла. Класична довжина300 см–0,35 мм/ 100см,0,25 мм/ 50см,0,20 мм/ 50см,0,16 мм/ 50см,0,12 мм/ 50см плюс повідець (40-60см). Шнури – справа смаку, я особисто користуюся плаваючим з подвійним конусом від «Кортланд» і задоволений. Ним  можна занурити трішки обтяжені німфи десь на метр. Навіть взимку харіус не лінується підніматись і бере мушку в півводи або біля самої плівки. Одна з чергових особливостей харіуса – це можливість спровокувати його хватку числом проводок, тобто на перспективному місці виправдовується проводити муху раз по п’ять-десять і по тому ж самому місцю. Буває і так – щоб взяти з ямки п’ять риб, потрібно близько сотні закидів. Нахлистовому народу, удачі!

Від середини 1960-их до 1989 року Генрі Гофманн із Варрентону, штат Орегон, присвятив життя виробленню найкрашого у світі пір’я для сухих мушок. Його первісною мотивацією була захоплююча та вічна любов до нахлисту. Додатково до цього цікавого заннятя Генрі навчився в’язати мушки, та часто розбирав по частинам загублені іншими рибалками приманки, які він знаходив на ріці.

На превелику радість (для нього і цілого світу) Генрі був народжений у правильний момент. Його батьки мали маленьку курячу ферму у Каліфорніїї, отже Генрі виростав, навчаючись основам селекції розведення та господарсту, пов’язаному із розведенням птиці. Після короткострокової служби у армії, Генрі осів в Орегоні та заробляв собі на житя в’язанням мушок, переважно сухих.У 1960-их роках не можливо було дістати пір’я доброї якості для сухих мушок, тому нахлистовики повинні були довіряти продукції низької якості з Індії чи Китаю – переважно зрізаним скальпам із сільських півнів, а смугастого чорно-білого пір’я (грізлі) сільські кури не мали. Таким чином мушки, для яких потрібно було пір’я грізлі мали ціну преміум класу. Тому Генрі почав у середині 1960-х шукати курей-грізлі, щоб почати їх вирощувати для своїх власних потреб та потенційно розвинути генетичне пір’я у товарну лінійку. Він шукав на виставках у країні та пташиних фермах у Pacific Northwest (Тихоокеанський Північний-Захід) та зрештою знайшов вийняткове тріо смугастих Plymouth Rock бентамок (дрібна порода курей). Неймовірно, що вони експонували чудові (на той час) скальпи для сухих мушок і також гідні уваги сідлові пір’я. За власними оцінками Генрі, ці перші птахи заощадили йому 10 років розробки.
Оскільки Генрі Гофманн був комерційним в’язальником мушок, який використовував пір’я для своєї власної роботи, довелося заглибитися у питання розвитку таких птахів. Дослівно кажучи, йому потрбіно було зрозуміти, які когути можуть дати нове потомство. Такий критерій привів програму Генрі по розведенню до власної ліги та отримав неймовірні відгуки і майже міфічне захоплення.При вирощуванні найкращого пір’я кольору грізлі у світі, Генрі Гофманн мав декілька факторів, які працювали на його користь: він був захоплений рибальством та в’язанням мушок, він самостійно вирощував птицю, зрештою, він знайшов дійсно винятковий матеріал. Генрі присвятив свою програму тільки для грізлі протягом перших 15 років, таким чином приділяючи основну увагу одному кольору.
Та останнім унікальним аспектом Генрі є те, що він не надавав перевагу стрімкому росту бізнесу, бо приділяв увагу якості, замість кількості. Діяльність Гофмання виросла до 2,200 півнів на рік. По суті це була його основна діяльність, разом із його дружиною Джойс, оскільки вони виконували майже усю роботу. Їм допомагали навіть батьки, які вже були доволі похилого віку.До 1980-их років грізлі Генрі Гофмана вже були відомі у цілому світі, стали майже легендарні та дуже жаданими. Сідлові пір’я для сухих мушок суттєво покращилися та були цілковито унікальними. Треба було побачити, щоб повірити: кожна пір’їнка була завдовжки до 12 дюймів (приблизно 30 см)! Генрі також розширив палітру кольорів щоб додати білий та коричневий кольори, які є важливими для мушок.
Але Генрі мав намір полишити це захоплююче заняття та монотонність бізнесу, поки він ще не був достатньо старий, щоб насолоджуватися рибальством. Отже він виставив працю свого життя на продаж. Звісно, що було багато зацікавлених людей, але лише декілька мало необхідні навички для розвитку потенціалу генетичного фонду Генрі. Необхідним було знання та вміння у області генитики птиці, продукції та обробці та готовність присвятити своє життя цій справі.Після п’яти років намагань продати свій бізнес, Генрі Гофман нарешті погодився співпрацювати із Томасом Вайтінгом зі штату Колорадо. Том тоді завершував кандидатську роботу, а перед тим отримав диплом магістра та бакалавра, спеціалізуючись на таких галузях як генетика птиці у сільському господарстві. До того ж Том мав великий досвід у індустріальній області, керуючи комерційним комплексом по виробленню яєць у Колорадо, який давав результат 3 мільйони яєць в тиждень. Генрі погодився надавати консультації протягом 5-ти років, щоб передати своє знання та в першу чергу зберегти продовжуваність у програмі вирощення.
Вайтінг вибрав Західне Колорадо для нової ферми. А вже у квітні 1989 року вилупилися перші курчата із пір’ям Гофмання. Окрім цього Ферми Вайтінг закупили інше пір’я для сухих мушок, щоб розширити свій асортимент. Вони відомі як Hebert Hackle. Асортимент пір’я Hebert/Miner™ став заново відомим завдяки неймовірним скальпам для сухих мушок та найширшим, найкращим та найбільш унікальним рядом натуральних кольорів у світі.Приблизно від 5000 штук птиці у 1989 році до більше ніж 125000 вирощених у 2000 році, Ферми Вайтінг дійшли до того рівня щоб стати найбільшим виробником пір’я для мушок на світовому ринку. До того ж, Др. Вайтінг розвинув багато нових натуральних кольорів. Зараз їх 20, але кількість зростає.
Ферйми Вайтінг мають виробництво на трьох ранчо в західному Колорадо із центральною обробкою, доставкою та адміністрацією. Др. Вайтінг також розвинув «Американське пір’я», тобто спеціальний вид курей із пір’ям призначеним для моря та інших мокрих мушок. Пір’я птиці Coq de Leon із Іспанії, також вирощують тут.Завдяки постійному генетичному прогресу, Ферми Вайтінг мали змогу розвинути кращу ніж будь коли якість, цінність та селекцію для мухов’язів з усього світу. Новітні генетичні прориви дозволили створити пір’я для сухих мушок, яке є краще, ніж було колись. Нова лінія продукту була представлена улітку 1998 року – пір’я для сухихи мушок Whiting Platinum. Наступним генетичним прогресом були скальпи «Ultra Platinum» та сідлові піря «Midge» восени 2001 року.
Ферми Вайтінг продають свій продукт у цілому світі. Японія є їхнім найбільшим закордоннним ринком, із Канадою, країнами Європи, Австралією та Новою Зеландією, які купляють велику кількість вони також співпрацюють. Ферми постачають свою продукцію комерційним заводам по в’язанню мушок до Сінгапуру, Малайзії, Шрі Ланки, Тайланду, Філіпін, Китаю, Кенії, ПАР, Бутану та Мексики. Новими клієнтами стали такі країни як Аргентина, Чілі, Південна Корея та країни колишнього Радянського Союзу. Загалом, Вайтінг продають свої продукти до 36-х країн.У червні 1997 року, разом із декількома іншими виробниками із західного Колорадо, продукцію Вайтінінг вибрали для надання офіційних подарунків від Штату для президентів країн, які брали участь у самміті «Великої вісімки» у Денвері. У травні 1998 року, Whiting Farms, Inc. разом із the National Small Business Week були визнані за успіх трьома нагородами та відзнаками інших держав. У серпні 2001 року Федерація Нахлистовиків (Federation of Fly Fishers) нагородила Вайтінг престижною нагородою Lee Wulff за інновації та внески до нахлистового світу.Скористатися продукцією провідної світової компанії по виготовленню пір’я для сухих мушок можна і в Україні. Інтернет-магазин fly-fishing.com.ua пропонує клієнтам підібрати товар відповідно до бажання та можливостей.

Переклад та адаптація:Максим Кусакін