Блог двох мухарів

Созвон, домофон, виїзд. Заїхали за Бодьою, поїхали на Сваляву. Поки чекали Рому з ПЕРЕСЄЧКИ, пішли в «барву» скуплятись. Думаю, вазьму шо падєшевлє і шо б побільше)). І тут падає мені в очі кілька в томатє… От і починається вся сладость!

Дочекались Рому. Виїхали: восьма вечору) дорога весела балакуча, спим). 3-тя ночі, доїхали ми до мєста расположенія борцов с алкоголізмом. Ну так шоб не пізно і не рано)) посередині). Зустрічають нас сплячі пики, але в очах видно радість зустрічі. Начинається торжесвенна борьба с алкогольом, але втомленість і сильна злива нас ламає і всі йдуть спати.

Ранок четверга: всі опять довольні прокидаються, нові знайомства і канєшно же ударний ЧЄТВЕРК. Ну, алкоголь взяв своє, і діло дійшло до рибалки та розділу думок, практики, тактики і канєшно “СВЯТИХ МУХ”. І тут прибігає Ростік – перфекціоніст ідеальних мух. Роздивитись поуважніше “ЦИРК УРОДЦІВ” від Закарпаття, заглянувши в мій флай-бокс, в нього походу зірвало псіхіку) і ще й так щоб навєрняка – я витягую кільку в томаті!) і тут лунає проклятіє: «ПАЦАН, ТОБІ ТОРБА, ТИ БУДЕШ БЕЗ РИБИ». Ну і далі антісресс в вигляді пари по пійсять. Але ще нич не втрачено, адже йде мутняк).

Всі потроху з’їжджаються, знов ж таки для мене багато нових людей, знайомств і полєзной інфи). Діло до вечору: вогонь, співи, пянка, сон…

Я зі своєю Бумбою мокнем в палатці, дощ ллє, палатка тече, спим мокрі. На ранок хто мокрий, хто кислий, комусь кисло, але пахне змаганнями, пахне здобуттям нових навичок, і, курва, мутняком. Всі з’їхались, поїли і го по пулам. В мене випала пара з Ромою Яковченком. Дібрались ми до пулу пройшлись, пул огонь. Вибираю зі свого цирка двох німф, ну так шоб чем пастрашнеєє, зібрав снасть, запалюю цигарку, і шо: паєхалі!

Дивлюсь, вище мене тихе плесо з міляком, йде повільна течія, де вода з гряззю встигає трошки осідати і до скату попадає вже чистіша, думаю: отут і начну. Якраз переді мною великий камінь. Перша проводка і наче щось вдарило. Проігрнорував… Друга проводка і відчутна форелева атака! Підсікаю і не своїм голосом кричу: «Рибааааааа!!!» Підбігає Рома: міряєм форельку на 28 см, радості повні гаті, з’являється надія відловитись, але марно. Вода йде вверх і все грязнішає. Обчесав всю мілину і на полу-ямці схід:(. Абідна, дасадна, да ладна:(. Так більше нічого й не було.

І тут я дохожу до табору, і всі починають мені говорити, що походу тілько я один спіймав рибу! Я починаю розуміти, що є шанс, потрібно рвати жопу, адже можливо і виграти. Тихо і мирно ми йдемо з Евеліною в наш затонувший Титанік, але я не можу спокійно заспати, купа думок, купа технік в голові каша…

Зранку встаємо на сніданок, всі говорять, що ріка почистилась, стала прозорішою, є шанс відловитись. Йдемо з Ромою на пул, він ловить перший і пакує на ями. Під самий кінець, на ямі без течії, хапає форельку на 29, довольний стає, але більше неспіймав нічого. Час мені присутпати.

Весь час як Рома ловив, я ходив і розглядав можливі місця знаходження пиря, але на ями акценту взагалі не ставив. Шукав маленькі струйки поміж камінчиків, да поближще до берегу, по міляку в общем, приступаю. Йду на то місце де закінчив Рома, починаю вичісувати стояк, галяк, пусто. Піднімаюсь вверх до перекату, і бачу ось воно, з боку струя, з іншого тоже, і гладкий скат води поміж течіями, да туда, кидаю апстрімом, і пробую підтягувати самою вудку трошки швидше аніж йде течія і вуаля: покльовка, але нич, ще пару проводок, і пирь не витримує іздіватєльства моєго уродца і рішає зжерти його! Бах, є, харь на 28, потім звичайно прочесав весь пул, і знайшов місце де впадав малесенький потічок, думаю тре його обловити, і там якраз гарно дерева звисають, і вродь як глубина є, нада в общем. Пара проводок , нічего, думаю спробую на підйомі мух, типу даун-стрім, але трошки не так, і результат за 5 хв до кінця, ще один пацан убіваєт мою муху.

Кінець часу, пика довольна. Оголошення результатів, і я знов на етапі 1 місце. В голові повний переворот, щось не зрозуміле, страх напевне, вже й не до обіду, але Голод Не Тютка: жрать пішов. По дорозі до Володіної хати Евелінка мене заспокоювала, підтримувала, навіть согласилась пійти  зі мною на 3 етап. Пара випала з новачком Романом Михайлюком!

Купа стрессу адже етап на Зелениці, а там риби як в нас в Ужі сміття. Добираємось до пулу. Першим ловив Роман, а я розглядав пул. На пулі було огромне плесо з файною ямою на початку, але там було всього два пирі, які спіймав Рома, і потім ще три рибини, в протоколі 5 риб! Пул класний, переглянув його вдоль і поперек, вирішив знову бити по міляку і по приберега, і ще багато уваги звертав полуямкам з великими камнями і гладкою течією. Але цей етап зазнав провалу з першої риби, засікаю дуже грубого пиря, дотягую майже до підсака, схід… В мені й так все бурлить, переживання, стресс, і втрата самоконтролю, і я ще зтравлюю 5 риб. Спімав по міляку 3 форельки, і на кінцівку все-таки дотягую одного пиря. Але пирь брав цікаво: я кидав під берег, і старався якомога сильніше плюхати німфами, а потім з стояка підтягував німфи до течіі і як тільки мухи попадали в стрім, йшла покльовка.
Це дійсно видуманий, нежданно для мене метод, і ще було 4 сходи… І того в протоколі чотири рибини, Йдемо в табір, в мене стресс, нічого не хочу, бере мене зло, адже я не розумів, як можна було злити стільки риби… І в таборі Олександр Дробот, бере мою муху і показує, як по дідовські потрібно провіряти гаки. Бере мою муху гаком до нігтя і каже: дивись, гак їде, а має впиватись, типу він зломаний, але я приглядався добре і ніколи б не сказав, що він поломаний! Є плюс до навичок!

Я заспокоюсь, беру себе в руки, але все-таки трошки подбухую що б навєрнячка) йду спати. Підтримка від коханої, що все то гуд, так й мало бути і що завтра я всіх порву. Лиш би убаюкати п’яну скотину…

Ранок неділі, останній етап, всі думки зібрані, тактика продумана, починаю охоту на маленьку форельку, аби лиш втікти від нуля. І єсть, да, це рибаааааа! Крики-візгі, спіймав ще три форельки, потім одного харька з під каменя витягнув, і знов же такий це метод, під берег в стояк шлюп, підтяжка по дну до течії і відразу з під каменюки вихід пиря.

Часу ще 30 хв пул вичесаний, але залишилась, огромезна яма. Глубока до немогу) десь метра 2-2.5 старався її прострілити, адже посередині ані однієї покльовки, ставлю дві мухи одна 3.8, друга 3.5 і топлю) є дно ура!

Пара проводок, притормозок, думаю ну пирь за 40, з міста здвинути не можу, бачу пішло вниз по течії, і потроху піднімається. Спустився вниз, десь метра 4-6, бачу, що файна масна форель. Дотягую до підсака, міряєм, але коротка – 28 см, проте файна, фатьова, груба. І на цьому все, етап закінчено. Радості є – в протоколі 6 риб. Після мене Роман спіймав ще двох харьків і одну форель. Дорога до табору, радість, спокійство.

І невже-невже!!!!! Я чемпіооонн! Емоціі зашкалюють, щастя, каша, щось непонятне, і не вкладується дійсно те, що я виграв. Тих емоцій я не можу словами передати! Хлопці, бажаю всім це пережити! Радий був провести зі всіма час, ці змагання залишаться в моєму сердці назавжди! Дякую вам за все!!! І до скорих зустрічей!!!!

Автор: Ігор “Пузо” Анісімов
Стилістика, фонетика та орфографія автора збережена практично у первозданному вигляді
Фото: Дмитро Голенков (друга і третя з кінця), Андрій Скворчинський (третя і четверта зверху)

Змагання, що проходять у п’ятницю – неділю є верхівкою айсберга. Зазвичай, усе найцікавіше відбувається в середу та четвер, коли учасники ще бадьорі та свіжі. Одним з неодмінних атрибутів наших змагань та турнірів є бограч. Бограч – це одна з найбільш відомих страв закарпатської кухні, яка заворожує своїм ароматом, смаком та пікантністю.

Сало, ребра, м’ясо, паприка, помідори, картопля, спеції, і ще багато всякої смакоти – усе разом, якщо воно готується на природі та в казані, готується з душею та бажанням, для великої кількості людей – зветься бограчем.

Готувати бограч може тільки той, хто чітко знає кількість та якість інгредієнтів. Звісно, у кожного повара свій бограч – головне, довести його до такого рівня, коли зіпсувати вже просто нереально.
Ще одним важливим фактором приготування цього смаколика є загальна зайнятість. Хтось чистить картоплю, хтось ріже моркву, хтось підкладає дрова, хтось носить воду.
Для того, щоб зварити справжній бограч треба кілька годин та з десяток людей. А ще треба добра пляшка та добрий настрій.
Зате коли все буде готово – свято гарантоване.

Участь в змаганнях узяло 20 спортсменів – членів УЛН. Після чотирьох турів (два на Бистриці, два на Зелениці) результати виглядають так:

1. Ігор Анісімов (Ужгород)
2. Михайло Шунинець (Міжгіря)
3. Руслан Хащевський (Рогатин)
4. Роман Яковченко (Свалява)
5. Андрій Коваль (В. Синевидне)
6. Андрій Скворчинський (Малин)
7. Максим Кусакін (Львів)
8. Іван Повхан (Ужгород)
9. Дмитро Голенков (Львів)
10. Дмитро Петруняк (Івано-Франківськ)
11. Роман Михайлюк (Калуш)
12. Володимир Крижанюк (Київ)
13-15. Юрій Щербатий (Дубно), Юрій Кінчик (С. Самбір), Ростислав Ящишин (Львів)
16. Іван Головко (Рогатин)
17. Сергій Кушинський (Чернівці)
18. Мирон Федорович (Новосілки)
19. Олексій Анцупов (Долина)
20. Петро Шкварок (Івано-Франківськ)

Фото 3 та 5 – Дмитра Голенкова

Це не історія успішного рибалки-спортсмена, а радше досвід, розшарення ще незабутих емоцій, розчаруванням, різкого взлету і несподіваної передачі фарту іншим.

Вперше, наші змагання набрали офіційного формату, розподілу ролей. Це все було присутнє, але без прапору. Тепер ми є Лігою і я тим гордий, що вступив одним із перших і буду робити все щоб допомогти розвиватися цьому проекту і заволікати людей.

Четвер, вечір 

Стандартно, у цей день збирається вже більшість людей і ми робимо удар на спілкування, пустощі і радість довго очікуваній зустрічі. Тому у п’ятницю зранку є відчуття слабості, але в обід вже починається офіційне відкриття змагань і треба бути як морально, так і фізично в строю.
Діалоги, які неможливо переказати, приколи, які сторонній людині не зрозуміти, або просто за таке можна когось сильно образити, але не нас, бо слова наші легкі як крила, наповнені любовю і кожен ніби конфліктний словообмін закінчується братськими обіймами і хаотичним компанійським реготом. Ось такі в нас фестини і телячі пустощі біля багаття. Кожен особливий, кожен має свою велич і силу, через що на місці панує сильна аура. Так минув вечір у четвер і розмови перелилися у пятничний ранок і всі пішли спати.

 

Пятниця без панецеї

Ляв сильний дощ. Сили зверху вже декілька днів затуманювали наші ріки, але не розум. А радше готували для нас чергове випробування щоб зробити нас сильнішими. Але змагання було бути. Всі досвідчені рибалки і мають у своїх нахлистових сотах мушки, які не раз приводили до успіху.

Тур1: Макс vs Ваня Повхан

Цей тандем чомусь ніколи не є успішним. Це не мій висновок, але і у цей раз ми закінчили по нулям. Хоча з 20-ти людей, тільки одна людина вхопила щастя за хвіст – Ігор «Пузо» Анісімов.
Я не відчував в цьому дискомфорту, бо я не є профі у мутній воді. Тому, я більше радів, що залишився цілим і течія мене не знесла.

 

Тур2: Ваня vs Макс

На суботу вода прочистилася у кращу сторону. Першим ловив Іван, і він мав дуже велику рибу на гачку, але це було неочікувано. Можливо завчасний вигук “Макс” зіграв роль і риба погнала як “паровоз”, чи то була риба-паровоз. Хаос. В душі. Не у мене. У нього. А я спокійно курю. Аналізую місця. Нотую собі в голові де він не проловлює і закладаю у свій мозговий ‘maps.me’ дуже важливі мітки.
Час, тобто кінець туру. Іван за два тури зі мною без риби. Фарт? Можливо головному судді більше слід ніколи-ніколи ставити нас у парі. Колись же не робили квартири під номером “13”, тому людські пари як руни потрібно розділяти.

А мені вдалося зловити одну форель!!! Так, я відірвався від нуля. За результатами двох етапів я переходжу після 20-го місця на 9-ту. Завтра готовий рвати-метати ще більше.

 

Тур3

Oh, won’t wave my white flag, no

This time I won’t let go

I’d rather die

Than give up the fight, give up the fight  (Bishop Briggs – White Flag)

Рокер ніколи не живе без музики. Музика зі мною завжди. Музика приходить до мене на ріці і навязується і за “loop”-люється і я не можу її reset-нути. Тому, в цей раз перед кожним туром я насильно закидував у себе тільки те, що мені треба. Думаєте це завжди допомагає? Байка.

А вже цілий рік в мені живе режим Іп мана. Хто це?  Це великий майстер Вінь-чунь. Кіно. О! Саме цей подих спокою і самоконтролю я відчув завдяки актору Donnie Yen про великого Іп Мана. Завдяки цьому я зайняв срібло минулого року. Але ця розмова ні про що.

Третій тур. Високо в горах. Дика природа. Мій пул і Петра Шкварка. Я знаю куди мені їхати, я знаю де там є риба. Я думаю про призове місце, бо інакше бути не може. Хибна і напівпихата впевненість. Але першим ловить Петро, який каже, що мені не конкурент, але я в це не вірю. Петро засікає декілька риб і не дотягує. Одна в нього забагрилася і заплуталася у волосіні, тобто не йде у залік. Шкода. Петро спокійний на пулі і робить успіхи. В той час я насолоджуюсь морем лісових ягід, сигаретним димом і природою. За півтори години суддею завжди встигаю позайматися спортом, подумати, пошукати на березі щось цікаве, погладити каміння. Якесь ніби нелогічне поєднання, але душа панка має тонну суперечностій і вміння скомбінувати це все в одне і бути щасливим))

Час. Петро закінчив з нулем. Тут стартую я.

Поруч Головний суддя, в особі Олега Сови,  розповідає про Ростика, який зловив рибу на 10-й секунді. Я починаю з ями, яка кішить харіусам, у якій ми з Ростиком зловили чимало риби коли тестували цю ріку на придатність до майбутніх змагань.  “Давай, Макс. Покажи майстер клас з першого закиду”. Ви ж знаєте, що такі провокації ніде не приносять користі. Ця провокація для слабих, дезорієнтують, порушує внутрішній спокій. На цій ямі мені так і не вдається нічого упіймати. Потім зачіпаю за гілки і уся снасть рветься. Латинь або голосне “Бл…дь”. Втрата спокійного себе. Переоснастка, нові мухи. Переходжу на бонусний участок. Рву муху. Включаю режим пофігіста, яка вже там китайська філософія, і продовжую ловити на дві мухи і рвану снасть. Мені сходить одна риба, потім друга. Хлопці з сусіднього пулу знімають табличку і я гублюсь де кінець мого пулу. Вигукую їм. Річні хвилі зупиняють мій потік.

Вертаюсь знову на яму. Дивлюсь на годинник. Цей коротенький опис подій обійшовся ціною у 50 хвилин.. Залишається ще тільки сорок до кінця туру..

Перемотуюсь, йду в гору. На глибині до 30 см. відчуваю “поцілунки” харіуса, на третій проводці виходить на суху. Відриваюсь від нуля і драйв мною оволодів. За декілька хвилин рухаючись по пулу дістаю, другого, третього харіуса, четвертого.
Користуючись правилом “мушки повинні бути постійно у воді, навіть якщо ти у воді”, відходжу вище і відчуваю оживлену волосінь. На гаку була форелька)

Це було майже закінчення пулу. Маю надію ще на два мікро-покети, в яких завжди сидить форелька. В заліку вже 5-6 рибин. Але знаю що можу зробити більше у лічені хвилини.
Покети (короткі перекати у вигляді кишені) після дощів були досить повноводні і швидкі. Роблю декілька проводок. Зупинка, підсікаю. Рибу зносить до другого покету, а якщо там не зловити у підсак, то на наступних порогах риба злетить. Всупереч всім правилам, я біг по камінню і стрибав у воду і на межі порогів я запускав її у підсак. Ризик щось зламати ходив за мною. Петро за мене переживав. Таких було три. Це місце було для непростим, я ніколи не вмів в такому провести гарно мушки. Це була перемога над собою, настав спокій. Мої рухи далі були спокійні.

Я знову пішов вниз по пулу. Залишались лічені хвилини. Я побачив ще вихід харіуса. На третій проводці він був моїм. Останньою рибою етапу – була королева річок – форелька.

Цей етап вивів мене на 4 місце.

4Тур: Do you believe that you can walk on Water? (30 sec to Mars)

Ходити по воді не можливо. Але треба робити все для цього.

Вечеря пройшла у режимі – Загроза дощу. Він застав нас миттєво. Хто встиг, той прийшов вчасно до наметів. Я не поспішав мокнути і карта так лягла, що я залишився ночувати у єгеря Володі у компанії Дімона П., Петра і Кості (“Дутен пулен”). Розмова була довга, весела і на диво не алкогольна. Десь ми повлягалися після півночі.

Костік о 3 ранку хотів мене поздоровити за найголосніший храп у своєму житі).

Зранку всі поснідали і по пулам.

Я не був у захваті від свого пулу. Поруч були будинки. Значить мешканці тут ласують рибою. План в голові намалював – пробую за 50 хв повністю прочесати пул, а потім ще раз по перспективним місцям. Перекати – нічого, ямки теж. Потім у спокійне місце кидаю мушку. Рибу не вдається завести у підсак для виміру. Шкода, дуже шкода. Усі подальші спроби щось змінити – закінчилися фіаско. Значить прийдеться мені посунутися…

Петрові вдалося видурити форельку, яку втекла..

Поки Петро ловив я цікаво поспілкувався із місцевим вуйком і представником рибнагляду.

При оголошенні результатів я посів почесне 7-ме місце і отримав приз від компанії “Strike”.

Вітаю призерів! І Готуємся до Чемпіонату! Буду за усіма вами сумувати!)

Автор: Макс Флайфішкін (спеціально для Блогу)

 

15-17 червня пройшли дощові змагання за Кубок УЛН – найбажаніший трофей кожного нахлистовика. Попри болото, дощ, мутняк та інші перешкоди, усі змагання пройшли вчасно, без затримок та спізнень, без скандалів та ексцесів. Кожен учасник підійшов до участі та суддівства максимально відповідально та професійно.

Лише одному учаснику вдалося упіймати рибу за всі чотири етапи. Ігор Анісімов з Ужгорода показав реальну силу нахлисту, розуміння ситуації, майстерність та впевненість у своїх мухах, а вони, м’яко кажучи, доволі специфічні, на любителя. Попри це, саме на його німфи риба відгукувалася активніше, ніж на інші приманки. Тому перемога Ігоря є цілком заслуженою та справедливою. Він відловлювався найкраще у першому, другому та четвертому етапах. І тепер, щонайменше, один рік, Кубок прикрашатиме його помешкання.

Друге місце посів наш дорогий друг із Міжгір’я Михайло Шунинець, який разом з Вадимом Третьяковим подолали 70-кілометрову відстань від пункту А до пункту Б через гори… Напряму, через гори. У цьому їм допоміг позитив, добрий настрій та залізний кінь. Міша здорово відловився на Зелениці і тим самим довів, що є спортсменом дуже високого рівня. Бронза дісталася Руслану Хащевському з Рогатина, що для багатьох, очевидно, стало несподіванкою. Тим не менше, спортивний підхід до змагань, цілеспрямованість та впевненість у власних силах довела – старання обов’язково будуть винагородженні.

Щиро вітаємо переможців!

Найближчим часом на Блозі очікуйте велику кількість найрізноманітніших матеріалів із Кубку УЛН!